Це хроніка, чи ще щось можна зробити?

От, дожилася, - те, на що я очі закривала і думала "воно само пройде" - не проходить, наздоганяя, кусає за п"яти, не дає жити... Випадково натрапила вчора - чоловік виришив завести щоденник і писати свої думки. Пише, що самотній і ніхто його не розуміє... Це якщо коротко, а якщо більш детальніше - то він у мене дуже чутливий і пристрасний, сексу йому мало.
Одружені ми вже 16 років, пройшли разом багато чого, двоє дітей школярів. З самого початку стосунків, він був у мінусі, я в плюсі. Постійно говорив як любить, дарував квіти, у нас були спільні теми для розмови, завжди нам було цікаво. Одружилися зразу після універу. І почалося - виявилося, що сексу йому треба багато. Не менше раз в день. Спочатку, це було приємно - і поки не з"явилися діти, проблем особливо не було. Далі як у всіх - втома, сварки, ти мене не хочеш. Треба сказати, що я з складної сім"ї, яка ніколи не була для мене хорошим прикладом. І хоча від природи симпатична, довгонога і розумна, - страшенно закомплексована і затюкана з дитинства постійними сварками у сім"ї, татом-п"яничкою і неврівноваженю мамою. Мій чоловік мене відродив, але я вернулася до свого болота((( Час від часу мене накривала депресія, були панічні атаки, різні фобії, аритмії, - він мене підтримував завжди. Але, схоже, ресурс його теж закінчився. Я перейшла в стан скритої деперсії - домашню роботу роблю на автоматі, стала пасивна, панічних атак вже немає - з ними я справилася, але й життєрадосності теж. Звичайно, це відображається на сексі - мені його майже ніколи не треба, раз в місяць хіба. Чоловік через стільки років просто втомився мене "домагатися", здувся як кулька - і теж став пасивний, безініціативний, ніяких сюрпризів і подарунків. Хоча, як це не дивно - мені це не мішає. Я людина дуже практична - і хочу в подарунок те, що ХОЧУ, а не просто сам факт - квіти він приносив завжди не ті, які я любила, з подарунками не вгадував. Знаєте, як ото буває - коли чоловіку не шкода грошей, але він не знає, що купити, і купляє що дорожче, або що порадять в магазині... Тому, я сама це руйнувала - по часточці. Звісно, подарунки я приймала, але при нагоді могла невчасно ляпнути, що мені таке не подобається, чого ти мене не спитав. Тепер вибираю собі сама, що мені треба. Він мене не заводить((( От ніби такий лагідний, добрий, услужливий - а нема іскорки.
Читаю часом психологічні різні статті, блог еволюції - от вона пише, щоє речі,в чоловікові, які заводять жінку - це творчі чоловіки, чоловіки, які люблять дітей, і чоловіки такі собі альтруїсти, ну це я досить поверхнево. Так що цікаво, що у мого чоловіка творча професія, як і в мене, але він не є для мене взірцем, яспокійно ставлюся до його творчості. Знову ж таки - більше він захоплюється мною, зазвичай я породжую їдеї, а він захоплюється, діти - то таке, він міг мені принести квіти, а дітям ніколи нічого. Він не той тато, який пішов з дітьми гуляти і потратив всю зарплату. Діти як квіти, їм нічого не треба, а що треба, я маю знати. Щодо прояву якогось милосердя - якщо він десь щось і робить, то я цього не знаю, або не робить. Так як в нього всі гроші, я часом скидую йому якісь рахунки хворих діток, збираю одяг щоб він відвіз в волонтерські центри, останні пакунки вже декілька років стоять у підвалі, хоча я нагадувала йому не раз. Він зовсім не вміє готувати - як от чоловіки мають справу з м"ясом... тобто є багато всього.
На даний момент, він не жаліється на те, що у нього нема сексу, а на те, що те, як я його ініціюю, йому не подобається. Тобто, з роками, я вже навчилася себе організовувати і загравати до чоловіка. Каже - не вірю. Станіславський, блін. А сам типу вже стомився ініціювати. Хоче феєрверки і свято. Розійтися - не варіант, не хоче. Люблю, каже. Дівчата, як мені його захотіти, діліться секретами.