Моя дорогая и многострадальная Украина! Я хочу сказать, что люблю тебя не смотря ни на что. У нас было много бед и проблем за эти годы, у нас было много трений и споров, но не смотря на все, я продолжаю Тебя любить. Я верю, что вместе мы переживем это неспокойное время, у нас хватит мужества и мудрости!
А Вам Украинцы спасибо за то, что показали силу духа и смелость, доказали что честь и верность это не пустой звук.
Мы прекрасная нация, мы достойны лучшего. Люблю всех Вас!
А Вам Украинцы спасибо за то, что показали силу духа и смелость, доказали что честь и верность это не пустой звук.
Мы прекрасная нация, мы достойны лучшего. Люблю всех Вас!
показать весь текст
936
0
Хочу поділитись з Вами віршом, який ще вчили в школі, від тоді він в мене назавжди в серці. Він для мене як Гімн.
Діамант дорогий на дорозі лежав,
Тим великим шляхом люд усякий минав,
І ніхто не пізнав діаманта того.
Йшли багато людей і топтали його.
Але раз тим шляхом хтось чудовний ішов,
І в пилу на шляху діамант він найшов.
Камінець дорогий він одразу пізнав,
І додому приніс, і гарненько, як знав,
Обробив, обточив дивний той камінець
І уставив його у коштовний вінець.
Сталось диво тоді: камінець засіяв,
І промінням ясним всіх людей здивував,
І палючим огнем кольористо блищить,
І проміння його усім очі сліпить.
Так в пилу на шляху наша мова була,
І мислива рука її з пилу взяла.
Полюбила її, обробила її,
Положила на ню усі сили свої,
І в народний вінець, як в оправу, ввела,
І, як зорю ясну, вище хмар піднесла.
І на злість ворогам засіяла вона,
Як алмаз дорогий, як та зоря ясна.
І сіятиме вік, поки сонце стоїть,
І лихим ворогам буде очі сліпить.
Хай же ті вороги поніміють скоріш,
Наша ж мова сія щогодини ясніш!
Хай коштовним добром вона буде у нас,
Щоб і сам здивувавсь у могилі Тарас,
Щоб, поглянувши сам на створіння своє,
Він побожно сказав: «Відкіля нам сіє?!»
Діамант дорогий на дорозі лежав,
Тим великим шляхом люд усякий минав,
І ніхто не пізнав діаманта того.
Йшли багато людей і топтали його.
Але раз тим шляхом хтось чудовний ішов,
І в пилу на шляху діамант він найшов.
Камінець дорогий він одразу пізнав,
І додому приніс, і гарненько, як знав,
Обробив, обточив дивний той камінець
І уставив його у коштовний вінець.
Сталось диво тоді: камінець засіяв,
І промінням ясним всіх людей здивував,
І палючим огнем кольористо блищить,
І проміння його усім очі сліпить.
Так в пилу на шляху наша мова була,
І мислива рука її з пилу взяла.
Полюбила її, обробила її,
Положила на ню усі сили свої,
І в народний вінець, як в оправу, ввела,
І, як зорю ясну, вище хмар піднесла.
І на злість ворогам засіяла вона,
Як алмаз дорогий, як та зоря ясна.
І сіятиме вік, поки сонце стоїть,
І лихим ворогам буде очі сліпить.
Хай же ті вороги поніміють скоріш,
Наша ж мова сія щогодини ясніш!
Хай коштовним добром вона буде у нас,
Щоб і сам здивувавсь у могилі Тарас,
Щоб, поглянувши сам на створіння своє,
Він побожно сказав: «Відкіля нам сіє?!»
Ответ дляJuliT
А я русская по национальности, живу в Крыму, родители и близкие родственники полюбили Россию, а я ’бандоровкой’ оказалась., в семье не без урода)))). Люблю Украину, и скоро буду там жить ))))))))
Ласкаво Просимо!
Девоньки не только в Украине есть поддержка.Немного поделюсь,это пишет мой друг из Канады,в 95 уехал с семьёй из Киева:’Был бы я веруючим - пошел бы в церковь, а так просто приеду и мы с тобой как ’випьем’. И еще, я не зря именно сейчас прилетаю, если после выборов будет нечто, то на баррикадах в этот раз будем вместе.’
А я это стихотворение все время вспоминаю, особенно последние строки:
ЛЕБЕДІ МАТЕРИНСТВА
Мріють крилами з туману лебеді рожеві,
Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.
Заглядає в шибку казка сивими очима,
Материнська добра ласка в неї за плечима.
Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати,
Не пущу тебе колиску синову гойдати.
Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,
Опустіться, тихі зорі, синові під вії.
Темряву тривожили криками півні,
Танцювали лебеді в хаті на стіні,
Лопотіли крилати і рожевим пір´ям,
Лоскотали марево золотим сузір´ям.
Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,
Виростуть з тобою приспані тривоги.
У хмельні смеркання мавки чорноброві
Ждатимуть твоєї ніжності й любові.
Будуть тебе кликать у сади зелені
Хлопців чорночубих диво-наречені.
Можеш вибирати друзів і дружину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати.
За тобою завше будуть мандрувати
Очі материнські і білява хата.
І якщо впадеш ти на чужому полі,
Прийдуть з України верби і тополі.
Стануть над тобою, листям затріпочуть,
Тугою прощання душу залоскочуть.
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
ЛЕБЕДІ МАТЕРИНСТВА
Мріють крилами з туману лебеді рожеві,
Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.
Заглядає в шибку казка сивими очима,
Материнська добра ласка в неї за плечима.
Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати,
Не пущу тебе колиску синову гойдати.
Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,
Опустіться, тихі зорі, синові під вії.
Темряву тривожили криками півні,
Танцювали лебеді в хаті на стіні,
Лопотіли крилати і рожевим пір´ям,
Лоскотали марево золотим сузір´ям.
Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,
Виростуть з тобою приспані тривоги.
У хмельні смеркання мавки чорноброві
Ждатимуть твоєї ніжності й любові.
Будуть тебе кликать у сади зелені
Хлопців чорночубих диво-наречені.
Можеш вибирати друзів і дружину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати.
За тобою завше будуть мандрувати
Очі материнські і білява хата.
І якщо впадеш ти на чужому полі,
Прийдуть з України верби і тополі.
Стануть над тобою, листям затріпочуть,
Тугою прощання душу залоскочуть.
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
Я тоже из Луганска. И те же чувства. Обида и боль. Один в один. Все время держалась, а сегодня плачу. Но убеждаю себя, что нужно продержаться еще 26 дней. Все это направлено на срыв выборов. Но, правда, силы совсем нет, когда видишь, как орки эти не захватывают здания, а входят в них, как к себе домой.
Но все-равно Луганск - Украина! Был, есть и будет! И я люблю Украину!
Но все-равно Луганск - Украина! Был, есть и будет! И я люблю Украину!
Ответ дляAnicha
Спасиииибоооо!
Луганск - это Украина!!!
Луганск - это Украина!!!
+1000000000000000000000
Нас в Луганске багато, і нас не подолати!
Нас в Луганске багато, і нас не подолати!
Ответ дляХозяйк@
Я тоже из Луганска. И те же чувства. Обида и боль. Один в один. Все время держалась, а сегодня плачу. Но убеждаю себя, что нужно продержаться еще 26 дней. Все это направлено на срыв выборов. Но, правда, силы совсем нет, когда видишь, как орки эти не захватывают здания, а входят в них, как к себе домой.
Но все-равно Луганск - Украина! Был, есть и будет! И я люблю Украину!
Но все-равно Луганск - Украина! Был, есть и будет! И я люблю Украину!
мне надо завтра везти ребенка на перевязку послеоперационную в детскую областную,так я не повезу,дома сама перевяжу.(в инете уже посмотрела как делают.думаю смогу)ну его на..лучше дома,тут и стены помогают.
Это мне читала моя прабабушка.у нее было три класса образования до революции.ей было 97,когда она его нам рассказала,а я запомнила.
Да там спокойно вроде. Сегодня вообще прикол бы. ОДА захватывают, а возле стеллы напротив стоит огромная машина с рекламой цирка и клоун приглашения раздает. Так что в 100 метрах от эпицентра событий вообще тихо и спокойно. И так везде. Возле СБУ тоже. Думаю, не стоит волноваться. Можно ехать.
Ответ дляХозяйк@
Я тоже из Луганска. И те же чувства. Обида и боль. Один в один. Все время держалась, а сегодня плачу. Но убеждаю себя, что нужно продержаться еще 26 дней. Все это направлено на срыв выборов. Но, правда, силы совсем нет, когда видишь, как орки эти не захватывают здания, а входят в них, как к себе домой.
Но все-равно Луганск - Украина! Был, есть и будет! И я люблю Украину!
Но все-равно Луганск - Украина! Был, есть и будет! И я люблю Украину!
Просто все устали,вот у Вас даже аватарка замученная,съеште мою конфетку,вдруг настроение поднимится:))
Сейчас часто вспоминаю слова моей мамочки:самые большие испытания идут перед большим прорывом в хорошее.От себя скажу, если сердце видит хорошее,а душа греется светлым,то и испытания пройдут легче.
Сейчас часто вспоминаю слова моей мамочки:самые большие испытания идут перед большим прорывом в хорошее.От себя скажу, если сердце видит хорошее,а душа греется светлым,то и испытания пройдут легче.
Ой ти, ненька-Україна,
Я тебе кохаю,
В свiтi кращої країни
Я не знаю.
Чорне море, степ широкий,
Зеленi Карпати,
I пiд небом синьооким
Стежина до хати.
Ой ти, сонечко ласкаве,
Свiти Українi,
Бiльше щастя, бiльше слави
Для дочок i синiв.
Вони вчора, позавчора
На Днiпрi i в полi
Через працю, через горе
Добувались волi.
Ой тому сьогоднi треба
Нам i нашим дiтям
Пiд блакитним мирним небом
За неньку радiти.
Прикрашати, пестувати
I мiста i села,
Гарну пiсню заспiвати
Для друзiв веселих.
Ой ти, ненька-Україна,
Я тебе кохаю,
В свiтi кращої країни
Не шукаю.
Чорне море, жовте поле,
Зеленi Карпати,
I не зможу я нiколи
Iншу покохати.
Козорез Леонід Іванович
г. Оренбург
Я тебе кохаю,
В свiтi кращої країни
Я не знаю.
Чорне море, степ широкий,
Зеленi Карпати,
I пiд небом синьооким
Стежина до хати.
Ой ти, сонечко ласкаве,
Свiти Українi,
Бiльше щастя, бiльше слави
Для дочок i синiв.
Вони вчора, позавчора
На Днiпрi i в полi
Через працю, через горе
Добувались волi.
Ой тому сьогоднi треба
Нам i нашим дiтям
Пiд блакитним мирним небом
За неньку радiти.
Прикрашати, пестувати
I мiста i села,
Гарну пiсню заспiвати
Для друзiв веселих.
Ой ти, ненька-Україна,
Я тебе кохаю,
В свiтi кращої країни
Не шукаю.
Чорне море, жовте поле,
Зеленi Карпати,
I не зможу я нiколи
Iншу покохати.
Козорез Леонід Іванович
г. Оренбург
Спасибо большое! Почему-то тоже внутренне верю, что все хорошо будет. Нам бы май пережить и в 1 туре Президента получить. Тогда, мне кажется, все быстрее успокоится.
В любом случае, вам же до Педа ехать с любой стороны, а от него там вообще спокойно идти. Не бойтесь! С нами Правда и Бог! Все будет нормально!
Спасибо, девочки, за такую светлую и хорошую тему. И за стихи спасибо огромное! А самая большая благодарность луганчанкам . Я думала, что только мы с мужем против всего, что сейчас началось в городе. Сегодня видела видео,как в моем родном Первомайске снимали украинский флаг. Плакала в голос. Надеемся, конечно, на лучшее. Жаль только, что нас в Луганске меньшинство
. Я думала, что только мы с мужем против всего, что сейчас началось в городе. Сегодня видела видео,как в моем родном Первомайске снимали украинский флаг. Плакала в голос. Надеемся, конечно, на лучшее. Жаль только, что нас в Луганске меньшинство
Ти знаєш, що ти — людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.
Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди —
Добрі, ласкаві й злі.
Сьогодні усе для тебе —
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба —
Гляди ж не проспи!
Бо ти на землі — людина,
І хочеш того чи ні —
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.
Василь Симоненко
16.XI.1962
я не хочу в рашу
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.
Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди —
Добрі, ласкаві й злі.
Сьогодні усе для тебе —
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба —
Гляди ж не проспи!
Бо ти на землі — людина,
І хочеш того чи ні —
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.
Василь Симоненко
16.XI.1962
я не хочу в рашу
Ответ дляtolstokotova
Спасибо, девочки, за такую светлую и хорошую тему. И за стихи спасибо огромное! А самая большая благодарность луганчанкам . Я думала, что только мы с мужем против всего, что сейчас началось в городе. Сегодня видела видео,как в моем родном Первомайске снимали украинский флаг. Плакала в голос. Надеемся, конечно, на лучшее. Жаль только, что нас в Луганске меньшинство
. Я думала, что только мы с мужем против всего, что сейчас началось в городе. Сегодня видела видео,как в моем родном Первомайске снимали украинский флаг. Плакала в голос. Надеемся, конечно, на лучшее. Жаль только, что нас в Луганске меньшинство
Нас много! У меня почти все коллеги, друзья и знакомые за единую Украину. Но вы же знаете, как у нас все боятся. Не то что выходить на митинги, а даже что-то говорить. Но скоро все изменится! Я уверена! И Вам с мужем спасибо!
На фото - позитивчик. Библиотека Горького в действии.
На фото - позитивчик. Библиотека Горького в действии.
Гарний вірш! Дякую!
P.S. Оренбург- це там де я народилася і жила якийсь час, але Батьківщина в мене -Україна! Де я виросла і стала Людиною!
P.S. Оренбург- це там де я народилася і жила якийсь час, але Батьківщина в мене -Україна! Де я виросла і стала Людиною!
Ответ дляtolstokotova
Спасибо, девочки, за такую светлую и хорошую тему. И за стихи спасибо огромное! А самая большая благодарность луганчанкам . Я думала, что только мы с мужем против всего, что сейчас началось в городе. Сегодня видела видео,как в моем родном Первомайске снимали украинский флаг. Плакала в голос. Надеемся, конечно, на лучшее. Жаль только, что нас в Луганске меньшинство
. Я думала, что только мы с мужем против всего, что сейчас началось в городе. Сегодня видела видео,как в моем родном Первомайске снимали украинский флаг. Плакала в голос. Надеемся, конечно, на лучшее. Жаль только, что нас в Луганске меньшинство
Нет,нет,всегда есть три стороны за(в данном случае за Украину),против и воздержался(постою-посмотрю),просто те кто за не могут увидеть друг друга,а тех кто воздержался всегда могут взять под опеку те кто за.Закручено,но это так.
И мы с Вами,Вы не одни.
И мы с Вами,Вы не одни.
Луганчанам присвячується!
Луганщино, супутнице моя,
Ти – перший теплий промінь сонця.
Ти – ясний місяць, що завжди сія
Біля мого маленького віконця.
Видно там твою живу криничку
Неглибоку, невеличку
Цю Луганчик-річку.
В ній вода холодна й чиста.
Живиться душа в ній промениста.
Луганський мій краю, тебе я вітаю,
Від серця бажаю: вбирайся у барви,
Мудрій і рости!
Ти дуже красивий - то мудрість краси!
Спасибі вам, балки, спасибі, степи,
Мене ви зростили, надали снаги.
Ви будете завжди людей милувать,
Поки на планеті все буде буять.
Хай вічно в небі голубім
На сході сходить сонце!
І ллє проміння на мій дім
І у моє мале віконце.
А я старатимусь,
І буду гідною людиною
Найкращого на цілий світ
Світанка України!
Луганщино, супутнице моя,
Ти – перший теплий промінь сонця.
Ти – ясний місяць, що завжди сія
Біля мого маленького віконця.
Видно там твою живу криничку
Неглибоку, невеличку
Цю Луганчик-річку.
В ній вода холодна й чиста.
Живиться душа в ній промениста.
Луганський мій краю, тебе я вітаю,
Від серця бажаю: вбирайся у барви,
Мудрій і рости!
Ти дуже красивий - то мудрість краси!
Спасибі вам, балки, спасибі, степи,
Мене ви зростили, надали снаги.
Ви будете завжди людей милувать,
Поки на планеті все буде буять.
Хай вічно в небі голубім
На сході сходить сонце!
І ллє проміння на мій дім
І у моє мале віконце.
А я старатимусь,
І буду гідною людиною
Найкращого на цілий світ
Світанка України!
Ответ дляХозяйк@
Нас много! У меня почти все коллеги, друзья и знакомые за единую Украину. Но вы же знаете, как у нас все боятся. Не то что выходить на митинги, а даже что-то говорить. Но скоро все изменится! Я уверена! И Вам с мужем спасибо!
На фото - позитивчик. Библиотека Горького в действии.
На фото - позитивчик. Библиотека Горького в действии.
А в моем близком окружении очень многие рады такому повороту событий. Многие люди меня просто удивляют своей радостью по поводу всех захватов. Но мы уже устали объяснять, рассказывать. Натыкаемся только на непонимание и агрессию. Страшно... Никогда не была паникершей, но сейчас мне очень страшно
Для Донечан!
Вода десь точить білий камінь,
кує зозуля у гаю.
Де б я не був, а все ж думками
лечу в Донеччину свою.
Лечу, неначе та лелека,
дивлюся радісно кругом
і шахту згадую далеку,
де працював я юнаком.
Дінця солодкі, ясні води,
посьолка рідного огні
і той садок біля заводу,
де ми гуляли в давні дні.
Де ми любили і зростали
в країні споминів моїх,
у дзвоні вічному металу,
в цехах широких заводських
Там ще густіш над гаєм дими,
і дні садами розцвіли.
Копри із зорями ясними
нові копальні підвели.
Нові гудки пісні заводять,
як знак і щастя, і надій,
де за Дінцем встають заводи
в могутній величі своїй.
Шумлять сади над берегами
Вмаєї юності краю.
Де б я не був, а все ж думками
лечу в Донеччину свою.
В. Сосюра
1951
Вода десь точить білий камінь,
кує зозуля у гаю.
Де б я не був, а все ж думками
лечу в Донеччину свою.
Лечу, неначе та лелека,
дивлюся радісно кругом
і шахту згадую далеку,
де працював я юнаком.
Дінця солодкі, ясні води,
посьолка рідного огні
і той садок біля заводу,
де ми гуляли в давні дні.
Де ми любили і зростали
в країні споминів моїх,
у дзвоні вічному металу,
в цехах широких заводських
Там ще густіш над гаєм дими,
і дні садами розцвіли.
Копри із зорями ясними
нові копальні підвели.
Нові гудки пісні заводять,
як знак і щастя, і надій,
де за Дінцем встають заводи
в могутній величі своїй.
Шумлять сади над берегами
Вмаєї юності краю.
Де б я не був, а все ж думками
лечу в Донеччину свою.
В. Сосюра
1951
Не, я ни с кем не спорю и не доказываю - бесполезно. Сегодня, правда, возле ОДА с одной дурой сцепилась. Увидела она, что захватывают здание, стоит радуется, говорит ’Вот, молодцы! Вот это правильно!’ Я не выдержала, на нее оторвалась. А так обычно молчу. Ничего не докажешь все равно. Держитесь! Скоро все наладится!
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу