Ухахайкина• Изменено 11 июня в 11:54
У вас теж життя в постійному якомусь стресі?
Наче все і непогано.
Не бідуємо, але з 22 року постійний стрес.
До війни адаптувалися. Потім стрес поки чоловіка фірма отримала критичність.
Потім стрес від податкової перевірки.
Потім стрес, щоб критичність не забрали.
Потім стрес що фопам введуть ПДВ - а я ФОП.
Потім стрес з фінмоніторингом.
І так без кінця і краю.
Приїхали на відпочинок і я не відпочиваю.
То фінмон доки запросив, я колотилася, то податкова запит прислала, я нервувала.
То СБУ перевіряє броньованих.
Це без окрім обстрілів, трагедій в сімʼях близьких і рідних, хвороб батьків і таке інше.
Сьогодні усвідомила , що мені майже 40, а я не живу , а тільки колочусь.
Лягаю з тими думками і просинаюся.
Батьків забрали з непідконтрольної, дуже переживаю, щоб ми не посіли фінансово. Бо не буде як їх утримувати. Всі дуже літні і хворі. Вже самі не працюють. Заощаджень практично не мали.
Не бідуємо, але з 22 року постійний стрес.
До війни адаптувалися. Потім стрес поки чоловіка фірма отримала критичність.
Потім стрес від податкової перевірки.
Потім стрес, щоб критичність не забрали.
Потім стрес що фопам введуть ПДВ - а я ФОП.
Потім стрес з фінмоніторингом.
І так без кінця і краю.
Приїхали на відпочинок і я не відпочиваю.
То фінмон доки запросив, я колотилася, то податкова запит прислала, я нервувала.
То СБУ перевіряє броньованих.
Це без окрім обстрілів, трагедій в сімʼях близьких і рідних, хвороб батьків і таке інше.
Сьогодні усвідомила , що мені майже 40, а я не живу , а тільки колочусь.
Лягаю з тими думками і просинаюся.
Батьків забрали з непідконтрольної, дуже переживаю, щоб ми не посіли фінансово. Бо не буде як їх утримувати. Всі дуже літні і хворі. Вже самі не працюють. Заощаджень практично не мали.
3
5
41
0
в Испании люди живут на раслабоне,
каждый вечер вино пьют,
а потом им еще скучно и кориды устраивают
каждый вечер вино пьют,
а потом им еще скучно и кориды устраивают
1
3
Я от інколи думаю про це.
А як і де люди живуть і не паряться.
Ну не всі ж отак колотятться, як наші
А як і де люди живуть і не паряться.
Ну не всі ж отак колотятться, як наші
1
Стресс начался после войны. Жизнь проходит мимо. Постоянные тревоги, паника, тревожные мысли и все такое. Жаль, что наша молодость и детство детей проходит вот так.
1
2
5
Так у вас об´єктивно все добре. Хочеться колотитись? Колотіться. Не хочеться? Психіатри виписують заспокійливе. Я не бачу за описом бодай якіхось проблем, взагалі.
Приймала есцеталопрам і гідозепам за призначенням.
Але коли закінчила курс, то невдовзі колотнеча повернулася.
Але коли закінчила курс, то невдовзі колотнеча повернулася.
Будьте здорові. Але за текстом виглядає, що ви зжираєте себе. Як каже Кіану Рівз- не забуваємо, що завжди може бути гірше.
1
А скільки часу ви приймали? Для таких колотнеч, як ви, антидепресанти треба довгим курсом. Ну і бути ФОП - то саме по собі не для тривожних.
Приймала всю зиму. На весну плавно відійшла.
Бути ФОПом не для тривожних , бути без бабок - не для тривожних))
Що ж тривожним робити🤪
Бути ФОПом не для тривожних , бути без бабок - не для тривожних))
Що ж тривожним робити🤪
1
Ви ж самі собі за більшісь і влаштовуєте нерви. У нас зараз теж перевірка, людина яка за це нервувала потрапила до лікарні. Начальник сьогодні виказав що нам пофіг, а треба переживати. Тож переживає за всіх нас сам.
2
я сейчас приехала в Испанию с ребенком - как же меня БЕСИТ этот их расслабон! мне кажется, я так никогда не жила, даже до войны не помню за собой такого пофигизма
1
Так жила до войны, уехала с ребенком заграницу, бросила дом и квартиру, отличную работу, стресс был дикий. Тут сразу начала работать, очень боялась остаться без денег, без работы...работала днями и ночами, при том что я работала в офисе...
Потом остановилась когда поняла что я перестала вообще получать удовольствие от жизни. Поехали с дочкой отдыхать, а я не рада, мечтала поехать в эту страну, а не получаю удовольствия от того что вижу. И в 39 полностью изменила жизнь. Сменила работу на менее ответственную, стала больше спать, маму я тоже увезла из оккупации и купила ей жилье, но перестала так не поддерживать, хотя конечно помогаю (тут мне немного проще потому что она не очень пожилая, но до этого не работала, теперь начала работать няней), как-то внутренне освободилась главное от постоянного чувства что я всем должна, ребенку, родителям, работодателю...
Потом остановилась когда поняла что я перестала вообще получать удовольствие от жизни. Поехали с дочкой отдыхать, а я не рада, мечтала поехать в эту страну, а не получаю удовольствия от того что вижу. И в 39 полностью изменила жизнь. Сменила работу на менее ответственную, стала больше спать, маму я тоже увезла из оккупации и купила ей жилье, но перестала так не поддерживать, хотя конечно помогаю (тут мне немного проще потому что она не очень пожилая, но до этого не работала, теперь начала работать няней), как-то внутренне освободилась главное от постоянного чувства что я всем должна, ребенку, родителям, работодателю...
У моєї мами рак і як наслідок деменція.
Вона проживаю в приватному пансіонаті.
Я переживаю, а що буде, як не стане чим платити.
Вона проживаю в приватному пансіонаті.
Я переживаю, а що буде, як не стане чим платити.
Ні, я не стресую через такі дрібниці.
Що зміниться від того, в стресі я надаю документи або ні? Просто роблю те, що треба, та не придумую проблеми, які можуть бути колись. Будуть проблеми - будемо вирішувати.
Що зміниться від того, в стресі я надаю документи або ні? Просто роблю те, що треба, та не придумую проблеми, які можуть бути колись. Будуть проблеми - будемо вирішувати.
2
Я вас час від часу читаю тут. Ви мені імпонуєте)
Ви як моя мама, якби вона була здорова) те саме певно мені сказала би)
Ви як моя мама, якби вона була здорова) те саме певно мені сказала би)
А что такое?) Думаете женам военных легко?
Напридумывали себе стресса и играетесь. Нечем заняться?
Не отвечайте. и так понятно кто вы.
Напридумывали себе стресса и играетесь. Нечем заняться?
Не отвечайте. и так понятно кто вы.
3
Дякую))
Треба просто розділити для себе, що коштує нервової системи, а що - ні. Безпосередньо життя та здоровʼя близьких (знов таки, якщо вже трапилося) - це єдине, через що варто нервувати. Але теж треба триматися, щоб зберегти ресурси для них же.
Все інше - неприємності, які треба просто вирішити, та забути.
Треба просто розділити для себе, що коштує нервової системи, а що - ні. Безпосередньо життя та здоровʼя близьких (знов таки, якщо вже трапилося) - це єдине, через що варто нервувати. Але теж треба триматися, щоб зберегти ресурси для них же.
Все інше - неприємності, які треба просто вирішити, та забути.
2
Думаю, що цей коментар не робить ваше життя спокійніше і простіше , та і моє так само.
Можна просто не писати один одному гадості. І це вже ніфіга собі підтримка.
Можна просто не писати один одному гадості. І це вже ніфіга собі підтримка.
Ага. Умер муж, потом бабушка, потом мама. Работа не в радость, в Украину возвращаться не хочу, тягомотина с документами, достало как-то все. К психиатру собираюсь
1
Я так само можу написати вам : «Думаєте легко дітям онкохворих батьків, котрі без житла залишилися? Напридумували собі стресу. Ну чоловік і чоловік. Чи мало чоловіків на світі білому?»
Але не буду. Бережи Боже ваших близьких. І чоловіка і батьків.
Але не буду. Бережи Боже ваших близьких. І чоловіка і батьків.
Оце дійсно те, за що треба нервувати. Я зараз про стан мами.
Інша частина - не думайте про це. Буде.
Інша частина - не думайте про це. Буде.
Та вже все. Вже нема за що нервувати.
Віднервували.
Тільки якісний догляд. Онко в ремісії декілька років.
А наслідки гірші за онко.
Тепер тільки чекати фінал в максимально комфортних умовах
Нервую, щоб бабок хватило дотягти все це і не знизити планку
Віднервували.
Тільки якісний догляд. Онко в ремісії декілька років.
А наслідки гірші за онко.
Тепер тільки чекати фінал в максимально комфортних умовах
Нервую, щоб бабок хватило дотягти все це і не знизити планку
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу