Моя дорогая и многострадальная Украина! Я хочу сказать, что люблю тебя не смотря ни на что. У нас было много бед и проблем за эти годы, у нас было много трений и споров, но не смотря на все, я продолжаю Тебя любить. Я верю, что вместе мы переживем это неспокойное время, у нас хватит мужества и мудрости!
А Вам Украинцы спасибо за то, что показали силу духа и смелость, доказали что честь и верность это не пустой звук.
Мы прекрасная нация, мы достойны лучшего. Люблю всех Вас!
А Вам Украинцы спасибо за то, что показали силу духа и смелость, доказали что честь и верность это не пустой звук.
Мы прекрасная нация, мы достойны лучшего. Люблю всех Вас!
936
0
Я из Луганска.Мне кажется _нам ж..па.Толку что я поддержала новое правительство,приняла все цены,все условия.Это правительство даже не смогло меня защитить.Китайцы говорят_нет хуже мягкой власти. На те же грабли...То на взрослые,то на детские.Я тоже люблю тебя,Украина,но уже депресняк начинается.Силушки больше нет моей богатырской.
я тоже должна признаться в искренней и самозабвенной любви к своей РОДИНЕ.
Возможно, и не за бы о своих чувствах, если бы не та ситуация, что сложилась сегодня в нашей стране.
Должна сказать, что готова на многое ради единства и процветания своей страны и будущего наших детей.
Возможно, и не за бы о своих чувствах, если бы не та ситуация, что сложилась сегодня в нашей стране.
Должна сказать, что готова на многое ради единства и процветания своей страны и будущего наших детей.
Ну, что Вы))
Все в Вас есть!
Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! —
а сила знову розцвіла.
Щоб жить — ні в кого права не питаюсь.
Щоб жить — я всі кайдани розірву.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
Тевтоніє! Мене ти пожирала,
як вішала моїх дочок, синів
і як залізо, хліб та вугіль крала…
О, як твій дух осатанів!
Ти думала — тобою весь з´їдаюсь? —
та, подавившись, падаєш в тріву…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! —
а сила знову розцвіла.
Сини мої, червоні українці,
я буду вас за подвиг прославлять,—
ідіть батькам на допомогу й жінці,
дітей спішіте визволять!
Па українських нивах, на російських,
па білоруських — я прошу, молю! —
вбивайте ворогів, злодюг злодійських,
вбивайте без жалю!
Нехай ще в ранах я — я не стидаюсь,
гляджу їх, мов пшеницю ярову.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
Із ран — нове життя заколоситься,
що з нього світ весь буде подивлять,
яка земля! яко зерно! росиця! —
Ну як же не сіять?
І я сіяю, крильми розгортаюсь,
своїх орлів скликаю, кличу, зву…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
Ще буде: неба чистої блакиті,
добробут в нас підніметься, як ртуть,
заблискотять косарки в житі,
заводи загудуть…
І я життям багатим розсвітаюсь,
пущу над сонцем хмарку, як брову…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! —
а сила знову розцвіла.
Фашистська гидь, тремти! Я розвертаюсь!
Тобі ж кладу я дошку гробову.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
1943 р. 16 вересня. Павло Тичина.
Все в Вас есть!
Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! —
а сила знову розцвіла.
Щоб жить — ні в кого права не питаюсь.
Щоб жить — я всі кайдани розірву.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
Тевтоніє! Мене ти пожирала,
як вішала моїх дочок, синів
і як залізо, хліб та вугіль крала…
О, як твій дух осатанів!
Ти думала — тобою весь з´їдаюсь? —
та, подавившись, падаєш в тріву…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! —
а сила знову розцвіла.
Сини мої, червоні українці,
я буду вас за подвиг прославлять,—
ідіть батькам на допомогу й жінці,
дітей спішіте визволять!
Па українських нивах, на російських,
па білоруських — я прошу, молю! —
вбивайте ворогів, злодюг злодійських,
вбивайте без жалю!
Нехай ще в ранах я — я не стидаюсь,
гляджу їх, мов пшеницю ярову.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
Із ран — нове життя заколоситься,
що з нього світ весь буде подивлять,
яка земля! яко зерно! росиця! —
Ну як же не сіять?
І я сіяю, крильми розгортаюсь,
своїх орлів скликаю, кличу, зву…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
Ще буде: неба чистої блакиті,
добробут в нас підніметься, як ртуть,
заблискотять косарки в житі,
заводи загудуть…
І я життям багатим розсвітаюсь,
пущу над сонцем хмарку, як брову…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! —
а сила знову розцвіла.
Фашистська гидь, тремти! Я розвертаюсь!
Тобі ж кладу я дошку гробову.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
1943 р. 16 вересня. Павло Тичина.
И я хочу сказать слова любви....Сначала было срашно, а теперь готовы на многое лишь бы наши дети жили в полном смысле этого слова!!! Закалился характер! Нигде не будет так хорошо, как дома!
Я ЛЮБЛЮ УКРАИНУ!!!
Я ЛЮБЛЮ УКРАИНУ!!!
Каждый раз, когда еду куда то, смотрю на нашу страну и думаю- самая красивая, таких нет!
Силы нам побольше!
Силы нам побольше!
Ответ длясвета785
, как у вас городе сейчас ?
Грустно после вчерашнего, но дончане не сдаются - завтра опять митинг
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу