А вы когда-нибудь бегали за мужчинами？

я призадумалась, знаете ли но мой мальчик сейчас толстый и часьично уже лысый

не, маме пожаловался

Тогда фу на него) мой Красавчик был , что в детстве , что сейчас.
Такс) хорошая тема, кого ж ещё вспомнить? Я любила вобще покорять вершины, ну то есть бегать))) как тут заявлено в теме!
Не интересны мне были поклонники мои которые за мной строем ходили, то ж так. Они уже на все согласны! А мне интересны были недоступные , и главным критерием походу было у меня, чтоб любовь то была безответной, иначе мне было скучно.

Было дело,сначала он ко мне,потом остыл-а я наоборот,тоже глаз мусолила,долгая история ,потом плюнула-негоже нам бегать,девочки оно ж так палевно на самом деле,даже если ты Шерлок в пятом поколении

Это типа прошла мимо 100 раз специально, чтоб встретить типа случайно)

Ну, не тільки.
Звичайно, річ у тім, що за мною чоловіки не бігали, тому бігати доводилося мені. Точніше як... бігали останній раз в середній класах, практично бігали, щоб дати чергову затріщину. Бо про що з дівчатами ще розмовляти. Якраз такий суворий період був і таке середовище склалося, що не заведено було по-іншому спілкуватися дітям різної статі в школі.

У чоловіків є певні рефлекси на те, щоб у жінки було трохи дитинчаче обличчя. Причому це не так навіть типаж, як стан душі і вираз обличчя, безтурботний і несерйозний :)

Тому я вважаю, що - так. Це справа виховання. У мене обличчя серйозне. Я жила серед жінок, які вирішували свої проблеми самі (змушені були, чи вирішили так, неважливо). Тому й не навчили мене розслаблятися з чоловіками... Бо й самі не володіли такими навичками.
А смисл в цих ’навичках’ бути слабкою і жіночною, якщо задуматися? Чуже життя може здаватися зі сторони привабливим, але насправді може не бути кращим, або просто може не підходити конкретній людини. Це той випадок, коли мені дійсно нафіг непотрібні ’джентельменські набори’, бо це дуже поверхневі, й навіть зверхні, відсторонені жести.

Конфетно-букетні ’подвиги’ зна-ачно дрібніші, ніж проживання бік-о-бік з людиною протягом довгого часу!


А згадувати, що саме я робила, мені навіть ліньки. Мені зовсім не соромно, просто це реально якось нудно і малоцікаво. Приїздила, коли не звали і не ждали, викликала на розмови. Намагалася телефонувати багато разів підряд, щоб привітати з ДН, коли ніхто не брав трубку. Якісь дарунки своїми руками: носки зв´язала. По темряві серед ночі могла заради цього сама-одна ходити... це ще везіння, що зі мною нічого не трапилося. Оце - дурість однозначно, не варто було. А так - якщо описувати деталі, то можна виставити так, що я -чи не маньячка. Якийсь час після того було прямо соромно за себе. А з роками зрозуміла, що у багатьох те саме.
А в більшості - мабуть і гірше. Чого вартий сам по собі традиційний бойовий марафет... якщо замислитися про суть цієї щоденної самозреченої боротьби пересічної жінки за увагу протилежної статі. І головне ж, багатьом, коли вони припинять цей марафет, їм прилетить від оточуючих чоловіків, наче вони тепер ’не по формі’, непристойно виглядають, статут не блюдуть, від рук відбилися, непорядок.

Да, добивалась одного. Был у меня такой эксперимент. Интересно можно ли добиться мужчину так, как женщину. Не вышло. Видимо не тот испытуемый был. Другой мой бы и сдаться)))
Что делала: задаривала подарками, помогала решить его проблемы, сама звонила, сама приглашала в рестораны...

ага

и что сказал？

это моя история..........
бегала, бегала и ничего не выбегала, он от меня морозился и курить бегал

конечно нормальная, Вы что сразу взрослая родились????