17 червня виповнюється 96 років від дня народження Михайла Гориня

У дитинстві його везли на заслання до Сибіру. Потім були табори, інфаркти і роки переслідувань. Але він дочекався дня, коли Україна стала незалежною.
17 червня виповнюється 96 років від дня народження Михайла Гориня (1930–2013).
Він народився на Львівщині в родині, де українська справа була не гаслом, а способом життя. Його батько керував місцевою «Просвітою» та підпільною мережею ОУН, а в грудні 1944 року радянська влада депортувала Михайла разом із матір´ю до Сибіру. По дорозі на заслання їм вдалося втекти.
Ще студентом Львівського університету він відмовився вступати до комсомолу. За це його виключили з навчального закладу. Згодом поновили, але свій вибір Горинь уже зробив — не пристосовуватися до системи.
У 1960-х роках він зблизився з Іваном Світличним, Іваном Дзюбою, Іваном Драчем та іншими шістдесятниками. Поширював заборонену літературу, підтримував український культурний рух і не приховував своїх переконань.
У 1965 році його заарештували. Суд призначив 6 років таборів суворого режиму. Покарання він відбував у Мордовії та Володимирському централі.
Після звільнення влада зробила все, щоб він не міг працювати за фахом. Колишній науковець і педагог став машиністом на будівництві та кочегаром. Але навіть тоді підтримував родини політв´язнів і залишався частиною руху опору.
У 1976 році Михайло Горинь став одним із творців Української Гельсінської групи. А коли більшість її членів опинилися за ґратами, саме він допоміг продовжити боротьбу.
У 1981 році його заарештували вдруге. Вирок був ще важчим — 10 років таборів особливого режиму та 5 років заслання. Покарання він відбував у сумнозвісному таборі Кучино, де пішли з життя Василь Стус, Юрій Литвин, Олекса Тихий і Валерій Марченко.
На знак протесту проти сфабрикованої справи Горинь оголосив голодування. На 10-й день у нього стався серцевий напад. Після двох інфарктів влада вже не вірила, що він повернеться до активного життя.
Але повернувся саме він.
Коли імперія почала руйнуватися, Горинь став одним із тих, хто будував нову Україну. Разом із В´ячеславом Чорноволом працював над документами Української Гельсінської Спілки, був серед організаторів Народного Руху України, став народним депутатом першого скликання.
Саме Михайлу Гориню належала ідея «ланцюга Злуки» у січні 1990 року, коли сотні тисяч українців взялися за руки від Львова до Києва, демонструючи єдність країни.
Його життя — це історія людини, яка пережила заслання, табори, переслідування і все ж дочекалася здійснення своєї найбільшої мрії.