Чи жалієте Ви, що вийшли заміж?

Вийшла заміж в 19 років, ні не по зальоту, по любові (принаймні як тоді мені здавалось), чоловік старший від мене на 10 років. Всі кругом були просто в захваті, яка гарна пара, молоді, перспективні, квартира, машина, престижні роботи.... Я дуже хотіла дітей, чоловік казав почекай, почекай. Дочекались, після 5-ти років спільного життя, та тривалого мого лікування, в нас появився синочок - найбільша моя радість. Але тепер я починаю розуміти, що між немає почуттів, живемо разом, бо так зручно обом. Найбільше мене розчарувало в своєму чоловікові - це відсутність будь-якої МОРАЛЬНОЇ підтримки. За три роки лікування від безпліддя, я ні разу від нього не почула слів - не переживай, все буде добре, я тебе люблю, ми це переживемо, чи шось в тому роді. Після народження дитини, я очікувала, що все зміниться, але ні. Навіть коли дитина хворіла, він міг за цілий день жодного разу не подзвонити і не поцікавитись здоров"ям дитини. А ще стикнулась з такою ситуацією, як гроші. До декрету я досить добре заробляла, подекуди навіть більше ніж чоловік. А коли пішла в декрет, то почалась дорікання - типу де твої гроші. Одним словом я себе тепер почуваю просто якоюсь   зайвою людиною в сім"ї і взагалі в суспільстві. І основне, я почала сумніватись чи правильно я зробила, вийшовши заміж саме за цього чоловіка?!?! Підскажіть, що робити? можливо у Вас подібна ситуація? Як бути? Я не хочу руйнувати сім"ю, але деколи іншого виходу не бачу.