Відмовтесь від цукру, якщо Ви любите свою дитину

26 лютого 2017 р. у шведській газеті Aftonbladet була опублікована полемічна стаття матері двох дітей Анни Ларссон. Нам вона здалася дуже актуальною, емоційною і переконливою, тому ми вирішили перекласти її для вас.
Біла смерть.
Ні, я не маю на увазі кокаїн, ми повинні боротися з цукром.
Все відбувалось у 2009 році, коли народилась моя перша дочка. Ми були на 50-річному ювілеї і, якщо я не помиляюсь, моїй дочці було 9 місяців. Родичі хотіли пригостити її булочками і тістечками, але я сказала “ні”.
“Але ж це їжа” – сказали вони.
Їжа? Відколи це торти, булки, тістечка й інші солодощі стали їжею, здивувалась я і на своєму.
Через три місяці коли ми були в гостях у сусідів, вони пригостили дочку морозивом. Морозивом! У мене все кипіло усередині. Вона не повинна змалку привчатись до цукру, ні за що в житті!
Дочка виросла і перетворилась на дуже активну маленьку дівчинку, яка полюбляла їсти листя і дерева, як вона це називала. Тобто, шпинат і броколі.
Молодша сестра народилася в 2012 році і у той час, коли почала збільшуватись гора брудної білизни і накопичувалась перевтома, цукор поступово пробирався в наш холодильник.
Пам’ятайте фільм “Холодне серце”? Нікому не вдалось його оминути. Адже діти обожнюють “Холодне серце”!
І можна купити маленькі солодкі йогурти з картинками з “Холодного серця” на упаковці – ясна річ, що діти його хочуть.
“Будь ласкаааааа, мамо, я дуже хочу йогурт з Ельзою…” (заблищали очі). Ну, трішки йогурту з чарівною сніговою королевою нікому не зашкодить. Чи як?

Діти розумні і вигадливі, і нам, батькам, не завжди вдається встояти перед ними. Я їх не звинувачую, чесно.
Цього літа захворіла молодша дочка, якій уже чотири роки. Захворіла по-справжньому запаленням кровоносних судин і ми дуже хвилювались.
Це не пов’язано з цукром, але, якби вона їла кориснішу їжу, її імунітет був би сильніший, можливо, вона б не захворіла?
Ми сказали одне одному, що із старшою дочкою нічого схожого не трапиться, тому що вона набагато краще їсть. Вона їсть усе, що ми їй даємо: овочі, рибу, морепродукти, курку, дичину. Готова спробувати все.
Молодша дочка любить усе біле. Молоко, борошно і цукор. Оладки з варенням і збитими вершками, морозиво, тістечка, рисовий пудинг “рисі-фрутті”. Йогурт з Ельзою, пасту – і звичайно ж кетчуп.
Втомлена після садочка, вона просить тістечка, булочки, морозиво і, чесно кажучи, трохи морозива нікому не зашкодить… чи як?
“Вона не любить картоплю” – каже вона й іноді заходить настільки далеко, що нам доводиться готувати окремо для неї – просто для того, щоб вона з‘їла хоч щось. Не дуже хороша ідея.
Тепер вона знає, що якщо вона не їстиме, то отримає пасту, або “рисі-фрутті”, якщо пощастить. І вона точно знає, що є і останній вихід з ситуації – йогурт і мюслі і це набагато смачніше за картоплю.
Одного разу вона попросила цукерок і я відповіла “ні”. Вона була у відчаї і розплакалась: ” Тепер Ви мені ніколи більше не дозволите їсти цукерки”!
Ну все, далі вже нікуди – у неї вже явна цукрова залежність і це все моя провина.
Що ж ми робимо, чорт забирай!? Все, більше ніяких тістечок і булочок для швидких перекусів, ніякого морозива після садочка.
Через декілька днів я переглянула документальний фільм “Діти солодкі як цукор” і для мене це було як величезний ляпас – бабах, прямо в обличчя. У фільмі ми бачимо нормального дорослого хлопця, який робить все те, що роблять діти: ходить в садочок і їсть ту саму їжу, що й діти, тільки в 2,5 рази більшу. Саме у стільки разів дорослі споживають більше їжі, ніж діти.
Впродовж одного тижня він жив життям дітей та їв дитячу їжу. Одного дня він прийшов у басейн і з’їв 2,5 морозива, що відповідало одному морозиву, яке отримала кожна дитина.
Він розповідав, як почував себе, про свої перепади настрою, про втому.
Це точно як наша молодша дочка – вона або найщасливіша, або найлютіша у світі. Настрій змінюється дуже сильно і вона може дуже засмутитись з будь-якого приводу.
“Рисі-фрутті”, солодкі напої і Ельза вирушають кудись дуже далеко. Вона може мати скільки завгодно цій бісової “крижаній магії”, але в будинку Ларссонів з цим чаклунством покінчено.
Знаєте скільки цукру міститься в одному “рисі-фрутті”? Одинадцять шматочків! Одинадцять! Помножте тепер на 2,5.
Проходить два дні і вона перетворюється зовсім на іншу дівчинку. Вона їсть картоплю, овочі і ту ж саму їжу, що й усі інші, з чудовим апетитом. Майже кожного дня вона говорить нам: “Ця найсмачніше, що я коли-небудь їла”.
Нам навіть страшно дивитись на неї, коли вона ковтає свою їжу і начисто вилизує тарілку. Неначе у неї з’явились нові смакові рецептори.
Зникли перепади настрою, вона стала бадьорішою, активнішою, легше засинає і добре спить цілу ніч.
Уся сім’я щаслива.
Але як ми дійшли до такого?
Зрозумілим стає одне – діти в цьому не винні. Вони це не обирали. Це дорослі повинні вистояти проти Ельзи, яка кричить з усіх прилавків. Це ми повинні набратись сміливості і сказати тещі або свекрусі, що не можна давати цукерки однорічним дітям.
Діабет росте з шаленою швидкістю, раніше його називали “цукровою хворобою”… і для цього є підстави.
Ви знаєте, що дослідники бачили, як ракові клітини всмоктують в себе цукор і дріжджі?
Діти – це найкраще, що у нас є і наше завдання дати їм хороший старт у житті, з хорошою їжею і божевільною кількістю любові.
Якщо Ви любите своїх рідних і близьких, обійміть їх, подаруйте їм квітку, але прошу Вас, якнайдалі відішліть цукор.
Хоча зачекайте, давайте не будемо перебільшувати, зовсім трохи солодощів по суботах нікому не завадить – чи як?
http://www.tutkatamka.com.ua/nathnennya/zdorovya/a...