Моя дорогая и многострадальная Украина! Я хочу сказать, что люблю тебя не смотря ни на что. У нас было много бед и проблем за эти годы, у нас было много трений и споров, но не смотря на все, я продолжаю Тебя любить. Я верю, что вместе мы переживем это неспокойное время, у нас хватит мужества и мудрости!
А Вам Украинцы спасибо за то, что показали силу духа и смелость, доказали что честь и верность это не пустой звук.
Мы прекрасная нация, мы достойны лучшего. Люблю всех Вас!
А Вам Украинцы спасибо за то, что показали силу духа и смелость, доказали что честь и верность это не пустой звук.
Мы прекрасная нация, мы достойны лучшего. Люблю всех Вас!
показать весь текст
936
0
... Фашистська гидь, тремти! Я розвертаюсь!
Тобі ж кладу я дошку гробову.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
Слава Украине !!!
я мужа 4 года пиляла уезжать жить за границу. но он не хотел. а после этих событий и я даже как то полюбила нашу страну.
Дорогие мои -держитесь, будет еще на нашей улице праздник!! Я верю,расцветет наша Украина лучше прежнего
Ответ дляIzida.net
Грустно после вчерашнего, но дончане не сдаются - завтра опять митинг
да, вчера это было что - то ((((, но вы молодцы ...
Борітеся – поборете,
Вам бог помагає!
За вас правда, за вас сила
І воля святая!
…
Борітеся – поборете,
Вам бог помагає!
За вас правда, за вас сила
І воля святая!
…
Жили...вроде бы спокойненько)))Нет...перемутили,переколотили,накрутили...а так хочется мира и покоя...заниматься делами,растить детей,гулять в парке,планировать дальнейшую жизнь.СТРАШНО стает...особенно за детей. А они сейчас на улице в титушек играют((( Боже, сохрани Украину и весь ее народ!!! Дай, Боженька нам сил и терпения пережить эту беду.
но я верю, что придет и на нашей улице праздник.
Слава Украине!!!!
но я верю, что придет и на нашей улице праздник.Слава Украине!!!!
Ответ длясвета785
... Фашистська гидь, тремти! Я розвертаюсь!
Тобі ж кладу я дошку гробову.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
Слава Украине !!!
Героям Слава!
И добавлю: я родом с Юго - Востока Украины!
Для меня нет разницы, кто в каком уголке Украины родился. Я уважаю Западную Украину за их решимость, их жажду воли!
И добавлю: я родом с Юго - Востока Украины!
Для меня нет разницы, кто в каком уголке Украины родился. Я уважаю Западную Украину за их решимость, их жажду воли!
Ответ дляIzida.net
Грустно после вчерашнего, но дончане не сдаются - завтра опять митинг
Молодцы, просто слов нет, какие люди смелые!
Ну что вы.Спасибо огромное!Я даже расплакалась.Но как же я уеду,а город останется.А за слова ваши спасибище вам.Значит я не одна.Значит есть мой народ,значит не зря все.Теперь после таких слов сила подзарядилась.Теперь буду верить. Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.
Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов´їну.
Між братніх народів, мов садом рясним,
сіяє вона над віками…
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.
Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов´їну.
Між братніх народів, мов садом рясним,
сіяє вона над віками…
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.
Присоединяюсь .Я так люблю мою Украину!Готова терпеть многое,надеюсь и верю.Украина,ты можешь на меня рассчитывать
.Я так люблю мою Украину!Готова терпеть многое,надеюсь и верю.Украина,ты можешь на меня рассчитывать
У нас прямо вечер украинской поєзии, как приятно!
Ответ дляирина солнечная
Жили...вроде бы спокойненько)))Нет...перемутили,переколотили,накрутили...а так хочется мира и покоя...заниматься делами,растить детей,гулять в парке,планировать дальнейшую жизнь.СТРАШНО стает...особенно за детей. А они сейчас на улице в титушек играют((( Боже, сохрани Украину и весь ее народ!!! Дай, Боженька нам сил и терпения пережить эту беду. но я верю, что придет и на нашей улице праздник.Слава Украине!!!!
но я верю, что придет и на нашей улице праздник.Слава Украине!!!!
а мы во что играли ? в казаков-разбойников 
, так что ничего , прорвемся ), РАЗОМ МИ СИЛА !!!
, так что ничего , прорвемся ), РАЗОМ МИ СИЛА !!!
Люблю-люблю вас украиночки и нашу родную Украину
Автор огромное спасибо,так тепло становится.
И всё будет хорошо.Мира всем и спокойствия!!!
Автор огромное спасибо,так тепло становится.
И всё будет хорошо.Мира всем и спокойствия!!!
Я тоже люблю очень нашу землю, природу, до этого и людей любила, но сейчас стало страшно и не понятно, как можно просто убивать( или почему так стали относится с ненавистью к крымчанам! Они замечательные люди и среди них много тоже украинцев! Наша сегодняшнее правительство не право! Это мое мнение!
Ответ длясвета785
а мы во что играли ? в казаков-разбойников , так что ничего , прорвемся ), РАЗОМ МИ СИЛА !!!
, так что ничего , прорвемся ), РАЗОМ МИ СИЛА !!!
мы не одни с вами!!! ура!!!
Как то теплее стало после всех ваших слов девочки)))Люблю свою Украину и свой народ,вместе мы сила.Автору спасибо за тему
Спасибо автору, что анонимов в тему не пустили! обязательно бы испортили чудесную беседу! вы согласны?
Іван Франко
КАМЕНЯРІ
Я бачив дивний сон. Немов передо мною
Безмірна, та пуста, і дика площина,
І я,прикований ланцем залізним, стою
Під височенною гранітною скалою,
А далі тисячі таких самих, як я.
У кождого чоло життя і жаль порили,
І в оці кождого горить любові жар,
І руки в кождого ланці, мов гадь, обвили,
І плечі кождого додолу ся схилили,
Бо давить всіх один страшний якийсь тягар.
У кождого в руках тяжкий залізний молот,
І голос сильний нам згори, як грім, гримить:
’Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод
Не спинить вас! Зносіть і труд, і спрагу, й голод,
Бо вам призначено скалу сесю розбить.’
І всі ми, як один, підняли вгору руки,
І тисяч молотів о камінь загуло,
І в тисячні боки розприскалися штуки
Та відривки скали; ми з силою розпуки
Раз по раз гримали о кам´яне чоло.
Мов водопаду рев, мов битви гук кривавий,
Так наші молоти гриміли раз у раз;
І п´ядь за п´ядею ми місця здобували;
Хоч не одного там калічили ті скали,
Ми далі йшли, ніщо не спинювало нас.
І кождий з нас те знав, що слави нам не буде,
Ні пам´яті в людей за сей кривавий труд,
Що аж тоді підуть по сій дорозі люди,
Як ми проб´єм її та вирівняєм всюди,
Як наші кості тут під нею зогниють.
Та слави людської зовсім ми не бажали,
Бо не герої ми і не богатирі.
Ні, ми невольники, хоч добровільно взяли
На себе пута. Ми рабами волі стали:
На шляху поступу ми лиш каменярі.
І всі ми вірили, що своїми руками
Розіб´ємо скалу, роздробимо граніт,
Що кров´ю власною і власними кістками
Твердий змуруємо гостинець і за нами
Прийде нове життя, добро нове у світ.
І знали ми, що там далеко десь у світі,
Який ми кинули для праці, поту й пут,
За нами сльози ллють мами, жінки і діти,
Що други й недруги, гнівнії та сердиті,
І нас, і намір наш, і діло те кленуть.
Ми знали се, і в нас не раз душа боліла,
І серце рвалося, і груди жаль стискав;
Та сльози, ані жаль, ні біль пекучий тіла,
Ані прокляття нас не відтягли від діла,
І молота ніхто із рук не випускав.
Отак ми всі йдемо, в одну громаду скуті
Святою думкою, а молоти в руках.
Нехай прокляті ми і світом позабуті!
Ми ломимор скалу, рівняєм правді путі,
І щастя всіх прийде по наших аж кістках.
КАМЕНЯРІ
Я бачив дивний сон. Немов передо мною
Безмірна, та пуста, і дика площина,
І я,прикований ланцем залізним, стою
Під височенною гранітною скалою,
А далі тисячі таких самих, як я.
У кождого чоло життя і жаль порили,
І в оці кождого горить любові жар,
І руки в кождого ланці, мов гадь, обвили,
І плечі кождого додолу ся схилили,
Бо давить всіх один страшний якийсь тягар.
У кождого в руках тяжкий залізний молот,
І голос сильний нам згори, як грім, гримить:
’Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод
Не спинить вас! Зносіть і труд, і спрагу, й голод,
Бо вам призначено скалу сесю розбить.’
І всі ми, як один, підняли вгору руки,
І тисяч молотів о камінь загуло,
І в тисячні боки розприскалися штуки
Та відривки скали; ми з силою розпуки
Раз по раз гримали о кам´яне чоло.
Мов водопаду рев, мов битви гук кривавий,
Так наші молоти гриміли раз у раз;
І п´ядь за п´ядею ми місця здобували;
Хоч не одного там калічили ті скали,
Ми далі йшли, ніщо не спинювало нас.
І кождий з нас те знав, що слави нам не буде,
Ні пам´яті в людей за сей кривавий труд,
Що аж тоді підуть по сій дорозі люди,
Як ми проб´єм її та вирівняєм всюди,
Як наші кості тут під нею зогниють.
Та слави людської зовсім ми не бажали,
Бо не герої ми і не богатирі.
Ні, ми невольники, хоч добровільно взяли
На себе пута. Ми рабами волі стали:
На шляху поступу ми лиш каменярі.
І всі ми вірили, що своїми руками
Розіб´ємо скалу, роздробимо граніт,
Що кров´ю власною і власними кістками
Твердий змуруємо гостинець і за нами
Прийде нове життя, добро нове у світ.
І знали ми, що там далеко десь у світі,
Який ми кинули для праці, поту й пут,
За нами сльози ллють мами, жінки і діти,
Що други й недруги, гнівнії та сердиті,
І нас, і намір наш, і діло те кленуть.
Ми знали се, і в нас не раз душа боліла,
І серце рвалося, і груди жаль стискав;
Та сльози, ані жаль, ні біль пекучий тіла,
Ані прокляття нас не відтягли від діла,
І молота ніхто із рук не випускав.
Отак ми всі йдемо, в одну громаду скуті
Святою думкою, а молоти в руках.
Нехай прокляті ми і світом позабуті!
Ми ломимор скалу, рівняєм правді путі,
І щастя всіх прийде по наших аж кістках.
усе на свiтi можна вибирати сину, вибрати не можна тiльки Батькiвщину
вчера говорила с теткой с Италии та ревет в трубку просит чтоб с детьми к ней уезжала, а куда я поеду тут моя земля, мой дом, моя Украина, так что видать судьба у нас такая) говорю ей мол я батоны золотые не имею и бежать не буду) а вообще ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ, я точно знаю
вчера говорила с теткой с Италии та ревет в трубку просит чтоб с детьми к ней уезжала, а куда я поеду тут моя земля, мой дом, моя Украина, так что видать судьба у нас такая) говорю ей мол я батоны золотые не имею и бежать не буду) а вообще ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ, я точно знаю
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу