Неймовірна людина - легенда.
Зміг повернути 4 000 українців додому. Пошуковий загін «Плацдарм» відома українська волонтерська служба зі Слов´янська, заснована Олексієм Юковим. З 2014 року цей загін займається небезпечною роботою з пошуку, ексгумації та евакуації тіл загиблих військових і цивільних на місцях бойових дій. Часто росіяни мінували тіла й підходи до них. Він робив усе можливе, аби кожен полеглий захисник чи цивільний зміг повернутися додому хоча б востаннє, щоб кожна сімʼя могла гідно попрощатися з найріднішою душею.
Був в полоні у бойовиків Гіркіна, де чудом зумів врятував себе й групу. Його вчинки завжди говорили голосніше за будь-які слова.
Олексій брався за те, від чого інші відступали.
"У мене не вистачить мого життя, щоб повернути з цієї війни останнього солдата"
Так пророчо...
І боляче....
Він говорив:
"Я вас спробую забрати. Давайте я спробую".
І він дійсно намагався. До останнього.
Він часто повторював, що війна — це не героїчні фільми і красиві слова.
Війна — це не героїзм, ордени і паради. Це жертовність людей та зло в усіх його проявах. Наші воїни віддали не лише своє життя. Вони віддали своє майбутнє заради того, щоб майбутнє було в нас.
І тому наш обов’язок — повернути їх додому.
Він повертав родинам не просто тіла.
Він повертав імена.
Повертав синів матерям.
Чоловіків — дружинам.
Батьків — дітям.
Повертав родинам можливість попрощатися.
Повертав людську гідність.
Повертав пам’ять.
Болить.
Зміг повернути 4 000 українців додому. Пошуковий загін «Плацдарм» відома українська волонтерська служба зі Слов´янська, заснована Олексієм Юковим. З 2014 року цей загін займається небезпечною роботою з пошуку, ексгумації та евакуації тіл загиблих військових і цивільних на місцях бойових дій. Часто росіяни мінували тіла й підходи до них. Він робив усе можливе, аби кожен полеглий захисник чи цивільний зміг повернутися додому хоча б востаннє, щоб кожна сімʼя могла гідно попрощатися з найріднішою душею.
Був в полоні у бойовиків Гіркіна, де чудом зумів врятував себе й групу. Його вчинки завжди говорили голосніше за будь-які слова.
Олексій брався за те, від чого інші відступали.
"У мене не вистачить мого життя, щоб повернути з цієї війни останнього солдата"
Так пророчо...
І боляче....
Він говорив:
"Я вас спробую забрати. Давайте я спробую".
І він дійсно намагався. До останнього.
Він часто повторював, що війна — це не героїчні фільми і красиві слова.
Війна — це не героїзм, ордени і паради. Це жертовність людей та зло в усіх його проявах. Наші воїни віддали не лише своє життя. Вони віддали своє майбутнє заради того, щоб майбутнє було в нас.
І тому наш обов’язок — повернути їх додому.
Він повертав родинам не просто тіла.
Він повертав імена.
Повертав синів матерям.
Чоловіків — дружинам.
Батьків — дітям.
Повертав родинам можливість попрощатися.
Повертав людську гідність.
Повертав пам’ять.
Болить.
17
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Похожие темы:
Назад Комментарии к ответу
