Слухи-руки не распускаю• 23 февраля 2016
Не знаю чи я правильно роблю. Вже вагаюсь.
Є чоловік і двоє дітей 9 і 1 рік. Недавно дуже посварлась з чоловіком бо репетувала на сина за брехню. Поки розбирались то ми встигли побитись , я залишилась із синцями на руках й досі не пройшло ( від 13 лютого). Дітей я дуже люблю і обожнюю їх але брехні не потерплю. Та ось я реально вирішила піти так як мні весь час говорив що уя нічого не роблю і нічого не заробляю. Цього ж вечора я зателефонувала батькам і сказала що вертаюсь до них жити. В мене був чесно кажучи шок, бо неочікувала що він мене вдарить. Всяке було, але таке вперше. Та ще й при дітях. Як кажуть у нас, раніше чоловік "порішав" магазинчик яким я займаюсь. Періодично з малою там працюю, бо продавця не маю зараз. З маленькою сиджу цілий день торги зараз дуже погані але я туди їжджу бо потрібно хоч якось гроші десь брати. І ось я надумала піти у гуртожиток який мені видали від роботи де я офіційно працюю. Але я 6 місяців не платила за нього і взяла гроші в кредит щоб якась сума була за мною. От я вже майже все туди перевезла , сама. Я не думала що я це можу зробити. Просто в шоці. Пральну машину в автомобіль затащила. Так от думаю чи я правильно роблю що йду від нього. Не знаю на скільки часу. На місяць , два ,рік ,назавжди. Як карта ляже. Надоїло що кожного разу розказує що я нічого не маю і нічого не зробила. Прошу допомоги залу. Що думаєте.
показать весь текст
Налитое яблочко• 23 февраля 2016
Ответ дляСлухи-руки не распускаю
Коли народида молодшу я жила 4 місяці в гуртожитку з дітьми. А він у своєму будинку. Це було зимою. Бо він лише ремонт зробив легкий треба було контролювати опалення , щоб все правильно працювало. Деколи залишався у нас , а потім якось я почала їздити по трошу і пеевезла туди речі всі. Було робоча одна кімната лише і мені це надоїла , я розгрузила іншу , прибрала все і всюди. Одного разу прийшов в мою кімнату і в темноті на маленьку рукою випадково влігся, коли тій було 5 місяців. (Доця спить зі мною)Після цього більше не приходив. Він любить вночі дивитись телевізор тому спить в іншій кімнаті з телевізором і з старшим сином. Розумію що хаос, але поки так. Немає можливості все зразу в будинку зробити.
так а секс? секс то когда? можно пока старший в школе,а мой мультики включить или пока спит. Пригласить подругу,бабушку,тётю посидеть с малыми,а сами в общагу на пару часов.Нужно находить способы обязательно! Тихонько тоже можно,люди вон в однокомнатных квартирах,да ещё с родителями и детьми,и то размножаться умудряются.
автор
Слухи-руки не распускаю
• 23 февраля 2016
Всім дякую за співбесіду. Є над чим подумати, та й перебрати життя. Попробую поговорити з чоловіком.
любименькая• 23 февраля 2016
Ответ дляСлухи-руки не распускаю
Темку можна закрити.
нет отпишитесь потом переживаем за вас
Бабульция• 24 февраля 2016
Ответ дляНаверняка
я не считаю это семьей
но хорошо, что вам хорошо
а что такое семья? когда живут вместе под одной крышей 100 лет и не разу не поссорились за это время??? так как раз в таких случаях это и есть не семья, значит люди просто сосуществуют под одной крышей и вовсе не живут, они друг другу безразличны,
семья это все, это и страсть, любовь, нежность, и те же ссоры, а после примирение, это общие интересы, общие стремления вложения, общие интересы достигать максимально, это дети, но при этом все члены семьи занимают одинаково важное место в доме, что муж, что жена, что ребенок, это взаимоуважение, понимание, всегда готовность друг другу помочь, поддержать, и да, промолчать когда надо....семья это великий труд женщины,
только женщина может всю жизнь разжигать в лампаде огонь и поддерживать его, не дав ему загаснуть, это великий труд....
семья это все, это и страсть, любовь, нежность, и те же ссоры, а после примирение, это общие интересы, общие стремления вложения, общие интересы достигать максимально, это дети, но при этом все члены семьи занимают одинаково важное место в доме, что муж, что жена, что ребенок, это взаимоуважение, понимание, всегда готовность друг другу помочь, поддержать, и да, промолчать когда надо....семья это великий труд женщины,
только женщина может всю жизнь разжигать в лампаде огонь и поддерживать его, не дав ему загаснуть, это великий труд....
автор
Слухи-руки не распускаю
• 24 февраля 2016
Ответ дляБабульция
а что такое семья? когда живут вместе под одной крышей 100 лет и не разу не поссорились за это время??? так как раз в таких случаях это и есть не семья, значит люди просто сосуществуют под одной крышей и вовсе не живут, они друг другу безразличны,
семья это все, это и страсть, любовь, нежность, и те же ссоры, а после примирение, это общие интересы, общие стремления вложения, общие интересы достигать максимально, это дети, но при этом все члены семьи занимают одинаково важное место в доме, что муж, что жена, что ребенок, это взаимоуважение, понимание, всегда готовность друг другу помочь, поддержать, и да, промолчать когда надо....семья это великий труд женщины,
только женщина может всю жизнь разжигать в лампаде огонь и поддерживать его, не дав ему загаснуть, это великий труд....
семья это все, это и страсть, любовь, нежность, и те же ссоры, а после примирение, это общие интересы, общие стремления вложения, общие интересы достигать максимально, это дети, но при этом все члены семьи занимают одинаково важное место в доме, что муж, что жена, что ребенок, это взаимоуважение, понимание, всегда готовность друг другу помочь, поддержать, и да, промолчать когда надо....семья это великий труд женщины,
только женщина может всю жизнь разжигать в лампаде огонь и поддерживать его, не дав ему загаснуть, это великий труд....
автор
Слухи-руки не распускаю
• 15 марта 2016
Короче кажучи картина така. Поїхала я в гуртожиток одну ніч переночувала , помучилась на матрасі надувному з дітьми , відправила малого в школу і пішла на роботу з маленькою. Як би мені погано не було , чоловік не збирався за нами приїжджати і просити повернутись. Я просто приїхала ввечері до дому до нього нагодувала дітей і все. Наступні дні пройшли як і нічого не було. Те що я готувала він не їв а лише я зі старшим. Не розмовляли довго, але якось по телефооній розмові,коли йому щось треба було помогти і вирішити справу ми трошки розговорились про ситуацію але ми так і і нічого не вирішили. Короче кажучи і не хочу тут бути але розумію що я не маю куди подітись вся в боргах, без грошей і роботи важко. Хоч і він не дає мені гроші але все ж таки не насмілилась поставити крапку , хоча дуже хотілось і була рішуче налаштована на це. Пока так.. А там подивлюся.
любименькая• 15 марта 2016
Ответ дляСлухи-руки не распускаю
Короче кажучи картина така. Поїхала я в гуртожиток одну ніч переночувала , помучилась на матрасі надувному з дітьми , відправила малого в школу і пішла на роботу з маленькою. Як би мені погано не було , чоловік не збирався за нами приїжджати і просити повернутись. Я просто приїхала ввечері до дому до нього нагодувала дітей і все. Наступні дні пройшли як і нічого не було. Те що я готувала він не їв а лише я зі старшим. Не розмовляли довго, але якось по телефооній розмові,коли йому щось треба було помогти і вирішити справу ми трошки розговорились про ситуацію але ми так і і нічого не вирішили. Короче кажучи і не хочу тут бути але розумію що я не маю куди подітись вся в боргах, без грошей і роботи важко. Хоч і він не дає мені гроші але все ж таки не насмілилась поставити крапку , хоча дуже хотілось і була рішуче налаштована на це. Пока так.. А там подивлюся.
держитесь может все наладится
автор
Слухи-руки не распускаю
• 15 марта 2016
Я вже взагвлі не знаю яи щось налагодиться чи ні. Вроді стараюсь щось зробити а не ввихрдить. От приміром сьогодні. Думаю поговорю з ним бо реально потрібна допомога. Кажу до нього, поможи з дітьми. Бо продавець пішла і мені треба цілий день в маназині працювати. А з малою важко цілих 9 годин. На що відповідь - не можу. Даю другий варіант йому- я закриваю магазин і все що з ним пов´´язано, хочу займатись повністю дітьми. Бо старший почав погано вчитись, закинув навчання сильно, молодша лише 30 хв на вулиці за цілий день гуляє, а так лише зі мною або в магазині або в машині їздить всюди. Мені щкода що діти не в нормальних умовах живуть бо вхаті вічний бардак. Скільки би я не прибирала. Шаф немає, меблів гемає . Я й сама вже стала якоюсь пофігісткою до чистоти. Чесно кажучи не такого життя я своїм дітям бажала. А він щрб забезпечував нас .відповідь -ні. Капець. Думаю, мабуть я чогось не розумію.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Назад Комментарии к ответу