Чумачечая_• вчера в 22:47
18 липня яке увійшло в українську історію
18 липня 1995 року увійшло в українську історію як “Чорний (або Кривавий) вівторок”. Того дня в Києві трапилась перша за часів незалежної України масова розправа правоохоронців над беззбройними людьми. Це сталося на Софійській площі під час похорону Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Володимира (Романюка).
Помер Володимир Романюк 14 липня 1995 року за загадкових обставин. Офіційна версія – четвертий інфаркт. Сталося це на лавці в Ботанічному саду. Патріарх, який був одягнутий як мирянин, начебто зустрічався там із двома невідомими жінками. Під час зустрічі йому стало зле; до прибуття бригади швидкої невідомі вже зникли. Спроби реанімувати патріарха виявилися марними. Деякі представники тодішнього українського політикуму та громадськості, а також син покійного Тарас Романюк, висловлювали думки про насильницьку смерть священника, але поступово цю тему була закрито.
Помер Володимир Романюк 14 липня 1995 року за загадкових обставин. Офіційна версія – четвертий інфаркт. Сталося це на лавці в Ботанічному саду. Патріарх, який був одягнутий як мирянин, начебто зустрічався там із двома невідомими жінками. Під час зустрічі йому стало зле; до прибуття бригади швидкої невідомі вже зникли. Спроби реанімувати патріарха виявилися марними. Деякі представники тодішнього українського політикуму та громадськості, а також син покійного Тарас Романюк, висловлювали думки про насильницьку смерть священника, але поступово цю тему була закрито.
5
1
1
8
4
Постало питання про місце поховання — за традицією, священнослужителів такого рівня було прийнято ховати на території православних святинь. Церква звернулася до влади за дозволом поховати Патріарха Володимира у Софії Київській або Києво-Печерській Лаврі або у Видубицькому монастирі,.
Переговори тривали чотири дні. Зі сторони уряду похованням займався віце-прем’єр-міністр Іван Курас, який не надав дозволу на поховання, мотивуючи це тим, що Собор Святої Софії — історико-архітектурна пам’ятка під охороною ЮНЕСКО, відмовили також й в похованні на території Києво-Печерської Лаври. Йшлося також і про Видубицький монастир, один із найдавніших духовних центрів українського православ’я. Втім, влада не пристала й на цю пропозицію, запропонувавши натомість Байкове кладовище.
Релігійній громаді й керівництву УПЦ КП ця ідея видалася не надто прийнятною. На момент похорону вище керівництво держави перебувало поза межами Києва: президент Кучма, “за збігом обставин”, відбув з офіційним візитом до Білорусі, а прем’єр-міністр Євген Марчук їздив з робочим візитом по Київській області.
Переговори тривали чотири дні. Зі сторони уряду похованням займався віце-прем’єр-міністр Іван Курас, який не надав дозволу на поховання, мотивуючи це тим, що Собор Святої Софії — історико-архітектурна пам’ятка під охороною ЮНЕСКО, відмовили також й в похованні на території Києво-Печерської Лаври. Йшлося також і про Видубицький монастир, один із найдавніших духовних центрів українського православ’я. Втім, влада не пристала й на цю пропозицію, запропонувавши натомість Байкове кладовище.
Релігійній громаді й керівництву УПЦ КП ця ідея видалася не надто прийнятною. На момент похорону вище керівництво держави перебувало поза межами Києва: президент Кучма, “за збігом обставин”, відбув з офіційним візитом до Білорусі, а прем’єр-міністр Євген Марчук їздив з робочим візитом по Київській області.
3
2
1
Контролювати ситуацією назначили нині покійного Юрія Кравченка, що на той час займав пост міністра внутрішніх справ, який рапортував, що нібито за домовленістю похорон має відбутися на Байковому кладовищі.
Після відспівування у Володимирському соборі домовину на руках винесли з храму. Траурна процесія почала рухатись,.але, діставшись перехрестя Володимирської вулиці з бульваром Тараса Шевченка, повернула не в бік Байкового кладовища, а ліворуч — в бік Софії Київської.
На самій Володимирській вулиці на процесію вже чекав міліцейський кордон, який, попри заклики церковних діячів та народних депутатів. відмовився пропустити її. У відповідь на спробу прориву кордону бійцями УНА-УНСО, які охороняли процесію, бійці «Беркуту» застосували гумові кийки та сльозогінний газ.
Міліцейський кордон вдалось прорвати, але, дійшовши до храму, процесія зупинилась біля зачиненої брами, виявивши всередині значне скупчення міліції. Близько 16:30 активісти УНА-УНСО разом з духовенством почали копати могилу прямо в тротуарі, біля дзвінниці Св. Софії, ламаючи асфальт. О 19:20, коли труну вже засипали землею, з воріт храму вийшли бійці загонів спеціального призначення “Беркут” та почали зачищати площу, б’ючи людей.
Деякий час натиск міліції вдавалось стримувати, однак вже невдовзі площа була заповнена працівниками міліції, які, за свідченнями очевидців, били лежачих людей та шматували українські прапори. Міліція налітала на беззбройних людей, включаючи жінок та дітей .
Після відспівування у Володимирському соборі домовину на руках винесли з храму. Траурна процесія почала рухатись,.але, діставшись перехрестя Володимирської вулиці з бульваром Тараса Шевченка, повернула не в бік Байкового кладовища, а ліворуч — в бік Софії Київської.
На самій Володимирській вулиці на процесію вже чекав міліцейський кордон, який, попри заклики церковних діячів та народних депутатів. відмовився пропустити її. У відповідь на спробу прориву кордону бійцями УНА-УНСО, які охороняли процесію, бійці «Беркуту» застосували гумові кийки та сльозогінний газ.
Міліцейський кордон вдалось прорвати, але, дійшовши до храму, процесія зупинилась біля зачиненої брами, виявивши всередині значне скупчення міліції. Близько 16:30 активісти УНА-УНСО разом з духовенством почали копати могилу прямо в тротуарі, біля дзвінниці Св. Софії, ламаючи асфальт. О 19:20, коли труну вже засипали землею, з воріт храму вийшли бійці загонів спеціального призначення “Беркут” та почали зачищати площу, б’ючи людей.
Деякий час натиск міліції вдавалось стримувати, однак вже невдовзі площа була заповнена працівниками міліції, які, за свідченнями очевидців, били лежачих людей та шматували українські прапори. Міліція налітала на беззбройних людей, включаючи жінок та дітей .
5
1
Згодом з’явився генерал Юрій Кравченко – тодішній очільник МВС, який дозволив «допоховати» патріарха. Близько 22 години кордон працівників міліції навколо могили був знятий. Кілька людей, що лишилися біля могили (серед них були Віталій Карпенко, тодішній редактор «Вечірнього Києва», та В’ячеслав Чорновіл), голіруч засипали яму - силовики відібрали лопати. Дати наказ викинути з могили труну не наважився ніхто
.
Усіх затриманих було доставлено до Шевченківського районного відділку міліції.
Прокуратурою міста Києва було порушено кримінальну справу, розслідування якої завершилось в травні 1996 року. Слідство дійшло висновку про відсутність у діях працівників «Беркуту» ознак злочину, тож кримінальну справу було закрито. За міліцейське свавілля ніхто ніколи також не був покараний.
Патріарх Володимир й досі спочиває біля брами.
.
Усіх затриманих було доставлено до Шевченківського районного відділку міліції.
Прокуратурою міста Києва було порушено кримінальну справу, розслідування якої завершилось в травні 1996 року. Слідство дійшло висновку про відсутність у діях працівників «Беркуту» ознак злочину, тож кримінальну справу було закрито. За міліцейське свавілля ніхто ніколи також не був покараний.
Патріарх Володимир й досі спочиває біля брами.
7
1
а сейчас полиция хорошая да?
Ви чесно пам´ятаєте ?
Скільки вам років ?
Бо я про ці події прочитала вже значно пізніше.
Мені тоді було 20.
Скільки вам років ?
Бо я про ці події прочитала вже значно пізніше.
Мені тоді було 20.
я помню. У меня дети маленькие были. Это вообще все не так было.
Почему умершего должны хоронить в музее? Софиевка не церковь - музей. Т.е. это чисто политика не религия
Они хотели в Софиевке, были согласны на Владимирский, но в центре города кажется тоже не разрешили.
О Киево Печерской Лавре речи не шло. Там другая конфессия, они там ни разу не служили.
В каком то монастыре разрешили, кажется в том же Выдубецком( это как раз монастырь УПЦ КП), уже не помню, но им было мало почета. и они уперлись - не подходит.
Они собрались и пошли хоронить где хотели.
Это нормально?
Конечно полиция должна была их остановить.
Кесарю -кесарево. Законы надо выполнять.
Помню свой шок и беспорядки.
Почему умершего должны хоронить в музее? Софиевка не церковь - музей. Т.е. это чисто политика не религия
Они хотели в Софиевке, были согласны на Владимирский, но в центре города кажется тоже не разрешили.
О Киево Печерской Лавре речи не шло. Там другая конфессия, они там ни разу не служили.
В каком то монастыре разрешили, кажется в том же Выдубецком( это как раз монастырь УПЦ КП), уже не помню, но им было мало почета. и они уперлись - не подходит.
Они собрались и пошли хоронить где хотели.
Это нормально?
Конечно полиция должна была их остановить.
Кесарю -кесарево. Законы надо выполнять.
Помню свой шок и беспорядки.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Похожие темы:
Комментарии к ответу