Близнюкам Артему і Давиду Бойкам потрібна допомога! У хлопчиків ДЦП
Администрация сайта Kidstaff не собирает пожертвования на благотворительность и не несет ответственность за действия или бездействия автора объявления, родителей ребенка, волонтеров и любых других лиц, причастных к сбору пожертвований. Администрация сайта Kidstaff не проверяет подлинность предоставляемых документов, не контролирует приход и расход средств по сбору. Любые пожертвования совершаются посетителями сайта Kidstaff исключительно по своему собственному желанию, осознавая значение своих действий. Звертаюся до вас з проханням про допомогу,з великою надією,що ви зможете допомогти моїм дітям. на 11.12.17 р. назначено лікування,яке коштує 55000 грн в міжнародній клініці відновного лікування. Дуже важко знайти допомогу для таких підрощених діток.Важко пояснити,що по віку вони великі,а по розвитку як малесенькі дітки і все в нас дуже повільно проходитьЇ.Моі діти маленьки борці,яким дуже потрібна допомога. У мене двоє хворих діток і вдвічі важче,бо сума на лікування велика. Вже просто руки опускаються,бо неможливо дивитися на дітей,яким можна допомогти,а коштів на це немає. Ось тут є перевірена інформація минулорічна (тільки змінився номер карточки) Карточка ПриватБанка 5363 5420 1757 0525 ( на ім*я мами хлопчиків Бойко Любов Миколаївни)
Ось маленька історія про моїх хлопчиків. У хлопчиків-близнят Артема і Давида Бойко- дитячий церебральний параліч, аплазія правої нирки (по одній нирці у кожного хлопчика), загальне недорозвинення мови важкої міри,. Ми відчайдушно боремося, щоб вони могли красиво ходити, говорити, розвиватися. Дітки дуже стараються, і у них є успіхи! Те, що більшості діточок дається просто так, дарма, від природи, для моїх синів є подвигом.Ці маленькі плечі винесли і пережили вже таке, що не всякий дорослий витримає. Хлопченята народилися передчасно, шестимісячними, з множинними крововиливами в мозок. Вони не мали жодного природженого рефлексу, які є у усіх діточок, не подавали ознак життя і годувалися через зонд. Усупереч усім прогнозам лікарів, що Артем і Давид ніколи не зможуть ходити, говорити, чути і навіть тримати голову,ніколи не скажуть слово ’мама’ і ніколи не зроблять мене щасливою,- ми добилися вже дуже багато чого. Всі лікарі просили нас залишити дітей,які не подавали признаків життя,і жити далі без них.Казали,що діти будуть лежачими і це лише тягар на все життя.А я взяла ці маленькі комочки,принесла додому і почала боротися за їхнє місце в цьому житті. Так,мені дуже важко.Так,я потребую допомоги,бо всі ресурси вичерпані,але я не зупиняюся. Я знаю,що світ не без добрих людей і люди,прочитавши нашу історію, обов*язково захочуть допомогти моїм хлопчикам. Дуже важка,щоденна праця, правильне лікування, бажання стати краще примушує нас постійно боротися і доводити, що не можна ставити хрест на таких дітках. Ми вже уміємо самостійно ходити (хоча і порушена координація рухів, деформовані стопи погіршують ходу і хлопчикам важко ходити), починаємо говорити, навчаємося за спеціальною методикою.Можливо це і мало,але,повірте,що для нас -це великий успіх.Неможливо просто описати все те,через що ми проходимо кожен день.Не знаю де беруться сили і у мене і у дітей,для того,щоб не опускалися руки,і для того,щоб рухатися вперед.Ми не маємо права зупинятися. Нам треба йти вперед і тільки вперед. Щоб закріпити те, що досягнуто за роки важкої роботи, нам треба продовжувати лікування. Хлопчики ростуть, з´являються контрактури, слабкі м´язи не справляються, з´являються різні деформації і їх треба усувати, щоб просунутися хоч на маленький крок до повноцінного життя. Ми зробили Артемчику надскладні операціі на стопах в інституті ортопедіі.Дитина була 6 місяців в гіпсах.Ми по-новому вчимо його ходити.Це дуже важко. За ці роки відчайдушноі боротьби ми перепробували вже дуже багато всього,але найкраще нам допомагає лікування за методикою проф.Козявкіна.Після лікування є позитивна динаміка,діти піднімаються на сходинку вище.Так боляче через те, що черговий крок в розвитку Артема і Давида залежить від грошей.Це гірка правда.Ніяких горошей не вистачить,якщо дітей двоє з таким діагнозом.Тут тільки допомога небайдужих і чуйних людей може врятувати.Людей,які захочуть допомогти зовсім чужим діткам стати кращими. Але ж чужих дітей не буває і всі діти плачуть однаково. Подивіться на моїх красенів! Це ті дітки, про яких казали,що вони будуть лежачими,сліпими,глухими і ніколи не скажуть слово ’мама’. Це ті,які народились шестимісячними,по 1 кг кожен і не подавали признаків життя. Це ті,в яких мозок був залитий кров*ю від множинних крововиливів в мозок.Ми пройшли дуже багато,ми тяжко працюємо щоденно,з болем,зі сльозами,але нам потрібна допомога,щоб ми не зупинилися,щоб рухалися далі,щоб стати ще кращими.
Доброго дня усім тим, хто з нами тут і хто випадково заглянув. Я відчитаюся пізніше за ваші поступлення. Нікого не забуду і про кожну копієчку напишу тут. Ми не відкривали збір на наш новий курс лікування. Напевно, я не буду це робити. Не знаю чи зможу в червні повезти дітей на лікування. Я записалася на 26 червня. Але знову підняли ціну на лікування і не на 500 грн, як ви розумієте. От просто не знаю і не розумію як мені бути далі. Без лікування діти не можуть. Я не з’являлася тут, бо працюю над листівками. Поки є попит до свят, то роблю. Не скажу, що у нас їх купують і в нас немає відбою, але хтось да замовляє іноді. По-іншому я не можу допомогти своїм дітям, на жаль.
Завтра у Артема і Давида день народження. 10.02. Це для мене завжди змішане почуття, якесь таке, яке важко пояснити людині при здоровому глузді ))) Але де той глузд у мене? ))))) Це коли біль і радість одночасно. Я дуже стараюся бути хорошою мамою для своїх дітей, але в мене це не завжди виходить. Я можу впасти в депресію, можу опустити руки, можу сердитися, можу нервувати, можу кричати, можу... Я багато чого такого можу, бо ж жива людина )))) Все своє життя, після появи цих славних зайців моїх, я вчуся жити щасливо. Це так важко! З цим усім страшно взагалі жити, а щасливо-це треба вчитися. Я вчуся. У мене іноді виходить )) Не все так погано! Буває у нас і весело ))) Сміх, радість, щастя. Болі, сліз, горя багато в цьому світі. І в нашому житті також, то не будемо в цей день сумувати. День народження! Ці хлопчики не просто так з‘явилися в цьому світі. Бог дарував їм життя тоді, коли і признаків на те життя не було. Особливі діти і особливі ви усі тут, бо полюбили їх такими, якими вони є. Без усяких прикрас. Я не завжди вам пишу про усілякі щоденні проблеми. Вони ж є і щодня. Коли стоматит, а потім відразу вистпка по тілу, а тоді впав, а коли загоїлися рани, то відразу температура, а коли температуру збили, то істерика і крики, а на ранок судоми... Щоденні пригоди від яких можна рихнутися. Але ми про таке не будемо. В усіх нас є проблеми. В когось більші, в когось менші. Я щаслива бути мамою цих «маленьких» хлопчиків, дарованих мені з небес. Я справляюся з цією місією ось уже багато років. І безмежно вдячна, що ви мені допомагаєте в цьому. Я б одна не справилася. Якщо у вас є бажання привітати Артема і Давида, то я буду щаслива, бо це шанс нам поїхати на лікування 26 червня.
Завтра у Артема і Давида день народження. 10.02. Це для мене завжди змішане почуття, якесь таке, яке важко пояснити людині при здоровому глузді ))) Але де той глузд у мене? ))))) Це коли біль і радість одночасно. Я дуже стараюся бути хорошою мамою для своїх дітей, але в мене це не завжди виходить. Я можу впасти в депресію, можу опустити руки, можу сердитися, можу нервувати, можу кричати, можу... Я багато чого такого можу, бо ж жива людина )))) Все своє життя, після появи цих славних зайців моїх, я вчуся жити щасливо. Це так важко! З цим усім страшно взагалі жити, а щасливо-це треба вчитися. Я вчуся. У мене іноді виходить )) Не все так погано! Буває у нас і весело ))) Сміх, радість, щастя. Болі, сліз, горя багато в цьому світі. І в нашому житті також, то не будемо в цей день сумувати. День народження! Ці хлопчики не просто так з‘явилися в цьому світі. Бог дарував їм життя тоді, коли і признаків на те життя не було. Особливі діти і особливі ви усі тут, бо полюбили їх такими, якими вони є. Без усяких прикрас. Я не завжди вам пишу про усілякі щоденні проблеми. Вони ж є і щодня. Коли стоматит, а потім відразу вистпка по тілу, а тоді впав, а коли загоїлися рани, то відразу температура, а коли температуру збили, то істерика і крики, а на ранок судоми... Щоденні пригоди від яких можна рихнутися. Але ми про таке не будемо. В усіх нас є проблеми. В когось більші, в когось менші. Я щаслива бути мамою цих «маленьких» хлопчиків, дарованих мені з небес. Я справляюся з цією місією ось уже багато років. І безмежно вдячна, що ви мені допомагаєте в цьому. Я б одна не справилася. Якщо у вас є бажання привітати Артема і Давида, то я буду щаслива, бо це шанс нам поїхати на лікування 26 червня.
Обязательно открывайте сбор! Общими усилиями соберем на курс лечения! Чудеса случаются, главное верить! Обнимаю Вас)