Ні.
В деяких батьків немає любові до дитини, а є лише інфантилізм - народили, всьо. Ми молодці.
Знаю дуже багато прикладів, де в батьків реально була можливість піднапрягтись (просто більше попрацювати певний час чи використати можливості), але - вони обрали НЕ НАПРЯГАТИСЬ. Позиція ’ми жили в г....ні і вона хай поживе! Нам нічо не дали і ми нічо не дамо! Ми нічо не винні, ми дали життя’

Як коти - наплодились, а що там з котенятами - а пофіг.
До прикладу: дві сімʼї з достатком нижче середнього. Грошей на житло дитині не було. Батько номер 1 - поїхав на заробітки, працював, купив дитині будинок. Батько номер 2 - сидів на дупі рівно, ще й висміював того, хто на заробітках, що ’кинув дітей’. Донька батька номер 2 отримала замість житла копняк під дупу. І толку, що тато все дитинство провів вдома - немає...