"Я з ним домовлюсь" - жінка про нападника

Якщо хтось нападе на мене; або загрожуватиме ножем; або спробує зґвалтувати; або схопить і кудись потягне – я йому скажу…

Ну і далі стандартний набір варіантів.

У мене сифіліс. У мене є брат-прокурор. У мене батько лише з в´язниці вийшов, за вбивство сидів. У мене чоловік за дві хвилини тут буде. У мене…

І так далі.

Зрештою ми ж з вами – розумні люди. Ми завжди зможемо тупих злочинців перехитрити, обдурити, залякати, здивувати та приголомшити своїм красномовством. Так?

Не так.

Звідки це прагнення «щось таке розумне сказати, щоб лиходій розгубився» – зрозуміло.

По-перше, виховання. Завжди треба домовлятись. Насильство не вирішує проблеми. Розбиратися треба словами, а не кулаками.

По-друге, сам факт наявності інтелекту нас до цього підштовхує.

Як сказав відомий психолог Абрахам Маслоу (так, той самий, з «пірамідою потреб») – «коли у вас в руках молоток, все довкола стає схожим на цвях».

Адже якщо я маю інтелект, всі проблеми хочеться вирішувати за його допомогою!

Тільки для вирішення проблем, створених іншою людиною, наявність інтелекту необхідна обом учасникам процесу. А це далеко не завжди так.

Як навчав великий Дарвін, будь-якій живій істоті, щоб не випасти з еволюційних перегонів, треба вміти робити лише три речі:

- добувати їжу;

- не стати чиєюсь їжею;

- знайти партнера та розмножитися.

І ні, Дарвін не казав, що «виживає найсильніший». Дарвін вчив, що виживають ті, хто найшвидше пристосовується до змін навколишнього середовища.

І ось тут інтелект – а точніше орган під назвою мозок (не завжди носій інтелекту) – реально допомагає.

У мозку є дві функції.

Перша: не дати організму померти: дихання, серцебиття, підтримка температури тіла та інші життєво важливі процеси регулюються мозком.

І друга: передбачати майбутнє.

Тобто передбачати можливі зміни в навколишній обстановці і готуватися до них заздалегідь.