Радикальная• 06 мая 2019
в гостях у батьків, дідусь вдарив онука
вже другу годину ридаю！ багато тексту, але тільки там можу передати всю ситуацію . Спасибі всім, хто дочитав.
Я дуже люблю батьків, вони для мене зробили все можливе. Люблять моіх дітей, синам 5 і 3 майже. Ми навідуємо іх кілька разів на місяць по 2-7 днів, вони нас ждуть і любязно приймають, просять приіхати. Батьки живуть у селі, діти, особливо старший, люблять сюди іздити. Ми ходимо до озера і годуємо качечок, в лісочку є майданчик, ціле пасовище козочок, вони люблять спостерігати. Дідусь тримає курочок і разом з онуками сідають чистити кукурудзу і це вони дуже люблять. В селі багато завжди роботи, у батьків бізнес на землі своіми руками. Дуже втомлюються, стараюся допомогти чим можу, поки гостюємо. Сьогодні багато допомагала я мамі, дідусь пів дня провів з дітьми. Він не звикший до такого шуму гаму, коли ім треба 20 разів сказати, аж поки не перейдеш на крик, щоб вони не брали ножів, чи не сунули руки в трактор, чи вийшли з калюжі, чи не топтали грядку і тд. Старший особливо впертий （в чоловіковій сім´і це сімейна риса, а він і зовні, і характером в той бік）. Борюсь, як можу. Зламати його не виходить. Проводимо багато бесід, обмежуємо мультики за непослухання, ставимо у куток, в критичних ситуаціях звязаних з напругою отримав по рукам, кілька разів і по попі вже отримував. Загалом ці покарання він в серйоз не сприймає, бо йому було не боляче, а так, щоб прилякати.
Сьогодні він своєю впертістю вкрай дістав діда. Мій батько не звик, що дитина може отак не слухати зауваження （якщо син вирішив проіхатися велосипедом в грядці куплених черенків хризантем, то йому 3 дорослі людини вслід кричать не ідь, а він поки не доіде до кінця і не зреагує. Ну такий він у мене）
Я була дитиною слухняною, за найменше непослухання був зі сторони батьків крик такий, що я боялася його, як вогню, і не доводила до краів. Мене ніколи не били. Але крику я дуже боялася і плакала. У батька все життя проблеми з алкоголем, кодували його з молоду, вистачало коли на пару місяців, коли на 10 років. Останні 3 роки, після смерті бабусі, в запоі батько часто уходить,мама рятує, знову лікує. Коли не п´є чудовий чоловік, хозяін, батько і дідусь. Коли п´є, то нема життя нікому.....
За ці останні роки особливо нервовий, просто загорається як спічка.
Зайвий раз не чіпаємо.
І от ввечері син не слухався, кілька разів попросили і я, і дідусь, щоб він перестав.
І я чую із сусідньоі кімнати ляпас, такий серйозний хлопок. Він вдарив мого п´ятирічного сина по лиці. Він дуже плакав, ляпас був серйозний. Плакала і я. Він не стримався, але вже по попі б дав, щоб прилякать, не по лиці ж.
Дідусь звичайно сам зрозумів, що погарячкував, але пробачення не попросив. Закрився в кімнаті.
А я реву. Завтра по плану ввечері збиралися додому, навіть не знаю як цілий день себе поводить з батьком.
Як це боляче, коли твою дитину вдарили. Я вперше відчула цей біль всім серцем. Не зможу простити батька. Не було там взагалі такоі ситуаціі, за яку хоч якось треба було бити. Можливо, накричати, віддьоргнути грубо, всадити силком, але не бити, тим паче по лиці.
Ридаю.....
Я дуже люблю батьків, вони для мене зробили все можливе. Люблять моіх дітей, синам 5 і 3 майже. Ми навідуємо іх кілька разів на місяць по 2-7 днів, вони нас ждуть і любязно приймають, просять приіхати. Батьки живуть у селі, діти, особливо старший, люблять сюди іздити. Ми ходимо до озера і годуємо качечок, в лісочку є майданчик, ціле пасовище козочок, вони люблять спостерігати. Дідусь тримає курочок і разом з онуками сідають чистити кукурудзу і це вони дуже люблять. В селі багато завжди роботи, у батьків бізнес на землі своіми руками. Дуже втомлюються, стараюся допомогти чим можу, поки гостюємо. Сьогодні багато допомагала я мамі, дідусь пів дня провів з дітьми. Він не звикший до такого шуму гаму, коли ім треба 20 разів сказати, аж поки не перейдеш на крик, щоб вони не брали ножів, чи не сунули руки в трактор, чи вийшли з калюжі, чи не топтали грядку і тд. Старший особливо впертий （в чоловіковій сім´і це сімейна риса, а він і зовні, і характером в той бік）. Борюсь, як можу. Зламати його не виходить. Проводимо багато бесід, обмежуємо мультики за непослухання, ставимо у куток, в критичних ситуаціях звязаних з напругою отримав по рукам, кілька разів і по попі вже отримував. Загалом ці покарання він в серйоз не сприймає, бо йому було не боляче, а так, щоб прилякати.
Сьогодні він своєю впертістю вкрай дістав діда. Мій батько не звик, що дитина може отак не слухати зауваження （якщо син вирішив проіхатися велосипедом в грядці куплених черенків хризантем, то йому 3 дорослі людини вслід кричать не ідь, а він поки не доіде до кінця і не зреагує. Ну такий він у мене）
Я була дитиною слухняною, за найменше непослухання був зі сторони батьків крик такий, що я боялася його, як вогню, і не доводила до краів. Мене ніколи не били. Але крику я дуже боялася і плакала. У батька все життя проблеми з алкоголем, кодували його з молоду, вистачало коли на пару місяців, коли на 10 років. Останні 3 роки, після смерті бабусі, в запоі батько часто уходить,мама рятує, знову лікує. Коли не п´є чудовий чоловік, хозяін, батько і дідусь. Коли п´є, то нема життя нікому.....
За ці останні роки особливо нервовий, просто загорається як спічка.
Зайвий раз не чіпаємо.
І от ввечері син не слухався, кілька разів попросили і я, і дідусь, щоб він перестав.
І я чую із сусідньоі кімнати ляпас, такий серйозний хлопок. Він вдарив мого п´ятирічного сина по лиці. Він дуже плакав, ляпас був серйозний. Плакала і я. Він не стримався, але вже по попі б дав, щоб прилякать, не по лиці ж.
Дідусь звичайно сам зрозумів, що погарячкував, але пробачення не попросив. Закрився в кімнаті.
А я реву. Завтра по плану ввечері збиралися додому, навіть не знаю як цілий день себе поводить з батьком.
Як це боляче, коли твою дитину вдарили. Я вперше відчула цей біль всім серцем. Не зможу простити батька. Не було там взагалі такоі ситуаціі, за яку хоч якось треба було бити. Можливо, накричати, віддьоргнути грубо, всадити силком, але не бити, тим паче по лиці.
Ридаю.....
показать весь текст
1020
0
1. Сказать папе наедине, что по лицу бить ребенка нельзя, это разборки как у взрослых: когда вырастет, может припомнить и в ответ дать. Можно по попе, по рукам, за ухо - ’детские’ небольные шлепки, с целью показать, кто главный, обозначить границы. Меня папа бил по-взрослому, а мама - ’по детски’, без злости и боли. На маму обид нет, на папу - очень большая.
2. По возможности, помирить деда и внука, пусть попросят прощения друг у друга. Начать должен внук.
2. Приезжать не надолго, на 1-2 дня. Что бы не говорили родители, а семейство с шумными внуками это очень большой стресс: всех накормить, за всеми уследить, свои дела переделать... Семья-семьей, а покоя на старости лет очень хочется.
2. По возможности, помирить деда и внука, пусть попросят прощения друг у друга. Начать должен внук.
2. Приезжать не надолго, на 1-2 дня. Что бы не говорили родители, а семейство с шумными внуками это очень большой стресс: всех накормить, за всеми уследить, свои дела переделать... Семья-семьей, а покоя на старости лет очень хочется.
Автор,вы странная. Вы не против чтоб ударил,но не по лицу. Так у вас вся проблема не в одном этом случае, просто уже ребенок довел за все время, накопилось. Скорее всего дитя еще и словами может подоставать не только делами. Не думаю,что ему влепили б за единственный раз
Автор! Самый правильный совет вам уже дан- добавить сыночку от себя, заставить извиниться перед всеми за свои деяния. Причем пусть проговаривает- ’я понимаю что то-то и то-то делал плохо, за это дедушка меня наказал’ А вам прямая дорога на переговоры к отцу, сказать ему ,что понимаете, как трудно ему было сдержать себя.
И хочу у вас спросить - в чем причина ваших рыданий ? вам жалко сыночку? Ребенок избалован, не имеет тормозов. Если сейчас он не поймет, что нужно уметь останавливаться,то в ближайшее время у вас будет повод рыдать по более серьезным вопросам. Автор, прислушайтесь к советчицам- ваш сын избалован и заслуживает чтобы его поставили на место
И хочу у вас спросить - в чем причина ваших рыданий ? вам жалко сыночку? Ребенок избалован, не имеет тормозов. Если сейчас он не поймет, что нужно уметь останавливаться,то в ближайшее время у вас будет повод рыдать по более серьезным вопросам. Автор, прислушайтесь к советчицам- ваш сын избалован и заслуживает чтобы его поставили на место
чому? Чому? Чому? Всі тут вирішили, що я не займалася його вихованням раніше.
Повторюсь і пишу в останнє
Я багато з ним з маленького віку розмовляю, про все все все на світі. Про добро і зло, причину наслілок, як себе вести в гостях, на дорозі, в автобусі, що старенькій прабабусі треба допомагать, бо вона у нас одна лишилася і зовсім старенька. Ми ращом ходимо і допомагаємо ій себе оьслуговувать, він ій дякує щиро за гостинец - кусок хліба. Завжди спитає як вона себе почуває, коли я хворію, він за мною теж ухажує, принесе водички, укриє, молодшого брата за руку відведе в іншу кімнату, щоб я поспала.
Він не монстр, яким ви його тут зробили. Звичацна дитина. Наша проблема впертість. Якщо він надумав собі щось зробити （як у випадку з велосипедом і маршрутом через теплицю）, то ви всі голоса розірвіть, але поки він не доробить, то не заспокоється. Якщо йому захотілося дістати цукерку у верхньому шкафчику, то я 10 разів йому кажу, що з´іси після супа, а він під всі ці прохагня і погрози все одно дістає.цікерку, дивиться на мене і ість. Але каже не сердимь.і не кричи, бо суп я теж поім, тільки ти мене покорми, будь ласка, бо ти ж моя улюблена і найкраща мама.
Я пояснюю правила безпеки з електроенергією, що йому заборонено навіть торкатися до подовжувачів, вмикати кнопки і тд, але якщо він захотів перевірити як включається фен, то він це все послухавши все одно наступного дня спробува, за.що і отримав по рукам. Але я не впевнена, що якщо він захоче включити міксер, то він згадає моі правила і шльопок по руці.
Він слухає, чує, аналізує, пересказує, але варто мені вийти і робить він як хоче.
От в чому моя проблема！
Не пишіть, що я не виховую.
Всі б ви мали стільки терпіння і натхнення на виховання
Повторюсь і пишу в останнє
Я багато з ним з маленького віку розмовляю, про все все все на світі. Про добро і зло, причину наслілок, як себе вести в гостях, на дорозі, в автобусі, що старенькій прабабусі треба допомагать, бо вона у нас одна лишилася і зовсім старенька. Ми ращом ходимо і допомагаємо ій себе оьслуговувать, він ій дякує щиро за гостинец - кусок хліба. Завжди спитає як вона себе почуває, коли я хворію, він за мною теж ухажує, принесе водички, укриє, молодшого брата за руку відведе в іншу кімнату, щоб я поспала.
Він не монстр, яким ви його тут зробили. Звичацна дитина. Наша проблема впертість. Якщо він надумав собі щось зробити （як у випадку з велосипедом і маршрутом через теплицю）, то ви всі голоса розірвіть, але поки він не доробить, то не заспокоється. Якщо йому захотілося дістати цукерку у верхньому шкафчику, то я 10 разів йому кажу, що з´іси після супа, а він під всі ці прохагня і погрози все одно дістає.цікерку, дивиться на мене і ість. Але каже не сердимь.і не кричи, бо суп я теж поім, тільки ти мене покорми, будь ласка, бо ти ж моя улюблена і найкраща мама.
Я пояснюю правила безпеки з електроенергією, що йому заборонено навіть торкатися до подовжувачів, вмикати кнопки і тд, але якщо він захотів перевірити як включається фен, то він це все послухавши все одно наступного дня спробува, за.що і отримав по рукам. Але я не впевнена, що якщо він захоче включити міксер, то він згадає моі правила і шльопок по руці.
Він слухає, чує, аналізує, пересказує, але варто мені вийти і робить він як хоче.
От в чому моя проблема！
Не пишіть, що я не виховую.
Всі б ви мали стільки терпіння і натхнення на виховання
Снова здорова! Автор, вы можете понять, что вам нужно поменять методы воспитания? Ну не действуют они на вашего ребенка. А вы пытаетесь всех убедить какая вы супермать.
зрозуміло
тиран
а вы слово маете якесь с сімі?
чи вас можна пустити чи не відпустити як кота погулять?
тиран
а вы слово маете якесь с сімі?
чи вас можна пустити чи не відпустити як кота погулять?
Вы странная. Не та мотивация, не те слова, не те правила, не так говорите. Точнее это все поймет взрослый, но не ребенок, вам уже 1000 раз сказали. Потом полетать с балкона захочет не дай бог, и вы скажете что вы предупреждали? Вы не в себе, дамочка
ослушался- наказание!!!! Сюсю с вашим не пройдет, это вам не младший. Переставайте быть тютей.
ослушался- наказание!!!! Сюсю с вашим не пройдет, это вам не младший. Переставайте быть тютей.
И муж автора так авторитетен только в вопросе отпустить-неотпустить жену с детьми к родителям. А как стать авторитетом для собственного сына - тут проблемка(.
Что значит он решил проехаться по цветам и Ваши слова ему не указ? Вы в себе, мама? А если он завтра решит по дороге перед машинами покататься, Вы тоже будете вслед просто кричать: не нужно, сыночка, не еда 
Ребёнок обязан слушаться своих родителей, не всех взрослых, а СВОИХ родителей
Ребёнок обязан слушаться своих родителей, не всех взрослых, а СВОИХ родителей
ну есть дети,в определенном возрасте понимабт только силу. Ляпас и по жопе это не бить. Даже некоторые животные лупят своих детей лапами ,если те перешли границы. Вы были б плохая мама,если б вас это все не расстроило. Вы хотите конструктив?За ухо малого и к деду и пусть извиняется. Какие слезы? вот ваша первая ошибка. Ребенок увидев,как вы плачете сейчас подсознательно деда будет винить,а не себя. Ведь ударил дед. Жестко взяла,привела и пусть просит прощения. Предупреждение железным голосом должно быть,что если еще раз доведет выхватит в два раза сильнее от того,кого доведет. Он прекрасно все слышит и понимает,что нарушает все границы и правила. Пресеките это раз и навсегда. Ну и говорить продолжать еше больше .
Автор, о каких правилах идет речь? Ну вот смотрите- ребенок при вас достает конфету, ест конфету, и вы ничего сделать не можете. Это не дело. Сын понимает, что если нельзя, но очень хочется, то можно.
Похоже автор таки слегка инфантильная все же. Потому ею могут помыкать все, кто ’старше’ (это делай, туда не иди и т.д) Ответственность за поведение детей брать она не хочет на себя, потому плачет ’от вселенской несправедливости’. А от советчиц отгавкивается в духе детского сада ’сам дурак’
Мда...
Тяжелый случай.
Тут, по-моему, к психологу нужно автору.
Кормить из ложки, одевать, все позволять в 5 лет?! С ребенком сесть и поговорить по-взрослому. Если не доходит - то да, только лупить. Я на стороне дедушки.
Тяжелый случай.
Тут, по-моему, к психологу нужно автору.
Кормить из ложки, одевать, все позволять в 5 лет?! С ребенком сесть и поговорить по-взрослому. Если не доходит - то да, только лупить. Я на стороне дедушки.
Ну дивіться: зрозуміло,що ситуація не приємна. І ,якщо чесно,якщо будете себе жаліти,что вона повториться. Я Вам можу написати,що ми робили з чоловіком,щоб відкоригувати поведінку сина: 1. Ми його характер не ’ ламали’. Фільтрували його середовище спілкування. Батьки його друзів знали,що малий в нас шустрий. Але ми огорнули його позитивним середовищем, постійно говорили та виховували ( по попі теж отримував) ,що він потихеньку поча ПОВАЖАТИ людей. Крім того ,ми свідомо провокуваали його,щоб він захищав та цікавився дівчатками. 2. Підключили спорт ,басейн в 5 років ( спочатку приватно- потім в групі). І,потихеньку ,шляхом безкінечних розмов та пояснень,десь у 12 років він став різко дорослим та свідомим парубком. У нас в сім*ї сталася трагедія,і я рік фактично займалася лікуванням мого брата... фактично жила в лікарні,то мій старший син самостійно взяв на себе відповідальність та обов*язки по супроводу молодшого сину в школу,на гуртки( годував його ) . Навіть підлітковий бум він переніс сам біль менш спокійно. Так що ,дозвольтте мені сказали ще раз: активна дитина в Вашій сім*ї потребує більш уваги та контролю. А якщо бити по обличчю,то результат буде поганий. Успіхів Вам. І менше стійте на городі,коли з Вами діти. Бо ніякі хризантеми того не варті.
Автор,ваш суржик ужасен.И к чему ваши причитания?Вы пришли встретить тут поддержку,но но нашли ее и беситесь.
Для сына нужно завести свод правил в самых принципиальных вопросах, они должны быть простые и краткие. Правила имеют силу закона, за нарушение - наказание, это не ’мама сказала’. Например: сладкое после несладкого, газ не трогать до 8 лет, в розетку - только шепсель, без взрослого на дорогу не вступать, в огороде не играть, выше своего роста на полках не брать. А то вы кричите за все, что попало, и ребенок не может рассортировать критичное и некритичное.
Странно читать. С велосипедом и теплицей вы ничего! повторюсь ничего не сделали, чтобы он больше так не делал. И с конфетами на верхней полке - та же история. И в большинстве ситуаций так.
Есть масса вариантов дать почувствоать ребенку, что он не прав. Проехался на велосипеде по грядке - становись сажай те растекния, что потоптал. Или выполняй другую работу в теплице, чтобы узнал цену труду. Захотел конфету - окей. До следующего приема пищи по дневному режиму ходишь голодный. Ты меня не слышишь - окей. До вечера я не слышу тебя. Возьмите себя в руки, выйдите из этого инфантильного состояния. Неужели не понимаете, что только говорить мало, с этим ребенком не работают разговоры по душам, надо действовать?
Есть масса вариантов дать почувствоать ребенку, что он не прав. Проехался на велосипеде по грядке - становись сажай те растекния, что потоптал. Или выполняй другую работу в теплице, чтобы узнал цену труду. Захотел конфету - окей. До следующего приема пищи по дневному режиму ходишь голодный. Ты меня не слышишь - окей. До вечера я не слышу тебя. Возьмите себя в руки, выйдите из этого инфантильного состояния. Неужели не понимаете, что только говорить мало, с этим ребенком не работают разговоры по душам, надо действовать?
Автор, ви так і не зрозуміли. Виховувати тут не мали на увазі бити систематично. Просто ваш син з вашого ж опису не слухає дорослих(крім садочку), немає вдома авторитету іт.д. Не хочу давати йому дальше характеристику, щоб ви не ображалися. Більшість вам старається донести, що ваші методи виховання недієві, і вам терміново треба щось міняти. І навіть в Біблії сказано, що дітей треба наказувати. Так, зараз модна тенденція і багато хто проти того, щоб бити дітей. Але ж наказувати можна і по іншому, а не просто прочитати монолог, якого дитина не слухає. Тому вас і запитували, як ви наказали дитину за вихідку із велосипедом. Спробуйте забороняти те, що він любить, в якості покарання. Наприклад забороною на певний час дивитись мультик, чи їздити на велосипеді, купити якісь смаколики і т.д. Але золоте правило, завжди виконувати і доводити до кінця, те що пообіцяли.
Ну і вибачитись перед дідусем і бабусю за свою поведінку ваш син просто зобов´язаний!!!
Ну і вибачитись перед дідусем і бабусю за свою поведінку ваш син просто зобов´язаний!!!
Девушка, вы мазохистка?
И обзывали вас, и посамоутверждались на вас, и оценку как матери неуд поставили, не зная лично ни вас, ни семью, и с грязью смешали вас и вашего ребенка, и уже прокляли его, пожелав ему с велосипедом на трассу с известным результатом и чего тут только не было.
Конструктив не просто нулевой, в минус стремится.
Закройте уже тему, хватит, ради сына хотя бы. Ему тут виртуальных пощечин надавали на всю оставшуюся жизнь, а вам все мало, всё не доходит.
И обзывали вас, и посамоутверждались на вас, и оценку как матери неуд поставили, не зная лично ни вас, ни семью, и с грязью смешали вас и вашего ребенка, и уже прокляли его, пожелав ему с велосипедом на трассу с известным результатом и чего тут только не было.
Конструктив не просто нулевой, в минус стремится.
Закройте уже тему, хватит, ради сына хотя бы. Ему тут виртуальных пощечин надавали на всю оставшуюся жизнь, а вам все мало, всё не доходит.
ПОверьте, что за такое нужно отшлепать хорошенько и все. без злости. Просто взять лозинку и объяснить - что посадить эти хризантемки тяжелый труд. Снять с велика, дать лопату - заставить покопать, посадить и потом каждый день поливать. И будет слушатся и не будет ездить по грядкам.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу