Текст - не мій, але дуже відгується, бо дуже знайомо....
Погоджуюсь із кожним словом.
-------------
Коли Андрійку було два роки, і ми щойно дізналися про аутизм, я думала, що варто лише побігти, і у цьому спринті ми точно будемо швидші за нього.
Поступово я зрозуміла, що аутизм - це не спринт, а марафон. Марафон довгий, часто виснажливий, і бігти його ми будемо завжди. Саме тому так важливо рівномірно розподілити сили і дихання.
Аутизм не має опції «прогнозованість». Ти ніколи не можеш навіть приблизно уявити, яким буде ваше майбутнє. Коли заговорить і чи заговорить узагалі? Коли піде в школу і чи піде в школу взагалі? Яку професію зможе опанувати і чи зможе узагалі? Це життя з великою кількістю невідомих, де чітко відомо лише одне: ти безумовно любиш свою дитину, а дитина безумовно любить тебе. І це, напевно, те саме найважливіше.
Коли ти припиняєш з аутизмом боротися, починаєш його розуміти. Коли ти припиняєш його романтизувати або демонізувати, починаєш бачити, що він різний. Коли ти виходиш за межі своєї бульбашки, помічаєш, як багато таких дітей. Сьогодні, у Всесвітній день поширення інформації про аутизм, я хочу сказати кілька важливих речей:
1. Не помічати аутизм неможливо. Цифри кажуть: РАС має кожна 36-та дитина. І з кожним роком кількість тільки росте. А отже, ми мусимо вчитися аутизм розуміти. Ставати чуйнішими, ставати відкритішими до інакшості, та що там - бути просто людьми.
2. Навколо нас тисячі родин, які виховують дітей з аутизмом. І через нашу байдужість (в кращому разі), а часом осуд або агресію щодо їхніх дітей, цілі сімʼї аутизуються. Обирають ставати відлюдниками, уникати соціуму, аби тільки не відчувати на собі це неприйняття. Часто батьки навіть гуляють зі своїми дітьми пізно ввечері, щоби їх ніхто не бачив і не займав.
3. Діти з аутизмом не обирали собі цей розлад. У тому, що їх мозок працює дещо інакше, їхньої провини нема. Як і провини їхніх батьків. Думайте про це, коли уникаєте їх на дитячих майданчиках, робите зауваження в транспорті чи обурюєтесь появі в класах чи дитсадках поряд з вашими, «нормальними», дітьми.
4. Бути відкритим до інакшості, бути готовим її пізнати і зрозуміти - це ознака емоційного інтелекту, людяності та емпатії.
5. Найкраще, що можна зробити в день поширення інформації про аутизм, це інформацію про аутизм поширити.
Минулого року я записала і змонтувала для Голоси дітей 21 епізод подкасту про аутизм «Літера А». 21 важлива розмова. Аутизм розібраний на молекули. Лишаю посилання в коментарях. Слухайте і поширюйте.
На фото найніжніший в світі хлопчик і наш з Sergii Pshenychniyвеликий вчитель і провідник❤️
Погоджуюсь із кожним словом.
-------------
Коли Андрійку було два роки, і ми щойно дізналися про аутизм, я думала, що варто лише побігти, і у цьому спринті ми точно будемо швидші за нього.
Поступово я зрозуміла, що аутизм - це не спринт, а марафон. Марафон довгий, часто виснажливий, і бігти його ми будемо завжди. Саме тому так важливо рівномірно розподілити сили і дихання.
Аутизм не має опції «прогнозованість». Ти ніколи не можеш навіть приблизно уявити, яким буде ваше майбутнє. Коли заговорить і чи заговорить узагалі? Коли піде в школу і чи піде в школу взагалі? Яку професію зможе опанувати і чи зможе узагалі? Це життя з великою кількістю невідомих, де чітко відомо лише одне: ти безумовно любиш свою дитину, а дитина безумовно любить тебе. І це, напевно, те саме найважливіше.
Коли ти припиняєш з аутизмом боротися, починаєш його розуміти. Коли ти припиняєш його романтизувати або демонізувати, починаєш бачити, що він різний. Коли ти виходиш за межі своєї бульбашки, помічаєш, як багато таких дітей. Сьогодні, у Всесвітній день поширення інформації про аутизм, я хочу сказати кілька важливих речей:
1. Не помічати аутизм неможливо. Цифри кажуть: РАС має кожна 36-та дитина. І з кожним роком кількість тільки росте. А отже, ми мусимо вчитися аутизм розуміти. Ставати чуйнішими, ставати відкритішими до інакшості, та що там - бути просто людьми.
2. Навколо нас тисячі родин, які виховують дітей з аутизмом. І через нашу байдужість (в кращому разі), а часом осуд або агресію щодо їхніх дітей, цілі сімʼї аутизуються. Обирають ставати відлюдниками, уникати соціуму, аби тільки не відчувати на собі це неприйняття. Часто батьки навіть гуляють зі своїми дітьми пізно ввечері, щоби їх ніхто не бачив і не займав.
3. Діти з аутизмом не обирали собі цей розлад. У тому, що їх мозок працює дещо інакше, їхньої провини нема. Як і провини їхніх батьків. Думайте про це, коли уникаєте їх на дитячих майданчиках, робите зауваження в транспорті чи обурюєтесь появі в класах чи дитсадках поряд з вашими, «нормальними», дітьми.
4. Бути відкритим до інакшості, бути готовим її пізнати і зрозуміти - це ознака емоційного інтелекту, людяності та емпатії.
5. Найкраще, що можна зробити в день поширення інформації про аутизм, це інформацію про аутизм поширити.
Минулого року я записала і змонтувала для Голоси дітей 21 епізод подкасту про аутизм «Літера А». 21 важлива розмова. Аутизм розібраний на молекули. Лишаю посилання в коментарях. Слухайте і поширюйте.
На фото найніжніший в світі хлопчик і наш з Sergii Pshenychniyвеликий вчитель і провідник❤️
показать весь текст
5
1
62
0
вообщеь то у меня ребенок с органическим поражением мозга. я говорю о позиции большинства, кто с этим не столкнулся
да, и может стать проблемой вашей семьи в будущем. Никто не застразован от рождения ребенка с аутизмом. Такой вот факт
Но в тему влезли.
И не зарекайтесь. Дети разные рождаются и у очень здоровых родителей с потрясающей генетикой.
И не зарекайтесь. Дети разные рождаются и у очень здоровых родителей с потрясающей генетикой.
3
Ну очевидно же, что участники пишут о своём каждый. Создайте вы тему про синдром Дауна, если она актуальна для вас
4
Автор, закройте тему, пожалуйста. Создайте без анонимов.
Её ведь могут читать и мамы особенных деток.
И эти мещанские мр.., что влезли в вашу тему, тепла им не приносят.
Её ведь могут читать и мамы особенных деток.
И эти мещанские мр.., что влезли в вашу тему, тепла им не приносят.
3
да, большинство.
Но возможны варианты.К сожалению
Вы предлагаете что делать с детьми с аутизмом, прошу прощения?
Но возможны варианты.К сожалению
Вы предлагаете что делать с детьми с аутизмом, прошу прощения?
да у меня ребенок с отставанием в развитии и я так сказать ’в теме’, а вы брызжите ядом, от какой то своей внутренней обозленности, но я тут причем
2
По-разному бывает, Вы правы. Но нужно стремиться к тому, чтобы все было наименее травматично. Для всех.
Ничего не предлагаю. Мысли вслух. Искренне желаю всем кому близка эта тема поддержки и удачи. Они, наверное, одни из самых сильных духом.
1
диалог глухого с немым. лично для своего ребенка планирую учебу в пту и искать ему простую работу
1
Вы уже второй раз про ребенка.
У меня у ребенка инвалидность продругппа А.
Не об этом речь. С вами я разговариваю максимально корректно. Роль жертвы не стоит дальше развивать, не получится
У меня у ребенка инвалидность продругппа А.
Не об этом речь. С вами я разговариваю максимально корректно. Роль жертвы не стоит дальше развивать, не получится
Конечно лучше высираться в политических темах или кто сколько весит🤦♀️ что с этими людьми не так уже всем понятно, но чтобы настолько…
2
1
Моя тема прчинила Вам боль?
Простите...
Но я считаю, что закрыв глаза на проблему, я не помогу в ее решении. И она не исчезнет лишь от того, что иссезнут анонимы. Собственно,тема и создана длч того, чтобы было больше информации и меньше табуированности.
Мамы особенных детей - они разные.
С разными мненияии и разной чувстаительностью.
Но они - сильные.
И мне кажется, они как раз меня поймут.....
Простите...
Но я считаю, что закрыв глаза на проблему, я не помогу в ее решении. И она не исчезнет лишь от того, что иссезнут анонимы. Собственно,тема и создана длч того, чтобы было больше информации и меньше табуированности.
Мамы особенных детей - они разные.
С разными мненияии и разной чувстаительностью.
Но они - сильные.
И мне кажется, они как раз меня поймут.....
3
Если хоть немножечко вам станет тепло и приятно, я Вас обнимаю!
Может и коряво напишу, но не из желания задеть.
Понимаю, что трудно, тем более, когда массовой помощи-то реально и нет, поддержки, да просто обыкновеннейшего человеческого участи, это уже и в теме видно, но Вы - необыкновенная и потрясающая мама!
Я очень хочу того уровня общества, которого достигли американцы.
Хочу, чтобы никто не косился, не додумывал и не придумывал, а просто подошёл, обнял, пообщался с вами, улыбнулся, не косился, знал как поддержать. Чтобы мальчиков и девочек активно социализировали.
Не знаю, что еще написать в Вашу поддержку, просто расплакалась, сколько в нас ещё жестокости по отношению к тем, кто хоть как-то от нас отличается. И вместо того, чтобы искать возможности помогать детям и их родителям, тратятся бешеные деньги на войны, не болезни, что выходят из лабораторий и прочее.
Может и коряво напишу, но не из желания задеть.
Понимаю, что трудно, тем более, когда массовой помощи-то реально и нет, поддержки, да просто обыкновеннейшего человеческого участи, это уже и в теме видно, но Вы - необыкновенная и потрясающая мама!
Я очень хочу того уровня общества, которого достигли американцы.
Хочу, чтобы никто не косился, не додумывал и не придумывал, а просто подошёл, обнял, пообщался с вами, улыбнулся, не косился, знал как поддержать. Чтобы мальчиков и девочек активно социализировали.
Не знаю, что еще написать в Вашу поддержку, просто расплакалась, сколько в нас ещё жестокости по отношению к тем, кто хоть как-то от нас отличается. И вместо того, чтобы искать возможности помогать детям и их родителям, тратятся бешеные деньги на войны, не болезни, что выходят из лабораторий и прочее.
2
Наоборот, я признательна, что Вы её создали и готовы здесь общаться с нами разными. Мне перед вами стыдно и неловко, что читаете некоторых здесь.
Сейчас пойдут бешеные деньги на пиар кандидатов президенты. а могли создавать программы и кампании, как просвещать общество об особенных детях, потому что большинство из нас живут с шорами в отношении них, и многим проще закрыть глаза и не видеть их.
Сейчас пойдут бешеные деньги на пиар кандидатов президенты. а могли создавать программы и кампании, как просвещать общество об особенных детях, потому что большинство из нас живут с шорами в отношении них, и многим проще закрыть глаза и не видеть их.
2
От чего вы желаете оберегать общество?
Очередное бесячее клише, созданное на представлении о самых тяжелых формах. Большинство людей в спектре менее опасны для общества, чем добрый процент нормотипичных. В тюрьмах сидят не аутисты.
Очередное бесячее клише, созданное на представлении о самых тяжелых формах. Большинство людей в спектре менее опасны для общества, чем добрый процент нормотипичных. В тюрьмах сидят не аутисты.
3
Сердечное спасибо Вам! Я давно отрастила бронь,так как в теме уже 19 лет и имею.двоих сложных детей с инвалидностью(аутизм - у одного из них, у второго - иные дефициты). Но родителям, у которых дети еще малыши, очень важна поддержка и понимание. Очень. Спасибо Впм!
3
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу