Бочка порохУ• 02 августа 2014
АНТОЛОГІЯ БУДУНА. ЛЄНА.
Ну посмейтесь вместе со мной, ржачно )))))
Єслі б у Лєни в фейсбуці попитали про отношенія з алькоголєм. То вона б точно написала «все сложно» і запутано і мєстами даже трагічно. Лєна любила алкоголь со всємі його достоїнствами й недостаками, вона могла простить йому нєлєпость звьоздочок, нотки пальоного тапочка, але тільки не його отсутствіє. Поход на чай у Лєни заканчувався обізатєльною санацією бару і обносом ближніх магазінів із пальонкой. Я щитаю, шо у Лєни героїческа печіка, бо після таких експериментів над собою вона всьо равно работала і даже позволяла Лєні іногда буть донором.
Під воздєйствієм алкоголя, Лєна преображалась, із нею проісходили дивовижні метаморфози – рівнялись ноги, виростала шия, зменшувалась жопа, волосся ставало шовковистим, взгляд томним, а вуста призивними. І єслі до прийома Лєна скоріш нагадувала огорчонну женщіну, то стоїло їй «преобразіться» як всі мужчіни округи мєчтали провести з нею ночь і всю оставшуюся жизнь.
При цьому алкоголь Лєну не любив, і мучив її як настоящий муж-тіран. У Лєни були всігда тяжкі похмілля. От уявіть, коли ви утром прокидаєтесь, а вокруг всі цвєта фіолєтові, всі звуки перфоратор, всі запахи гавно, і вся жизнь мімо. На утро вид у Лєни теж був «шикарний». Якщо у обичної людини один глаз лівий, а другий правий – то у Лєни з будуна, обично один глаз нижній а другий верхній, і при цьому вони мали такі очертанія, шо мона було предположить шо у неї не один папа українець, а їх двоє і один японець, а другий бурят. Лєна обично таке утро начинала з інтірєсних фраз «Незнаю хто ти, але тебе нада накрасить», або «О Богі переверніть мене обратно, бо тут опять жопу показують», «Чужой? Хіщнік? Ааааа Лєнка».
Обично перед виходом на грандіозні пянки Лєна писала на руці домашній адрес, але потом як напивалась руку мила і од адреса оставався тільки кусок «вул. Сор…» або нещасне «ирг». І уявіть ту стєпєнь ахуєнія у водія таксі коли дама рєзкіх двіженій і вираженій безпорадно тикає йому руку, а там «ирг» і всьо. Через те Лєна іногда приходила в сознаніє на стоянці таксі в машині, де якийсь лєвий чувак казав їй, шо вона должна усю свою зарплату і трохи маминої пенсії, бо він з нею об’їздив увесь город і трохи околиці і її ніде не опознали.
З мужчинами у Лєни були тоже сложні отношенія, многіє просто не могли її перепить, і в той час коли Лєна була готова йти по рюмочку коньяку вони впадали в бессознатєльне состояніє. Ті шо якимсь чином не пили з Лєною або підхвачували її на ізльоті і вкладались спать на її білесенькі подушки, утром тєлпортірувались додому під ніжний Лєнин вопль «хто ти блядь таке я тебе не знаю вали нахер додому побачу убю». І тільки один мужчина з нєрвами як стальні канати і крайнєй устойчівостю до алкоголю зміг затриматися з Лєною значно довше, єдине шо його смущало це коли наутро після якоїсь гулянки його будили криком «Шо за хуйня, ти хто такий? Ти шо мене роздів? Ану вали додому, казьол!». І для того шоб Лєна більше його так не обіжала він даже зробив їй предложеніє і подарив кольцо і зробив на плечі наколку «Я люблю тебе, Лєна».
Єслі б у Лєни в фейсбуці попитали про отношенія з алькоголєм. То вона б точно написала «все сложно» і запутано і мєстами даже трагічно. Лєна любила алкоголь со всємі його достоїнствами й недостаками, вона могла простить йому нєлєпость звьоздочок, нотки пальоного тапочка, але тільки не його отсутствіє. Поход на чай у Лєни заканчувався обізатєльною санацією бару і обносом ближніх магазінів із пальонкой. Я щитаю, шо у Лєни героїческа печіка, бо після таких експериментів над собою вона всьо равно работала і даже позволяла Лєні іногда буть донором.
Під воздєйствієм алкоголя, Лєна преображалась, із нею проісходили дивовижні метаморфози – рівнялись ноги, виростала шия, зменшувалась жопа, волосся ставало шовковистим, взгляд томним, а вуста призивними. І єслі до прийома Лєна скоріш нагадувала огорчонну женщіну, то стоїло їй «преобразіться» як всі мужчіни округи мєчтали провести з нею ночь і всю оставшуюся жизнь.
При цьому алкоголь Лєну не любив, і мучив її як настоящий муж-тіран. У Лєни були всігда тяжкі похмілля. От уявіть, коли ви утром прокидаєтесь, а вокруг всі цвєта фіолєтові, всі звуки перфоратор, всі запахи гавно, і вся жизнь мімо. На утро вид у Лєни теж був «шикарний». Якщо у обичної людини один глаз лівий, а другий правий – то у Лєни з будуна, обично один глаз нижній а другий верхній, і при цьому вони мали такі очертанія, шо мона було предположить шо у неї не один папа українець, а їх двоє і один японець, а другий бурят. Лєна обично таке утро начинала з інтірєсних фраз «Незнаю хто ти, але тебе нада накрасить», або «О Богі переверніть мене обратно, бо тут опять жопу показують», «Чужой? Хіщнік? Ааааа Лєнка».
Обично перед виходом на грандіозні пянки Лєна писала на руці домашній адрес, але потом як напивалась руку мила і од адреса оставався тільки кусок «вул. Сор…» або нещасне «ирг». І уявіть ту стєпєнь ахуєнія у водія таксі коли дама рєзкіх двіженій і вираженій безпорадно тикає йому руку, а там «ирг» і всьо. Через те Лєна іногда приходила в сознаніє на стоянці таксі в машині, де якийсь лєвий чувак казав їй, шо вона должна усю свою зарплату і трохи маминої пенсії, бо він з нею об’їздив увесь город і трохи околиці і її ніде не опознали.
З мужчинами у Лєни були тоже сложні отношенія, многіє просто не могли її перепить, і в той час коли Лєна була готова йти по рюмочку коньяку вони впадали в бессознатєльне состояніє. Ті шо якимсь чином не пили з Лєною або підхвачували її на ізльоті і вкладались спать на її білесенькі подушки, утром тєлпортірувались додому під ніжний Лєнин вопль «хто ти блядь таке я тебе не знаю вали нахер додому побачу убю». І тільки один мужчина з нєрвами як стальні канати і крайнєй устойчівостю до алкоголю зміг затриматися з Лєною значно довше, єдине шо його смущало це коли наутро після якоїсь гулянки його будили криком «Шо за хуйня, ти хто такий? Ти шо мене роздів? Ану вали додому, казьол!». І для того шоб Лєна більше його так не обіжала він даже зробив їй предложеніє і подарив кольцо і зробив на плечі наколку «Я люблю тебе, Лєна».
8
0
АНТОЛОГІЯ БУДУНА. ВІТА ))))))
От більшість разних мужчин і нєкоторі дєвчоки думають шо єслі дамочки йдуть напиваться, то вони кажуть ’а давай візьмем дві бутилки водки, ковбаси і майонезу і півкіла цибулі і наїбенимся в гавно’. Прілічні дєвочки так не кажуть. Прілічні дєвочки кажуть друг другу, - ’а давай випєм по бокальчику шардоне’, а другі дєвочки кажуть ’Я якось, шардоне не очінь, я би мерло випила’, а треті, - ’ой я би мартіні, токо сока побольше’. І на закусь дієтіческі креветки, або полупрозрачні шматочки яловичини, сир вартістю алмазів і разговори... про моду, отношенія і псіхологію. Пока не кончиться вино, або пока когось не взорве откровенним разказом про ’заїбав начальнік’, ’мій паразіт’, суки закрили разпродажу’ обично після цього етапу якась із дєвочок шо пє ісключітєльно Мерло каже судьбоносну фразу ’налівай блядь’. І всьо.
Будун нєізбєжен і неотвратім, він начинається прямо в той міг, коли сказана ця фраза, бо після неї обізатьльно кончається чьето шардоне з мартінями, а в холодільніку лиш водка, або в шкафу віскарь. І ви думаєте дєвочки підуть хер зна куди по правильний шардоне?
Ви глубоко і сильно помиляєтесь, правільні дєвочки достанут водку, потом коньяк, потом віскарь сомнітєльной породи. Главне шоб на етапі віскаря дєвочкам не приспічило превращаться в бабочок...
Я якось бачила пощипані брови на етапі ’О, а я тут пиво ще знайшла’, або модельну стріжку і покраску на етапі ’А шо це в тебе за розтирачка?’. Це страшне зрєліще до цього лучче не доводить. Бо невинна депіляція може призвести до того шо покажецця, шо нові ноги проще буде отростить, чим дождать коли ця вся хуйня заживе. Так шо коли бухають лєді, бажано убрать все шо може усугубіть їхню красоту.
Віта в свої тридцать с хвостіком похожа була на подростка, і хоть робила вона страшой женщіной-медсестрой в травматології і од її взгляда носи і челюсті вставали на місце, банальний вінстон і бутилочку Стелли Артуа в магазіні їй не продавали. Обично паспорт не спрашували, а казали, - ’Дитино, йди не мороч голову’. Віта за це обіжалась і тому зразу показувала в магазіні паспорт а потом уже просила дві бутилки водки. Із-за своєї такої лолітівської зовнішності, Віта не раз попадала в міліцію, де робив її муж, і коли діжурка сообщала про доставку пяной малолєткі, то зверху вже летів Валєра з криком, ’Віта блядь убю нахуй’. І даже питався убить, але всігда промазував.
Обично Віта не разполагала ідеєю напиться. Тому звонила подружкам з надєждой в голосі і разговором ’Чу, я тут такий манікюр запіздячила, давай зустрінемся, похвастаюсь’, або ’Ой тут в семеновича в палатці така распродажа - халява, я атвічаю, купила на сто рублів джинси і футболки, приходь покажу’, ну або в якості вагомих доводів ’Валєрка сука казьол блядь, хник-хник-хник’. І тоді дєвочки сходилися або до Віти, або в надії несмертельно навалиться на нейтральну територію в кафе.
Для початку Віта доставала паспорт, показувала, бармену, охранніку, адміністратору і всім офіціантам, потім казала - ’ой дєвочки, я напиваться не хочу, давайте по бокальчику шардоне, ага?’. В глибині душі, десь на рівні базових інстинктів, дєвочки вже понімали, шо нада тікать, або притвориться мертвой, з откритой язвой, пробитим черепом, або уже загодя пяной в гамно. Далі все обично розвивалось по описаному вище сценарію.
Якось Валєрка пішов в засаду на ніч. Кого вони там висижували хто-зна, але факт відсутності Валєрки дома був на ліцо. На вечір, коли Вітуся виспалась і підзабула про откриті переломи і черепно-мозгові пройоби от дурних рук і голови, їй стало скучно і вона почала дзвонити подружкам зі словами, - ’приходь пожалуста в мене ніхуя не получаїться, а Валєрка в засаді, приходь, га?!’ і так усім, за час збиралась ургентна бригада подружкінского спасєнія і неотложной помощі. Віта достала бутилочку Шардоне і сказала ’по грамусіку, да дєвочки?’. На 5 красівих женщін бутилочка шардоне кончилась бистро. Але знайшлася в хаті сангрія, а потім іще бутиль якого-то іспанського самопалу, а потім іще бутилочка коньячку от благодарного пацієнта. На момент, коли прийнято вже другий раз бігти по водку со словами, ’шо ми блядь як нє радниє, візьми палку ковбаси, пачку майонеза, батон і цибулі’, Віта сказала шо їй нада покрасть волоси і вищипать брові. Віта була до любих експериментів, а в дєвочках проснувся Звєрєв і Далі одноврємєнно, їм хотілось сюрреалізма, кубізма і поярче. Віту красили в цвєт гнілой вішні, в 4 руки, і в бутилку водки. Попутно развлєкая сусідів караоке. Це була настояща фєрія красоти інєжності, гнилої вишні хватило на дверку холодільніка і два халата. Сусіди безнажьожно визивали ППС, ППС безнадьожно казал ’Віточка, ну здєлай же потіше’.
Коли Ііта преобрєла крайнюю стєпєнь красоти, то рєшено було шо таке буйство красок і форм неможна держать в чотирьох стінах і нада срочно показать на людях. Охраннік найближчого клуба будучи в крайньому ступені офігєванія од косміческої Вітиної красоти даже не попитав паспорт. Бармен на всякий случай налив лишню порцію, а юні мальчіки уступили Віті столік. Коли Віта впевнена в своїй ісключітєльной прівлєкатєльності спробувала станцювать на барній стойці і завалила бармена і пару графинів із чим-то вкусним і дорогим, ППС приїхав з болєє рєшитєльними дєйствіями. Ранок у Віти почався привично, в обізянніку.
Валєра повертаючись із засади, на всякий случай, заглянув в діжурку, а там Вітиним голосом розказував матюки в нечуваних варіаціях, якийсь страшний і лютий рібьонок. Валєра даже подумав, шо то йому сниться, пока дитина з красной головой і фрагментарними бровами не сказала, ’О, Валєрочка, твоя красточка готова йти додому’...
Як Валєра ніс Віту до таксі, цей анікдот даже начальнік міліції любив переказувать під час інтервью місцевим журналістам. Шо кричала Віта в таксі - про це боїться спать водітєль і диспетчер. І от коли вже біля свого дому, Валєра витіг Віту і повісив її на плече, Віта робила бракоразводну заяву зі словами ’Я тобі сука, три місяці не дам, дрочи курва як хочеш’, бабулька з ціпком і тузіком пішла в атаку на Валєру, тузік намагався вкусить валєру і вобще порвать барабанні перетинки, бабуля лупашила Валєру по ногам і голові, Вітка верещала і ржала со словами ’получи придурок, мір справєдлівий’. Валєра намагався вижити, а бабулька прівлєкала общественность воплєм ’педифіл, людоньки педифіл, дитину вкрав і їбстися тягне’...
От більшість разних мужчин і нєкоторі дєвчоки думають шо єслі дамочки йдуть напиваться, то вони кажуть ’а давай візьмем дві бутилки водки, ковбаси і майонезу і півкіла цибулі і наїбенимся в гавно’. Прілічні дєвочки так не кажуть. Прілічні дєвочки кажуть друг другу, - ’а давай випєм по бокальчику шардоне’, а другі дєвочки кажуть ’Я якось, шардоне не очінь, я би мерло випила’, а треті, - ’ой я би мартіні, токо сока побольше’. І на закусь дієтіческі креветки, або полупрозрачні шматочки яловичини, сир вартістю алмазів і разговори... про моду, отношенія і псіхологію. Пока не кончиться вино, або пока когось не взорве откровенним разказом про ’заїбав начальнік’, ’мій паразіт’, суки закрили разпродажу’ обично після цього етапу якась із дєвочок шо пє ісключітєльно Мерло каже судьбоносну фразу ’налівай блядь’. І всьо.
Будун нєізбєжен і неотвратім, він начинається прямо в той міг, коли сказана ця фраза, бо після неї обізатьльно кончається чьето шардоне з мартінями, а в холодільніку лиш водка, або в шкафу віскарь. І ви думаєте дєвочки підуть хер зна куди по правильний шардоне?
Ви глубоко і сильно помиляєтесь, правільні дєвочки достанут водку, потом коньяк, потом віскарь сомнітєльной породи. Главне шоб на етапі віскаря дєвочкам не приспічило превращаться в бабочок...
Я якось бачила пощипані брови на етапі ’О, а я тут пиво ще знайшла’, або модельну стріжку і покраску на етапі ’А шо це в тебе за розтирачка?’. Це страшне зрєліще до цього лучче не доводить. Бо невинна депіляція може призвести до того шо покажецця, шо нові ноги проще буде отростить, чим дождать коли ця вся хуйня заживе. Так шо коли бухають лєді, бажано убрать все шо може усугубіть їхню красоту.
Віта в свої тридцать с хвостіком похожа була на подростка, і хоть робила вона страшой женщіной-медсестрой в травматології і од її взгляда носи і челюсті вставали на місце, банальний вінстон і бутилочку Стелли Артуа в магазіні їй не продавали. Обично паспорт не спрашували, а казали, - ’Дитино, йди не мороч голову’. Віта за це обіжалась і тому зразу показувала в магазіні паспорт а потом уже просила дві бутилки водки. Із-за своєї такої лолітівської зовнішності, Віта не раз попадала в міліцію, де робив її муж, і коли діжурка сообщала про доставку пяной малолєткі, то зверху вже летів Валєра з криком, ’Віта блядь убю нахуй’. І даже питався убить, але всігда промазував.
Обично Віта не разполагала ідеєю напиться. Тому звонила подружкам з надєждой в голосі і разговором ’Чу, я тут такий манікюр запіздячила, давай зустрінемся, похвастаюсь’, або ’Ой тут в семеновича в палатці така распродажа - халява, я атвічаю, купила на сто рублів джинси і футболки, приходь покажу’, ну або в якості вагомих доводів ’Валєрка сука казьол блядь, хник-хник-хник’. І тоді дєвочки сходилися або до Віти, або в надії несмертельно навалиться на нейтральну територію в кафе.
Для початку Віта доставала паспорт, показувала, бармену, охранніку, адміністратору і всім офіціантам, потім казала - ’ой дєвочки, я напиваться не хочу, давайте по бокальчику шардоне, ага?’. В глибині душі, десь на рівні базових інстинктів, дєвочки вже понімали, шо нада тікать, або притвориться мертвой, з откритой язвой, пробитим черепом, або уже загодя пяной в гамно. Далі все обично розвивалось по описаному вище сценарію.
Якось Валєрка пішов в засаду на ніч. Кого вони там висижували хто-зна, але факт відсутності Валєрки дома був на ліцо. На вечір, коли Вітуся виспалась і підзабула про откриті переломи і черепно-мозгові пройоби от дурних рук і голови, їй стало скучно і вона почала дзвонити подружкам зі словами, - ’приходь пожалуста в мене ніхуя не получаїться, а Валєрка в засаді, приходь, га?!’ і так усім, за час збиралась ургентна бригада подружкінского спасєнія і неотложной помощі. Віта достала бутилочку Шардоне і сказала ’по грамусіку, да дєвочки?’. На 5 красівих женщін бутилочка шардоне кончилась бистро. Але знайшлася в хаті сангрія, а потім іще бутиль якого-то іспанського самопалу, а потім іще бутилочка коньячку от благодарного пацієнта. На момент, коли прийнято вже другий раз бігти по водку со словами, ’шо ми блядь як нє радниє, візьми палку ковбаси, пачку майонеза, батон і цибулі’, Віта сказала шо їй нада покрасть волоси і вищипать брові. Віта була до любих експериментів, а в дєвочках проснувся Звєрєв і Далі одноврємєнно, їм хотілось сюрреалізма, кубізма і поярче. Віту красили в цвєт гнілой вішні, в 4 руки, і в бутилку водки. Попутно развлєкая сусідів караоке. Це була настояща фєрія красоти інєжності, гнилої вишні хватило на дверку холодільніка і два халата. Сусіди безнажьожно визивали ППС, ППС безнадьожно казал ’Віточка, ну здєлай же потіше’.
Коли Ііта преобрєла крайнюю стєпєнь красоти, то рєшено було шо таке буйство красок і форм неможна держать в чотирьох стінах і нада срочно показать на людях. Охраннік найближчого клуба будучи в крайньому ступені офігєванія од косміческої Вітиної красоти даже не попитав паспорт. Бармен на всякий случай налив лишню порцію, а юні мальчіки уступили Віті столік. Коли Віта впевнена в своїй ісключітєльной прівлєкатєльності спробувала станцювать на барній стойці і завалила бармена і пару графинів із чим-то вкусним і дорогим, ППС приїхав з болєє рєшитєльними дєйствіями. Ранок у Віти почався привично, в обізянніку.
Валєра повертаючись із засади, на всякий случай, заглянув в діжурку, а там Вітиним голосом розказував матюки в нечуваних варіаціях, якийсь страшний і лютий рібьонок. Валєра даже подумав, шо то йому сниться, пока дитина з красной головой і фрагментарними бровами не сказала, ’О, Валєрочка, твоя красточка готова йти додому’...
Як Валєра ніс Віту до таксі, цей анікдот даже начальнік міліції любив переказувать під час інтервью місцевим журналістам. Шо кричала Віта в таксі - про це боїться спать водітєль і диспетчер. І от коли вже біля свого дому, Валєра витіг Віту і повісив її на плече, Віта робила бракоразводну заяву зі словами ’Я тобі сука, три місяці не дам, дрочи курва як хочеш’, бабулька з ціпком і тузіком пішла в атаку на Валєру, тузік намагався вкусить валєру і вобще порвать барабанні перетинки, бабуля лупашила Валєру по ногам і голові, Вітка верещала і ржала со словами ’получи придурок, мір справєдлівий’. Валєра намагався вижити, а бабулька прівлєкала общественность воплєм ’педифіл, людоньки педифіл, дитину вкрав і їбстися тягне’...
Вы сделали мой вечер
До этого любила кота Плинтуса и рассказ про йоркшерского терьера))) Ну это тоже супер
До этого любила кота Плинтуса и рассказ про йоркшерского терьера))) Ну это тоже супер
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу