Дівчатка, допоможіть! Серце розривається, аж все болить. Я не знаю що робити!!!

От сиджу мене аж трясе, ридаю. не знаю. що робити((( Просто здається ніби весь мій світ провалився кудись в глибоку прірву. І що робити я не знаю! Я така ситуація! Зустрічаємось з хлопцем вже 4,5 роки. До того нізким серйозних стосунків не мала, так з 2-3-ма гуляла чай-квіти-цукерки, і зовсім нічого серйозного(поцілунок і все). Коли зявився мій теперішній, який почав за мною так заглядати(познайомились на роботі...він був друг мого шефа...а тут почав часто ходити і якось запрошувати на кафу). Я не погоджувалась деякий час, бо от буває так, як тільки його побачила, то для мене була все, я зрозуміла, якщо я з ним піду хоч раз на каву і це не продовжиться, то я просто здурію. Якось зразу відчула, що то моя людина, і або на все життя, або й варто й починати, щоб потім не було дуже боляче. От так з тої першої чашки кави ми понині разом. За чотири роки ми жодного разу не розходились, ні, звичайно сварились, сперечались, але ніколи не було плану: "Все розходимось!" і навіть не було такого, щоб на тиждень не говорити чи навіть на один день. Всі друзі знайомі, робичі вважали нас ідеальною парою, що от всі такі вже сто раз порозходились, а по нас видно. що то не на рік і не на два. Я вам просто не можу передати, як я його люблю. Я все на світі віддам за нього! Навіть, якщо всі б від нього відвернулись, я б була за нього і відбивала атаки собою. Рік тому купили квартиру, робимо ремонт. Я стараюсь працюю на 2х роботах ще й + продаю на кідстафі. щоб допомогти йому з ремонтом і щоб не було такого, там просити гроші чи ще. До такого я не звикла, з 15 років вчуся і працюю сама на себе, ще й допомагаю мамі. Все в нас гараз, але з одним були ну я не скажу, що проблеми, для мене це не проблеми, я люблю його і хочу але по своєму. Секс у нас ясно не регулярний, так як не живемо разом. Якщо літо( то ви розумієте. що може бути частіше. То поїхали на природу то в карпати то в машині і т.д) а от зима, то ясно не виходить так часто. Коли ще не було робітників на квартирі, то могли там)) Але останнім часом, так десь пів року я помітила,що він вже не цілує мене, не обіймає, не хоче так часто бачитись зсилаючись на те. що я після роботи маю відпочивати. Я теж думала, ну в нас ремонт, він вдень допомагає робітникам возить матеріали і т.д то теж не має сили ввечері кудись їхати. Бачились тільки на вихідних,хоч я просила бачитись і в будні. Сьогодні були в гостях у друга, а той типу "ой чого ти такий сьогодні злий. Певно чогось у вас давно не було(ну десь 2 тижні) І типу почалсь. що треба регулятно і т.д" Я не люблю таких розмов в компанії, то ж моє, чого це обговорювати. І потім він до вечора на мене майже не реагував, хоч я намагалась як могла поцілувати, щось гарне сказати і т.д Ввечері попросила не ображатись, що наше то наше і т.д І тут прорвало дамбу...він мені заявив, що типу невідомо чи мене захоче через пів року коли ми переїдемо в наш дім, що він мене вже не хоче, що в нього на мене..вибачти скоро вставати не буде, що я його не цікавлю як дівчина. Я вважаю,що якщо ти любиш людину то вона тебе повністю цікавить і т.д І тут він мені говорить, що йому не хочеться мене ні цілувати, ні обнімати, ні гуляти зі мною як з дівчиною. Що він мене не цікавить, бо я не лізу до нього, значить він мене не цікавить. Для мене немає поняття цікавть як чоловік чи любиш. Для мене то 2 в 1, якщо б я його не любила і він не цікавив мене, як чоловік, як б вибачте на слові ніколи б з ним не спала, я б з ним не було взагалі. А він мені тут таке видає! Так, я дійсно соромлюся, мені важко першій приставати, але це не означає що я не хочу і т.д Потім говорить він мені. що незнає чи є сенс нам одружуватись, якщо я його й далі не цікавитиму як дівчина, якщо я взагалі зовсім перестану його цікавити в тому плані і т.д Я кажу. що тоді ти мене взагалі не любиш і я тобі не потрібна, так і признайся. А він каже, типу ні просто ти мене перестаєш цікавити як дівчина. Ми можемо одружитись, але мені тоді доведеься заводити коханку чи що. Я не розумію, як може казати так людина, як що любить, просто любить. Мені так боляче, що здаєься що зараз всередині все розірветься. Я думала, що мене люблять, що я потрібна, що хочуть мене бачити. я вважала людину як хлопця, як чоловіка, як брата, як тата, як все на світі для мене. І тут він мені ще каже, що "Але я ж не кажу тобі, що ми розходимось!". Що мені робити я просто не представляю! Таке враження, що мені заживо ріжуть серце... коли з бухти барахти на тебе от таке падає. Що тепер думати, чи людина дійсно може мене любити і казати такі речі? Та я останнім часом почала бути трохи придирливою, можливо істеричною. бо привертала увагу. Я так люблю його, я просто не представляю біля себе нікого, я не можу пережити таких слів. Що мені робити?