хто знає гарні вірші українською?

Василь СИМОНЕНКО

* * *

Ти знаєш, що ти — людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.

Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди —
Добрі, ласкаві й злі.

Сьогодні усе для тебе —
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба —
Гляди ж не проспи!

Бо ти на землі — людина,
І хочеш того чи ні —
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.

Теж дуже люблю цей вірш

У меня сын в Турции на конкурсе талантов)) рассказал его, все согласились, что мова таки солов’їна, хоть половину слов не поняли)
А стих замечательный, еще со школы, один из немногих меня покорил.
А этот недавно тоже на конкурсе чтецов рассказывал он в школьной програме сейчас
Іван ФРАНКО

* * *

Чого являєшся мені
У сні?
Чого звертаєш ти до мене
Чудові очі ті ясні,
Сумні,
Немов криниці дно студене?
Чому уста твої німі?
Який докір, яке страждання,
Яке несповнене бажання
На них, мов зарево червоне,
Займається і знову тоне
У тьмі?

Чого являєшся мені
У сні?
В житті ти мною згордувала,
Моє ти серце надірвала,
Із нього визвала одні
Оті ридання голосні —
Пісні.
В житті мене ти й знать не знаєш,
Ідеш по вулиці — минаєш,
Вклонюся — навіть не зирнеш
І головою не кивнеш,
Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш,
Як я люблю тебе без тями,
Як мучусь довгими ночами
І як літа вже за літами
Свій біль, свій жаль, свої пісні
У серці здавлюю на дні.

О ні!
Являйся, зіронько, мені!
Хоч в сні!
В житті мені весь вік тужити —
Не жити.
Так най те серце, що в турботі,
Неначе перла у болоті,
Марніє, в´яне, засиха, —
Хоч в сні на вид твій оживає,
Хоч в жалощах живіше грає,
По-людськи вільно віддиха,
І того дива золотого
Зазнає, щастя молодого,
Бажаного, страшного того
Гріха!

***

Я українка

Я українка, тут моє коріння,
Тут моє серце, мова, почуття,
Тут перше слово, спогади безцінні,
Тут перші кроки до пошани й визнання,

Я українка, в мене сині очі
І так багато в серці доброти,
А ще, я точно знаю чого хочу
І досягаю власної мети,

Я українка, серцем і душею
Куди б мене в житті не повело,
Я завжди пам’ятаю рідну землю
І жовті колоски, що за вікном,

Я українка, я така багата
В мене є все, що треба для життя,
А головне, що поруч рідна, мама
І що найважливіше - це сім’я…

Я українка, і в неділю в ранці
До церкви із молитвою прийду,
Подякую за все, що зараз маю,
А ще, здоров’я в Бога попрошу,

Я українка, з вірою в майбутнє
І з посмішкою буду далі йти,
Я українка, що б там не казали
В моєму серці Україна назавжди!

Автор: Марія Скочиліс

Змилуйся, Боже.

Змилуйся, Боже наш, над Україною,
Волю, що дав Ти, святу захисти,
Досить страждати, бути руїною,
Людям байдужим гріхи відпусти.

Може, прозріють ще, може, прокинуться,
Виросли всі ж бо в незрячім ярмі,
Випрямлять плечі, з колін ще піднімуться,
Може, покаються щиро й самі.

Розуму дай їм, аби не сварилися,
Вміли ладнати всі справи земні,
Храмом священним аби не ділилися,
Були єдині в труді і борні.

Рідної матері, щоб не цуралися,
Мову і віру свою берегли,
В батьківській хаті аби побраталися,
В чистій незламній любові були.

Досить вже крові, сліз в нас пролилося,
Ниви просякли, земля не прийма,
Пилом чорнобильським небо покрилося,
Може настати суцільна пітьма!

Змилуйся, Боже наш, над Україною,
Довго в неволі страждала Вона.
Доля хай квітне у лузі калиною,
Пісню веселу підхопить луна!

Павло Дворський