Уеду на заработки заграницу.

Просинаюсь вже який день з однією думкою, достало(( Не хватає катастрофічно грошей. 2 діток, старшому через 2 роки поступати, мала в 3 класі. Зарплата у мого чоловіка 3800, у мене 1300, працюю у школі.
Знімаємо квартиру, живемо окремо від батьків.  
З чоловіком живем  дуже добре, но оце вічне безгрошів"я просто вже набридло. Син виносить з дому по 500гр на репетиторів, дочки танці 200гр, плата за квартиру 900,+послуги.ПРоїзд нам всім на маршрутки 300гр,Відкладати зовсім не виходить, так як кожен місяць то красовки рвуться, то купити щось новеньке просять дітки.. Багато на це все не трачу.. Все решту на продукти.. Не виходить дотянути до наступної зарплати взагалі.
ось сьогодні вихідний день, а я сижу і думаю, 20гр в кишені, чоловік паше на заводі, он лише один день вихідного. Каже йду десь зароблю, тільки де у нас заробити в неділю, коли всі святкують, тут на Івано-Франківщині і ніде заробити в неділю...
Діти просять в парк, збираємось, і з ужасом думаю, діти зараз попросять морозиво... куплю, то на хліб не залишиться.
НАбридло!!!!
Вчора зустріла знайому, приїхала з Ірландії. Приодіта, з новою машиною з салона, дитина з айфоном, купила квартиру,каже що була рік, по контракту,це вже 3 контракт. І просить їхати з нею. Говорить що вихід єдиний в нашій країні.
В неї зарплата до 1500 фунтів за місяць, чистими.Проживанням забезпечують, їдою теж. Говорить зараз потрібно людей на збирання шампіньонів. Кличе за собою...а я пів ночі не спала, у вівторок відповідь потрібно сказати. І якщо все виходить то у липні їхати.
З чоловіком говорю, чуть не плаче, просить одуматись, каже що ще знайде щось. Старший по ходу загорівся, так як давно просить планшет, і ще багато іншого, дочка теж сказала що буде чемна, і допомагатиме татові, а я щоб їхала. З чоловіком живемо душа в душу, каже, що не головне гроші, головне що всі здорові, але  ми ї не маємо права хворіти, бо тоді просто збожеволіти можна.
Ось дивлюсь я на них. Люблю, люблю так сильно, не уявляю що їх коло мене не буде. Як без них щебетушків прожити...дітки для мене саме головне, чи через рік буде більше, але чи не втратиться головне-довіра діток, чоловіка. Сижу ну вже просто плачу.. і що? якби ви поступили на моєму місці????? Вибачте що так багато написала(