Дитина їде після 9 класу навчатися в Польщу. Як було у Вас?

у меня Оранж, предупреждают регулярно, последняя - на прошлой неделе о сигнале тревоги

Мій вже працює, програміст. А хотів бути гонщиком. Я, мабуть, погана мама, не допомогла сину здійснити мрію.

В ФБ є група ’Мой ребенок студент в Польщі’. Там много ответов на ваш вопрос. И в темне все родители в группе. Много полезного.

Мій з 16,5 живе окремо. Спілкування стабільне і тепле. Зідзвонюємось раз на тиждень але години дві розмовляємо. Ми їздимо до нього раз в рік, тоді взагалі не розлучаємось тиждень.
Але у нас такі стосунки весь час були, теплі і дружні. Я ще й з його дівчатами спілкуюсь)

Моя донька з сином спілкується онлайн.
У них різниця в віці 10 років, і коли спільних тем немає, а хочеться поспілкуватись - грають в словесні ігри, типу Аліса, Хто я. Зараз англійською грають, коли менша дійшла до рівня, що може грати.

Мій з 4 класу мріяв стати програмістом, навіть знав в якій сама галузі. Не тому що модно, не тому, що ігри. Подобалась математика, коди, мови. Мрія не мінялась. Спочатку наш ВНЗ за цим напрямком, потім польський за тим же з війною.
Класу з 8 сам готувався до зно (тоді останній рік зно було). Знав що потрібно на максимальний бал, здав. Тому і в Польщі легко потім вступив. Попросив перевести в інформатико-математичний клас, здав іспити. Вчив мови програмування, скіли прокачував. Інколи пограти не було часу, бо була мета.
От мети вчитись не в Україні не було - тут війна посприяла. Польщу обрали бо близько.

Просто є діти з метою. Менша не така вмотивована, звичайна дитина. Зараз їй 12. Років з 7 не міняється поки ким хоче стати. Вчить цей напрямок, їй цікаво. Просить на курси записувати періодично. Вчить англійську, бо без неї в цій галузі нікуди.

Ото порівняли. У вас на одному рівні такі мрії?
В першому випадку допомагати здійснити. В другому показати що за професія, максимально пояснити плюси і мінуси. Ну і хоча б на танці віддати і на пілон теж.

То ж такий рівень. І погляди тому такі ж