Когда стоит начинать жить вместе?

Когда готовы в принципе жениться, создать семью. Чисто жить ради жить вместе не имеет смысла

Логично. Если человек не хочет семью, тогда и вопрос о совместном проживании не стоит

Ну так не факт, что с возрастом и вам продолжало бы нравится вот эти все сборы.
Вы ж тоже меняетесь

Яка сім´я може бути, наприклад після 50 кому адресуєте, яких років, що знову народжувати? Ви уточнюйте кому.

Это понятно, но встречаться годами без брака это бред для меня, отношения должны развиваться, все таки

Після весілля.
Не розумію оцієї сучасної моди: ’давай поживемо разом, а там подивимося’. І живуть вони роками разом, в неясному статусі, життя нічим не відрізняється від життя одруженої пари, але при цьому вважають себе такими, що ’зустрічаються’ .
А якщо все-таки не розійшлися, а одружилися - то який тоді сенс в весіллі, якщо після нього ви прийдете в той самий дім і будете робити те саме, що робили за день до того? Ні інтриги, ні нічого, пуста формальність.
Зараз будуть протестувати, що треба побачити людину в побуті - так позустрічайтеся подовше, придивіться до звичок, подивіться як вона поводиться з батьками/братами-сестрами/іншими родичами, поїдьте на відпочинок разом - так і побачите, а побутові навички - це набувне, будь-хто може навчитися, в наш час це не біда.

Звісно, коли для вас штамп/вінчання/весілля не має значення, то можна жити разом скільки завгодно, але я бачила не одну пару, котрі жили разом роками, вона надіялася, що одружаться, а потім - хоп: ’а ти мені ніхто, дякую, що обслуговувала’ - і одружуються з ким треба за кілька місяців і без ’тест-драйвів’.

Після весілля.
Не розумію оцієї сучасної моди: ’давай поживемо разом, а там подивимося’. І живуть вони роками разом, в неясному статусі, життя нічим не відрізняється від життя одруженої пари, але при цьому вважають себе такими, що ’зустрічаються’ .
А якщо все-таки не розійшлися, а одружилися - то який тоді сенс в весіллі, якщо після нього ви прийдете в той самий дім і будете робити те саме, що робили за день до того? Ні інтриги, ні нічого, пуста формальність.
Зараз будуть протестувати, що треба побачити людину в побуті - так позустрічайтеся подовше, придивіться до звичок, подивіться як вона поводиться з батьками/братами-сестрами/іншими родичами, поїдьте на відпочинок разом - так і побачите, а побутові навички - це набувне, будь-хто може навчитися, в наш час це не біда.

Звісно, коли для вас штамп/вінчання/весілля не має значення, то можна жити разом скільки завгодно, але я бачила не одну пару, котрі жили разом роками, вона надіялася, що одружаться, а потім - хоп: ’а ти мені ніхто, дякую, що обслуговувала’ - і одружуються з ким треба за кілька місяців і без ’тест-драйвів’.

я почала жити з чоловіком через пів року після початку стосунків. до цього ми жили в різних містах, а потім він переїхав в моє місто і ми зняли квартиру. це не завадило йому ще через пів року зробити мені пропозицію. ми вже більше 15 років одружені. так що життя разом не відміняє весілля.
тож то жінки самі винні, коли роками терплять, не зважаючи на те, що їм важливий штамп в паспорті. нема пропозиції рік-два - досвідос.

Після весілля.
Не розумію оцієї сучасної моди: ’давай поживемо разом, а там подивимося’. І живуть вони роками разом, в неясному статусі, життя нічим не відрізняється від життя одруженої пари, але при цьому вважають себе такими, що ’зустрічаються’ .
А якщо все-таки не розійшлися, а одружилися - то який тоді сенс в весіллі, якщо після нього ви прийдете в той самий дім і будете робити те саме, що робили за день до того? Ні інтриги, ні нічого, пуста формальність.
Зараз будуть протестувати, що треба побачити людину в побуті - так позустрічайтеся подовше, придивіться до звичок, подивіться як вона поводиться з батьками/братами-сестрами/іншими родичами, поїдьте на відпочинок разом - так і побачите, а побутові навички - це набувне, будь-хто може навчитися, в наш час це не біда.

Звісно, коли для вас штамп/вінчання/весілля не має значення, то можна жити разом скільки завгодно, але я бачила не одну пару, котрі жили разом роками, вона надіялася, що одружаться, а потім - хоп: ’а ти мені ніхто, дякую, що обслуговувала’ - і одружуються з ким треба за кілька місяців і без ’тест-драйвів’.

Бывает по-разному, конечно, мне нравилось именно куда-то собираться, чтобы за мной заехали и я вся такая красивая😅 когда мы встречались у нас именно каждый раз такое свидание было, идти куда-то в ресторан, на выставку, в кино или еще куда-то. В браке уже такого нет, максимум в кино сходить да и для меня это уже не так ощущается