Я три роки збирала кошти, щоб поїхати з дітьми на море, але чоловік

вирішив, що ці кошти мають піти йому оплату лікування зубів !
І все б нічого (звісно, одна родина і маємо підтримувати одне одного), проте є АЛЕ: ми заробляємо однаково, я весь цей час економила на собі, нікуди не ходила і не їздила (буквально робота-дім-раз на тиждень парк), відкладала кожну вільну копійку. Чоловік про це прекрасно знав і перший час навіть підтримував, казав, що допоможе і дещо докладе зі своєї зарплатні, коли вирішимо поїхати.
І ось настало те літо, коли я можу взяти відпустку, у дітей канікули і потрібна сума нарешті зібрана.
Чоловік почав обурюватись, що я думаю лише про СЕБЕ, і замість моря маю віддати йому кошти, адже в нього багато проблем з зубами, треба лікувати і встановлювати імпланти. Він елементарно ніколи не дотримується правил гігієни: чистить зуби раз на день, буває що навіть раз на декілька днів. І дивується, чому у нього пів щелепи з проблемами!
До цього сім років тому він вирішив купити авто (хоча потреби гострої в ньому не було), взяв усі кошти, які були відкладені і поставив перед фактом, що він пізніше заробить і докладе назад (це теж були кошти на море). Звісно, нічого він назад не поклав.
Ок, авто це покупка для родини. Я змирилась, що тих грошей не побачу.
Але зараз ! Чому ми з дітьми маємо жертвувати своїм відпочинком, якщо я обмежувала себе, аби відкласти кошти. Для мене це досить велика сума. Діти ростуть, лише школа/дім/інколи дача.
Розсудіть, хто правий, хто ні. І як мені діяти? Як розмовляти з чоловіком?