Я верующий человек. Не так чтобы посты соблюдать и постоянно ходить на службы, но в Бога верю, молитвы знаю, ребенка вожу на причастие. Пошла сегодня в церковь договариваться о крестинах для младшего ребенка. Висит возле конной лавки ПРЕЙСКУРАНТ. Так и написано. Крестины 900 грн. Венчание 1200. И остальные цены. А вот если нет денег!? Бесплатно не покрестят? Это же все таки Божий храм. Получается я пришла в "супермаркет" купить своему ребенку ангела хранителя! Оплатила. Дали бумажку с пометками о крестинах. Значит мать и крестная по правилам должны быть в платьях и не накрашены, а вот снимать нельзя, для этого есть спец фотограф и жирным шрифтом написан его номер. Это наверно тоже по Божьим канонам. Такой неприятный осадок остался. Я не против дать пожертвования на храм, но столько сколько есть у человека, а не по прейскуранту. Фух, выговорилась.
показать весь текст
838
0
Судя по вашим постам, узко мыслите, очень узко. В основном стереотипами почерпнутыми с голубых экранов ;)
А я к Богу хожу, а не к политикам. Политики приходят и уходят (страны, впрочем, тоже меняются), а Церковь Христова - одна.
Митрополит Онуфрій у одному із своїх інтерв´ю назвав Голодомор 1932-1933 років в Українііз мільйонними - справедливою карою за гріхи, а не злочином режиму. Не рівняйтеся на нього, особливо в історії
не учите историю ЕЙ по православным источникам)
З приводу інквізиції слід сказати, що існувала Папська інквізиція і інквізиція світська – наприклад, іспанська, особливо сувора.
Середньовічна інквізиція мала справу з єресями, які не обмежувалися запереченням якихось догм всередині логіки свободи думки, а руйнували самі підвалини громадянського порядку.
Від середньовічної інквізиції відрізнялася Римська інквізиція, заснована в 16 столітті і яка проіснувала до 1965 року, тобто до закінчення Другого Ватиканського собору. Римська інквізиція займалася аналізом ортодоксальності віри.
Світські інквізиції були встановлені державами, діяли самі по собі і не бажали втручання Церкви в особі її представників. Такими були, наприклад, Іспанська інквізиція і Інквізиція Венеціанської Республіки.
Таким чином, коли ми говоримо про інквізицію, необхідно розрізняти між однією і іншою інквізиція і не узагальнювати ці явища.
Крім того, потрібно зауважити, що інквізиція не була органом Вчительства Церкви. Це був трибунал, що складався з людей, ніхто з яких не був непомильним. Тим не менш, Церква призначала в суд інквізиції людей високих моральних якостей і доктринально підготовлених. Багато хто з них вшановуються у лику святих і мучеників.
А за помилки, допущені деякими з членів інквізиції, Папа Йоан Павло II попросив пробачення від імені всієї Церкви. На відміну від деяких режимів, які – як правильно підмічено – породили у багато разів більше число жертв, ніж інквізиція.
Що стосується Індексу заборонених книг, то він також проіснував до Другого Ватиканського собору. У цей список входили книги, які не повинні були опинитися в руках у людей слабкої віри. Решті ж їх читати не заборонялося. За допомогою Індексу заборонених книг Церква хотіла надати важливе служіння вірним, схоже з турботою матері, яка говорить своїм дітям: не бери цю річ, бо вона отруйна і може тебе вбити.
Сьогодні Церква чинить інакше, хоча б тому, що засоби масової комунікації виходять далеко за межі світу книг. Тепер всім доступно все. І, звичайно, як і раніше є небезпека руйнування людських душ, і багато, дійсно, руйнується.
Хоча сьогодні більше не існує Індексу, Церква як і раніше висловлюється з приводу деяких публікацій, які неприпустимо використовувати в якості підручників з богослов’я, оскільки в них містяться твердження, що суперечать вчительству Церкви.
За допомогою інквізиції Церква не нав’язувала свою віру, але захищала її, що зовсім не одне й те саме. Автор запитує, що б з ним зробили, якби він за часів інквізиції заявив про свій атеїзм. Швидше за все, не сталося б нічого. Досить згадати Боккаччо, який висміює Церкву в своєму «Декамероні». Боккаччо ніяк не постраждав від інквізиції, а Церква обмежилася внесенням його новел до Індексу заборонених книг.
З приводу інквізиції слід сказати, що існувала Папська інквізиція і інквізиція світська – наприклад, іспанська, особливо сувора.
Середньовічна інквізиція мала справу з єресями, які не обмежувалися запереченням якихось догм всередині логіки свободи думки, а руйнували самі підвалини громадянського порядку.
Від середньовічної інквізиції відрізнялася Римська інквізиція, заснована в 16 столітті і яка проіснувала до 1965 року, тобто до закінчення Другого Ватиканського собору. Римська інквізиція займалася аналізом ортодоксальності віри.
Світські інквізиції були встановлені державами, діяли самі по собі і не бажали втручання Церкви в особі її представників. Такими були, наприклад, Іспанська інквізиція і Інквізиція Венеціанської Республіки.
Таким чином, коли ми говоримо про інквізицію, необхідно розрізняти між однією і іншою інквізиція і не узагальнювати ці явища.
Крім того, потрібно зауважити, що інквізиція не була органом Вчительства Церкви. Це був трибунал, що складався з людей, ніхто з яких не був непомильним. Тим не менш, Церква призначала в суд інквізиції людей високих моральних якостей і доктринально підготовлених. Багато хто з них вшановуються у лику святих і мучеників.
А за помилки, допущені деякими з членів інквізиції, Папа Йоан Павло II попросив пробачення від імені всієї Церкви. На відміну від деяких режимів, які – як правильно підмічено – породили у багато разів більше число жертв, ніж інквізиція.
Що стосується Індексу заборонених книг, то він також проіснував до Другого Ватиканського собору. У цей список входили книги, які не повинні були опинитися в руках у людей слабкої віри. Решті ж їх читати не заборонялося. За допомогою Індексу заборонених книг Церква хотіла надати важливе служіння вірним, схоже з турботою матері, яка говорить своїм дітям: не бери цю річ, бо вона отруйна і може тебе вбити.
Сьогодні Церква чинить інакше, хоча б тому, що засоби масової комунікації виходять далеко за межі світу книг. Тепер всім доступно все. І, звичайно, як і раніше є небезпека руйнування людських душ, і багато, дійсно, руйнується.
Хоча сьогодні більше не існує Індексу, Церква як і раніше висловлюється з приводу деяких публікацій, які неприпустимо використовувати в якості підручників з богослов’я, оскільки в них містяться твердження, що суперечать вчительству Церкви.
За допомогою інквізиції Церква не нав’язувала свою віру, але захищала її, що зовсім не одне й те саме. Автор запитує, що б з ним зробили, якби він за часів інквізиції заявив про свій атеїзм. Швидше за все, не сталося б нічого. Досить згадати Боккаччо, який висміює Церкву в своєму «Декамероні». Боккаччо ніяк не постраждав від інквізиції, а Церква обмежилася внесенням його новел до Індексу заборонених книг.
Ссылку, пожалуйста, дайте на это интервью. Иначе на Вас будет жалоба за разжигание межнациональной и межконфессиональной розни.
’Голодомор - это было вразумление, усмирение со стороны Господа нашей гордыни, которая восстала против себя самой, против бытия человека’, - заявил православный иерарх.
Владыка Онуфрий призвал верующих не превращать поминовение жертв голодомора в политическую акцию, а обратить внимание на его духовные причины.
’Можно много спорить, искать виновных, но, если мы верующие люди, мы должны на это посмотреть с точки зрения духовной. Мы знаем, что произошло с нашим обществом после революции 1917 года, какое было восстание людей против Бога. Как разрушали храмы, уничтожали иконы, оскорбляли православные святыни. А Бог не бьет палкой, Бог другими способами вразумляет человека’, - подчеркнул митрополит Онуфрий.
По его словам, ’мы сегодня и всегда молимся за тех людей, которые делали ошибки в жизни, это наши предки, мы просим, чтобы Бог их простил’. ’Но этих людей нельзя возводить в ранг праведников’, - убежден владыка.
’Можно много спорить, искать виновных, но, если мы верующие люди, мы должны на это посмотреть с точки зрения духовной. Мы знаем, что произошло с нашим обществом после революции 1917 года, какое было восстание людей против Бога. Как разрушали храмы, уничтожали иконы, оскорбляли православные святыни. А Бог не бьет палкой, Бог другими способами вразумляет человека’, - подчеркнул митрополит Онуфрий.
По его словам, ’мы сегодня и всегда молимся за тех людей, которые делали ошибки в жизни, это наши предки, мы просим, чтобы Бог их простил’. ’Но этих людей нельзя возводить в ранг праведников’, - убежден владыка.
о, полезло...., первой буквой ошиблись, в мпц батюшка перед крещением приглашает крестных исповедаться, предварительно дает брошюру с Отче наш, выучить, чтобы хоть какое-то понятие имели...
С учетом того, что Декамерон опубликован значительно позже смерти автора, то непонятно каким образом инквизиция могла бы по другому отреагировать?
По мнению иерарха, «есть такие силы, которые пытаются сделать голодомор клином между Россией и Украиной, мол, русские, россияне угнетали украинцев». «Но, я думаю, в России тогда от голодомора погибло больше народу, чем на Украине», — сказал митрополит.
’Голодомор - это было вразумление, усмирение со стороны Господа нашей гордыни, которая восстала против себя самого, против бытия человека. Есть такое украинское выражение, немного вульгарное - катюзi по заслузi. Мы получили то, что заслужили’, - заявил в понедельник ’Интерфакс-Религия’ митрополит Черновицкий и Буковинский Онуфрий.
Да? У Вики другое мнение
Церковь, по причине достаточного количества эротических и антиклерикальных моментов в новеллах, сразу же резко осудила «Декамерон» как произведение безнравственное и наносящее ущерб её авторитету, настаивая на отречении автора от своего детища. Боккаччо, страдая от этого нажима, поведал о своих колебаниях Петрарке, который в ответном письме удержал его от сожжения «Декамерона». В 1559 году книга была включена в Индекс запрещённых книг; впоследствии распространялась с крупными цензурными купюрами. Они присутствуют и в фундаментальном издании 1582 года.
В старости Боккаччо продолжал стесняться этого сочинения. В 1372 году его друг Магинардо Кавальканти пишет ему письмо, где говорит о том, что собирается дать прочитать своим родственницам произведения писателя, включая «Декамерон». В ответ Боккаччо убедительно просит его «не делать этого, ибо он сам от всего сердца раскаивается, что некогда, по приказу свыше, написал такие безнравственные книги, и вовсе не желает, чтобы дамы семьи Кавальканти составили о нём понятие, как о человеке развратном»[9].
Церковь, по причине достаточного количества эротических и антиклерикальных моментов в новеллах, сразу же резко осудила «Декамерон» как произведение безнравственное и наносящее ущерб её авторитету, настаивая на отречении автора от своего детища. Боккаччо, страдая от этого нажима, поведал о своих колебаниях Петрарке, который в ответном письме удержал его от сожжения «Декамерона». В 1559 году книга была включена в Индекс запрещённых книг; впоследствии распространялась с крупными цензурными купюрами. Они присутствуют и в фундаментальном издании 1582 года.
В старости Боккаччо продолжал стесняться этого сочинения. В 1372 году его друг Магинардо Кавальканти пишет ему письмо, где говорит о том, что собирается дать прочитать своим родственницам произведения писателя, включая «Декамерон». В ответ Боккаччо убедительно просит его «не делать этого, ибо он сам от всего сердца раскаивается, что некогда, по приказу свыше, написал такие безнравственные книги, и вовсе не желает, чтобы дамы семьи Кавальканти составили о нём понятие, как о человеке развратном»[9].
А вы знаете точное количество погибших во время Голодомора например в Поволжье? Вы же не станете отрицать голод Поволжья в это же время?
Хорошо, давайте с викки разбираться. Та же викки дает информацию:
Главное произведение — «Декамерон» (1350—1353, опубликовано в 1470) — книга новелл, проникнутых гуманистическими идеями, духом свободомыслия и антиклерикализма, неприятием аскетической морали, жизнерадостным юмором, многоцветная панорама нравов итальянского общества.
Там же посмотрите когда умер автор
Главное произведение — «Декамерон» (1350—1353, опубликовано в 1470) — книга новелл, проникнутых гуманистическими идеями, духом свободомыслия и антиклерикализма, неприятием аскетической морали, жизнерадостным юмором, многоцветная панорама нравов итальянского общества.
Там же посмотрите когда умер автор
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу