Бентливуман• 09 июня в 14:45
Вы бы продали жилье
Ради оплаты обучения ребенка заграницей?
Это история моей знакомой и они продали Бабушкину квартиру чтобы оплатить пару лет обучения в хорошем вузе. Бабушка переехала жить к дочке.
Это история моей знакомой и они продали Бабушкину квартиру чтобы оплатить пару лет обучения в хорошем вузе. Бабушка переехала жить к дочке.
показать весь текст
1
49
0
Чтобы замуж хорошо выйти тоже среда нужна особая
Если у местном пту учится, то это врядли
А вот в элитном вузе выборка женихов хорошая.
Если у местном пту учится, то это врядли
А вот в элитном вузе выборка женихов хорошая.
Свою. Квартира свекрови в посёлке, харьковская область, там полями к раше километров 20. Кому она нужна? Она и до войны стоила три копейки.
П.сы: почему-то на этом форуме все думают, что у всех свекрови с трешкой на подоле
П.сы: почему-то на этом форуме все думают, что у всех свекрови с трешкой на подоле
Ну, звичайно, що все обговорювалося б родиною. Неждано - негадано я б на голову нікому не падала. )))). Але якби діти були «за», щоб саме таким сином ми всі разом допомогли доньці і онуці, то чому б ні?
Багато що залежить від стосунків в родині.
Я особисто дуже свободолюбива, завжди прагнула жити окремо, але.
Якби я бачила, що онука дійсно мріє про те навчання, а іншої змоги -нема, то ми б прийшли до згоди ))))).
Власне, свого часу мої батьки продали єдину нашу велику квартиру, а самі переіхали в однокімнатну, щоб вивчити мене.
Потім - мама продала й ту квартиру в обласному центрі і купила іншу в смт, коли я мала в тому потребу.
Я тоді була молодою егоїсткою і сприймала все як належне )))))
Потім трохи помудрішала зрозуміла, що то , мабуть, була завелика жертва з боку батьків.
І що я не повторюватиму іїхніх помилок :)
А зараз на старості років я знову вважаю, що все залежить від конкретних обставин, і конкретних потреб.
І я допоможу дітям в усьому в усьому, чому зможу, якщо вони матимуть в тому дійсну потребу, а не просто забаганку.
Багато що залежить від стосунків в родині.
Я особисто дуже свободолюбива, завжди прагнула жити окремо, але.
Якби я бачила, що онука дійсно мріє про те навчання, а іншої змоги -нема, то ми б прийшли до згоди ))))).
Власне, свого часу мої батьки продали єдину нашу велику квартиру, а самі переіхали в однокімнатну, щоб вивчити мене.
Потім - мама продала й ту квартиру в обласному центрі і купила іншу в смт, коли я мала в тому потребу.
Я тоді була молодою егоїсткою і сприймала все як належне )))))
Потім трохи помудрішала зрозуміла, що то , мабуть, була завелика жертва з боку батьків.
І що я не повторюватиму іїхніх помилок :)
А зараз на старості років я знову вважаю, що все залежить від конкретних обставин, і конкретних потреб.
І я допоможу дітям в усьому в усьому, чому зможу, якщо вони матимуть в тому дійсну потребу, а не просто забаганку.
Обговорювати можна що завгодно, а як воно складатиметься в подальшому не знає ніхто.
Ви договорились переїхати до дітей, і переїхали, але невістка лице починає крутити/ зять з роботи затримується, бо вдома теща.
А борони Боже захворіти і злягти, а ви ще й без житла. І гроші витрачено безповоротно, на квартиру ви вже не заробите.
Характер з віком не цукор страє. Хочеться спокою і тиші.
І перетворюється вільна і незалежна бабуся на чемодан без ручки, через який всі спотикаються і потайки думають : «Ну коли вже!»
Ви договорились переїхати до дітей, і переїхали, але невістка лице починає крутити/ зять з роботи затримується, бо вдома теща.
А борони Боже захворіти і злягти, а ви ще й без житла. І гроші витрачено безповоротно, на квартиру ви вже не заробите.
Характер з віком не цукор страє. Хочеться спокою і тиші.
І перетворюється вільна і незалежна бабуся на чемодан без ручки, через який всі спотикаються і потайки думають : «Ну коли вже!»
Можливо.
Я ж не стверджую, що моє рішення - було б абсолютно правильним.
Хтотзна, може то б стало б найбільшою моєю помилкою.
Але я памʼятаю, як тоді всі засуджували мою маму, казали ій що я «просру» всі гроші (вибачте), і не буду мати ні професіі, ні хліба, ні житла.
І вона через мене стане бомжом.
Але я дуже вдячна ій, що вона пішла на той крок (при цьому абсолютно НЕ розділяючи мого бажання навчатись саме цій професії, бо вона - безперспективна і негрошова).
Але я вивчилась і 15 років працювала за фахом, на улюбленій роботі, на яку щодня йшла з радістю.
Потім, правда, довелось звільнитись, але то вже інша історія ))))
Я ж не стверджую, що моє рішення - було б абсолютно правильним.
Хтотзна, може то б стало б найбільшою моєю помилкою.
Але я памʼятаю, як тоді всі засуджували мою маму, казали ій що я «просру» всі гроші (вибачте), і не буду мати ні професіі, ні хліба, ні житла.
І вона через мене стане бомжом.
Але я дуже вдячна ій, що вона пішла на той крок (при цьому абсолютно НЕ розділяючи мого бажання навчатись саме цій професії, бо вона - безперспективна і негрошова).
Але я вивчилась і 15 років працювала за фахом, на улюбленій роботі, на яку щодня йшла з радістю.
Потім, правда, довелось звільнитись, але то вже інша історія ))))
Ну мама молода була, коли ви вчились.
В 40-40+ ще можна собі щось заробити
А в СТ бабусі квартиру продали.
Я здивувалася прямо.
Чого ж не свою
В 40-40+ ще можна собі щось заробити
А в СТ бабусі квартиру продали.
Я здивувалася прямо.
Чого ж не свою
1
Ні, мама народила мене в 39.
Коли продавала, була вже на пенсії.
Я не читала всіх коментів в старпості, там що - бабусю змусили продати квартиру?
Я лише про те, якщо то було її власне бажання.
А розпоряжатись чужим житлом ніхто не має права.
Навіть власні діти :)
Коли продавала, була вже на пенсії.
Я не читала всіх коментів в старпості, там що - бабусю змусили продати квартиру?
Я лише про те, якщо то було її власне бажання.
А розпоряжатись чужим житлом ніхто не має права.
Навіть власні діти :)
Якщо то було її бажання , а це єдина бабусине житло, то свідомі діти, які совість мають відмовляться від такого щедрого подарунку.
1
Бабуся має право на власні рішення.
Будь які.
Навіть подарувати свою квартиру притулку для таарин, а сама йти бомжувати.
І аналогічно - вона має право подарувати житло онуці, якщо ваажає, що ій ок жити з дітьми, і вони не проти.
Дорослі люди, не позбавлені дієздатності, самі приймають рішення.
Інколи вони бувають й помилковими, так.
Це суто моя суб»єктивна думка.
Будь які.
Навіть подарувати свою квартиру притулку для таарин, а сама йти бомжувати.
І аналогічно - вона має право подарувати житло онуці, якщо ваажає, що ій ок жити з дітьми, і вони не проти.
Дорослі люди, не позбавлені дієздатності, самі приймають рішення.
Інколи вони бувають й помилковими, так.
Це суто моя суб»єктивна думка.
Я жила окремо з 17 до 35 років.
Потім жила з мамою ще 14 років аж до іі глибокої старості і смерті.
Нам було цілком ок.
Але я лише з дітьми, без чоловіка.
Потім жила з мамою ще 14 років аж до іі глибокої старості і смерті.
Нам було цілком ок.
Але я лише з дітьми, без чоловіка.
Я з дітьми і чоловіком.
Ні з чиїми батьками жити не хочу.
Тільки у випадку крайньої необхідності і недовго.
Відносини з батьками хороші
Ні з чиїми батьками жити не хочу.
Тільки у випадку крайньої необхідності і недовго.
Відносини з батьками хороші
1
Ответ дляПані_Перчик
++ Не пришлось.. а вероятно не потянула. Мед да на вязтках.. есть такое. Знакомые учатся и много рассказывают. Мда.. зато преподы шикуют (тоже есть знакомые! все не могла понять откуда столько денег, пока знакомая из этой среди не пояснила ’там можно требовать взятки сколько хочешь в любом размере.. без ограничений и без препятствий’ во как... 30 студентов заламывай любую сумму с каждого и живи шикуй... -
это наша НЕДОмедицина... прости Господи...
это наша НЕДОмедицина... прости Господи...
Сейчас не знаю как там. Но раньше без денег туда соваться это было гиблое дело. 6 лет минимум содержать студента и платить. У нас в городе мед. И раньше все студенты там одевались шикарно. И всегда в центре в клубах, кафе.
Так,я в свій час так і зробила.Діти вивчилися,живуть і працюють за кордоном,успішні.Син і донька,що б тут зараз було,не уявляю.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Похожие темы:
Комментарии к ответу