Текст - не мій, але дуже відгується, бо дуже знайомо....
Погоджуюсь із кожним словом.
-------------
Коли Андрійку було два роки, і ми щойно дізналися про аутизм, я думала, що варто лише побігти, і у цьому спринті ми точно будемо швидші за нього.
Поступово я зрозуміла, що аутизм - це не спринт, а марафон. Марафон довгий, часто виснажливий, і бігти його ми будемо завжди. Саме тому так важливо рівномірно розподілити сили і дихання.
Аутизм не має опції «прогнозованість». Ти ніколи не можеш навіть приблизно уявити, яким буде ваше майбутнє. Коли заговорить і чи заговорить узагалі? Коли піде в школу і чи піде в школу взагалі? Яку професію зможе опанувати і чи зможе узагалі? Це життя з великою кількістю невідомих, де чітко відомо лише одне: ти безумовно любиш свою дитину, а дитина безумовно любить тебе. І це, напевно, те саме найважливіше.
Коли ти припиняєш з аутизмом боротися, починаєш його розуміти. Коли ти припиняєш його романтизувати або демонізувати, починаєш бачити, що він різний. Коли ти виходиш за межі своєї бульбашки, помічаєш, як багато таких дітей. Сьогодні, у Всесвітній день поширення інформації про аутизм, я хочу сказати кілька важливих речей:
1. Не помічати аутизм неможливо. Цифри кажуть: РАС має кожна 36-та дитина. І з кожним роком кількість тільки росте. А отже, ми мусимо вчитися аутизм розуміти. Ставати чуйнішими, ставати відкритішими до інакшості, та що там - бути просто людьми.
2. Навколо нас тисячі родин, які виховують дітей з аутизмом. І через нашу байдужість (в кращому разі), а часом осуд або агресію щодо їхніх дітей, цілі сімʼї аутизуються. Обирають ставати відлюдниками, уникати соціуму, аби тільки не відчувати на собі це неприйняття. Часто батьки навіть гуляють зі своїми дітьми пізно ввечері, щоби їх ніхто не бачив і не займав.
3. Діти з аутизмом не обирали собі цей розлад. У тому, що їх мозок працює дещо інакше, їхньої провини нема. Як і провини їхніх батьків. Думайте про це, коли уникаєте їх на дитячих майданчиках, робите зауваження в транспорті чи обурюєтесь появі в класах чи дитсадках поряд з вашими, «нормальними», дітьми.
4. Бути відкритим до інакшості, бути готовим її пізнати і зрозуміти - це ознака емоційного інтелекту, людяності та емпатії.
5. Найкраще, що можна зробити в день поширення інформації про аутизм, це інформацію про аутизм поширити.
Минулого року я записала і змонтувала для Голоси дітей 21 епізод подкасту про аутизм «Літера А». 21 важлива розмова. Аутизм розібраний на молекули. Лишаю посилання в коментарях. Слухайте і поширюйте.
На фото найніжніший в світі хлопчик і наш з Sergii Pshenychniyвеликий вчитель і провідник❤️
Погоджуюсь із кожним словом.
-------------
Коли Андрійку було два роки, і ми щойно дізналися про аутизм, я думала, що варто лише побігти, і у цьому спринті ми точно будемо швидші за нього.
Поступово я зрозуміла, що аутизм - це не спринт, а марафон. Марафон довгий, часто виснажливий, і бігти його ми будемо завжди. Саме тому так важливо рівномірно розподілити сили і дихання.
Аутизм не має опції «прогнозованість». Ти ніколи не можеш навіть приблизно уявити, яким буде ваше майбутнє. Коли заговорить і чи заговорить узагалі? Коли піде в школу і чи піде в школу взагалі? Яку професію зможе опанувати і чи зможе узагалі? Це життя з великою кількістю невідомих, де чітко відомо лише одне: ти безумовно любиш свою дитину, а дитина безумовно любить тебе. І це, напевно, те саме найважливіше.
Коли ти припиняєш з аутизмом боротися, починаєш його розуміти. Коли ти припиняєш його романтизувати або демонізувати, починаєш бачити, що він різний. Коли ти виходиш за межі своєї бульбашки, помічаєш, як багато таких дітей. Сьогодні, у Всесвітній день поширення інформації про аутизм, я хочу сказати кілька важливих речей:
1. Не помічати аутизм неможливо. Цифри кажуть: РАС має кожна 36-та дитина. І з кожним роком кількість тільки росте. А отже, ми мусимо вчитися аутизм розуміти. Ставати чуйнішими, ставати відкритішими до інакшості, та що там - бути просто людьми.
2. Навколо нас тисячі родин, які виховують дітей з аутизмом. І через нашу байдужість (в кращому разі), а часом осуд або агресію щодо їхніх дітей, цілі сімʼї аутизуються. Обирають ставати відлюдниками, уникати соціуму, аби тільки не відчувати на собі це неприйняття. Часто батьки навіть гуляють зі своїми дітьми пізно ввечері, щоби їх ніхто не бачив і не займав.
3. Діти з аутизмом не обирали собі цей розлад. У тому, що їх мозок працює дещо інакше, їхньої провини нема. Як і провини їхніх батьків. Думайте про це, коли уникаєте їх на дитячих майданчиках, робите зауваження в транспорті чи обурюєтесь появі в класах чи дитсадках поряд з вашими, «нормальними», дітьми.
4. Бути відкритим до інакшості, бути готовим її пізнати і зрозуміти - це ознака емоційного інтелекту, людяності та емпатії.
5. Найкраще, що можна зробити в день поширення інформації про аутизм, це інформацію про аутизм поширити.
Минулого року я записала і змонтувала для Голоси дітей 21 епізод подкасту про аутизм «Літера А». 21 важлива розмова. Аутизм розібраний на молекули. Лишаю посилання в коментарях. Слухайте і поширюйте.
На фото найніжніший в світі хлопчик і наш з Sergii Pshenychniyвеликий вчитель і провідник❤️
5
1
62
0
Да, нуждаюсь и очень.
Но я своим сообщением имела в виду, что толку от этого поширення інформації. Много помощников, а помощи по факту конкретным детям нет.
Но я своим сообщением имела в виду, что толку от этого поширення інформації. Много помощников, а помощи по факту конкретным детям нет.
4
Помощи не так много, но она есть.
И помощь бывает не только материальная.
Мне в свре время очень помогли, и морально, и материально.
Сейчас - посильно помогаю я.
Ну, и ’ дорогу осилит идущий’ (с)
И помощь бывает не только материальная.
Мне в свре время очень помогли, и морально, и материально.
Сейчас - посильно помогаю я.
Ну, и ’ дорогу осилит идущий’ (с)
4
Я вчера попросила моральной поддержки и мне ответили «я психолог - сеанс стоит 500 грн 60-90 минут». Просто убило.
Вам - спасибо, чувствуется, что Вы хороший человек.❤️
Вам - спасибо, чувствуется, что Вы хороший человек.❤️
1
4
Я не психолог. Но если что, то я всегда готова выслушать. И подсказать, если компетентна в вопросе, и просто побыть плесом тогда, когда другому челрвеку это необходимо. Я сейчас бегу в клинику на беседу с арасом (один из детей лежит в стационаре), но вечером буду свободна. В личке или мессенджерах (если нужно выговориться). Это я не только к Вам, это я в целом. Шлю Вам лучи поддержки, пусть все наладится!
1
чтобы такие как вы ознакомились и понимали, что есть такое в этом мире. И такие семьи крайне нуждаются в поддержке.
2
10
Иногда смотрю, что взрослым ставят аутизм, при этом очень известным людям, которые и в интервью ничем не отличаются от нас, и понимаю, что ничего не знаю, выходит, про аутизм, хотя и читала, но больше какое-то киношное восприятие, что эти дети - гении, отличающиеся от других, но пока не могут найти дорожку к их возможностям.
А родителям могу только пожелать здоровья и терпения. Вы - невероятные и достойны большого уважения и помощи в любом обществе.
А родителям могу только пожелать здоровья и терпения. Вы - невероятные и достойны большого уважения и помощи в любом обществе.
Я знаю что это. Но зачем это на форуме? Почему про даунов не пишут тогда? Они тоже крайне нуждаются в поддержке.
4
2
1
людей с синдромом Дауна. И про них тоже пишут. У них своя дата.
А вы почему такая агрессивная?
Жизнь обидела?
А вы почему такая агрессивная?
Жизнь обидела?
1
7
А на форуме - многт родителей детей с аутизмом. Которым актуальна эта тема.
Так что можете пройти мимо, а можете и поязвить, если Вам от этого легче.
Пост создан без нарушений правил форума, в профильном разделе, и актуален для многих советчиц.
Так что....
Так что можете пройти мимо, а можете и поязвить, если Вам от этого легче.
Пост создан без нарушений правил форума, в профильном разделе, и актуален для многих советчиц.
Так что....
5
Все это может быть эмпатично. Такие детки есть и можно умиляться, сочувствовать или нет, поддерживать и радоваться достижениям. Но, что будет, когда они станут взрослыми? Когда родители не смогут оберегать уже не их, а общество от них. Ведь все очень по-разному бывает. Грустно все это и страшно.
3
2
Тут потрібно у профільних організацій шукати безкоштовної допомоги. Бо психолог обʼєктивно не повинен надавати послуги безкоштовно. Навіть у випадку аутизму
1
а что будет, если здоровый ребенок вырастет и не дай бог станет инвалидом?
от этого кто-то застрахован?
Никто не знает, что будет завтра. И если такой ребенок пришел на эту землю, значит, для чего-то. И не вы, никто другой не вправе за него решать его судьбу
от этого кто-то застрахован?
Никто не знает, что будет завтра. И если такой ребенок пришел на эту землю, значит, для чего-то. И не вы, никто другой не вправе за него решать его судьбу
2
2
Я за 16 и не знала.
По моему опыту - деньги решают почти все вопросы. Если форма не тяжелая, конечно. С деньгами тебе решительно плевать, что думает социум и как реагирует.
По моему опыту - деньги решают почти все вопросы. Если форма не тяжелая, конечно. С деньгами тебе решительно плевать, что думает социум и как реагирует.
ну так проходите мимо. Это раз.
Рано или поздно вы их увидите в своей жизни - на площадке, в кафе. на улице. Можно делать вид, что вас это не касается. Тоже вариант.
Но не факт, что в будущем вас это никогда не коснется.
Рано или поздно вы их увидите в своей жизни - на площадке, в кафе. на улице. Можно делать вид, что вас это не касается. Тоже вариант.
Но не факт, что в будущем вас это никогда не коснется.
1
3
Они - не дауны, во-первых. Создайте тему. Я лично поддержу.
Автор помогает мамам и папам, что поднимают деток с аутизмом, она и написала. И жаль, что дала возможность писать анонимно.
Знаете, никогда нам не жить как в той же Америке, когда особенные дети учатся со всеми в классах и поражают своими успехами, и общество в лице обычных людей реально старается помочь каждому, кому помощь нужна! А причину найдите в себе, почему Украине и в ближайшие сто лет не дорастёт до уровня США.
Автор помогает мамам и папам, что поднимают деток с аутизмом, она и написала. И жаль, что дала возможность писать анонимно.
Знаете, никогда нам не жить как в той же Америке, когда особенные дети учатся со всеми в классах и поражают своими успехами, и общество в лице обычных людей реально старается помочь каждому, кому помощь нужна! А причину найдите в себе, почему Украине и в ближайшие сто лет не дорастёт до уровня США.
2
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу