в гостях у батьків, дідусь вдарив онука

Ситуация не смертельная. По вашему рассказу ребёнок невменяемый. Вот отец и не выдержал. Будет пацану уроком, что не король он. Не надо из отца делать монстра. Не все готовы терпеть выходки невменяемых детей, и если по хорошему не понимает , ему объяснили доходчиво. Ловлю тапки приверженцев тонкой детской душевной организации и акакжедетская психика.

А я бы еще заставила его хризантемы сажать, взамен тех что сломал. И рассказала что работа на земле это труд и что растения стоят денег, а ломать и портить то что делают другие, это значит неуважать и не любить этого человека. С ребенком с самого раннего детства надо говорить и объяснять ему как взрослыму, а не сюсю мусю. Разбросал-собери, сломал-значитсадимся и вместе чиним, порвал-зашиваем, вытоптал-садим и т.д. Так значительно лучше доходит, чем крики и шлепки

Як? Як мені його навчити розуміть?
Я ж не з вредності.
Я не заглядую йому в попу, зриваюся вже на крик і він знає, що мені це не подобається знає, що я засмучуюся і що він не правий.
Але поки не доведе задумане діло.до кінця, хороше воно чи погане, то трава не рости, а він зробить.
Я не знаю як із цим боротися.
От чесно！ в мене опускаються руки. Я так із ним втомлююся, що з молодшим коли лишаюся вдвох, то мені здається, що з ним мега легко.
Мабуть трохи більше дозволяла, ніж було варто, коли народився менший, щоб він не відчував себе обділеним, забутим і тд. Кожну вільну хвилину намагалася йому присвятити, навіть коли годувала грудьми малого, то читала старшому книжки.
Знову ж таки, по порадам психологів, щоб не було ревнощів, то обох годувала з ложки, не говорила йому, що він дорослий і не змушувала самому вдягаться, взуваться.
І за порадами психологів довела до того, що йому майже 5 , а він сам не хоче ні істи, ні вдягатися, ні попу витерти.
Я не знаю.як мені себе.з ним поводить, щоб.виховать.у нього ці всі.якості.
Доречі в садочку найслухняніший по словам виховательки, ніколи ні голос не підвищить, в усьому слухає, ість, вдягається, дуже акуратний і дружний

Яркий пример, автор темы. У меня полное непонимание от описанных ею методов воспитания (уравнивание двух детей в обслуживании разного возраста). Да, полтора года в таком раннем возрасте между детьми - это пропасть! У старшего - это период активного развития, его надо учить приспосабливаться к среде и самостоятельно себя обслуживать. А мама его с ложечки кормит и попу подбирает наравне с грудничком. Это кто ее так научил? Какой горе психолог? Что она имеет теперь? Вот читайте, девочки, и думайте!

у вас дуже конструктивний відгук, на такі не маю права не відповідати！
Ну от сииуація зі штанами. Вона ніби і виіденого яйця не вартує. Ну хочеться йому побігати, це теоретично нікому шкоди не принесе, якщо він побігає на 2хв більше, ніж я розраховую час на іхнє купання.
З іншоі сторони хіба дитина повинна бути наскільки зацькована, що все не можна, не лізь, не роби, не заважай.
Ну захотілося йому повеселити молодшого брата таким чином, ім обом це подобалося і було весело, риготали. Я б і не казала йому нічого за ті штани, якби вже ванна не була набрана. А дідусь просто чув, що я кілька разів просила і він не реагує, не проконтролював себе. Але повторюсь вкотре, що проблема саме в тому, що удар був по лиці.
Невже діти повинні кожну хвилину робити те, що хочуть батьки.
От чесно, мамочки, у вас діти по розкладу і струнко весь день ходять і помалювати не сядуть без вашого відома і погодження.
Ситуацію зі штанами вважаю.такою ж пустою, просто дитині було весело і він би зняв ті штани, якби побачив,що молодший аже пішов до ванни.
Бо вони дуже хотіли вдвох купатися і чекали цього.
Звичайно вже купання і льопання в ванній, як зазвичай вони це люблять, було зіпслване.
Просто наклался одне на одне весь день і ці дурні штани стали останньою крапкою в поведінці діда.
Ну хоч хтось мене тут зрозуміє і підтримає моі переживання?
Мами, ви тут всі такі правильні і строгі в вихованні. От прям ледь не 99％ тут написали, що я говно мама і в мене говно діти. Дурнувата сімейка.
А чому на прикладах в оточенні я бучу десятки неслухняних дітей, батькам яких накакать на всіх і все.
Діти за гаджетами сидять днями, тут навіть пишуть, що не бачать нічого страшного тиждень не виходити з дому, якщо мама “устала и ей так удобно и нравится”.
Тут намагаєшся з дітьми цілими днями знайти заняття на свіжому повітрі , трачу весь свій час і сили,щоб допомогти батькам, а все одно говно мама і говно дочка.
Чи то у вас місія по життю зробити всіх навколо ідіотами і ваш спосіб життя ставити в приклад.
Ви розкажіть своі реальні історіі поведінки дітей. Як ви розрулили конфлікти? як переламали характер? Якими діти були в віці 5 років і які зараз в 10 чи 15?
Конструктивних коментарів, таких як у автора посту, на який я відповідаю, 10 чи 20. Решта 600 це такий пук, аби тільки відмітиться і як погана собачка гав і гав.
Вас більшість самих в дитинстві не виховували, якщо і рівень спілкування подібний. Почніть з себе！ придивіться до своіх.дітей.
І як фінал історіі, пишу як є:
Дідусь теж переживав важко всю.ніч цю ситуацію, я чула, що погано спав, як і я, як і бабуся.
Дуже рано проснувся і пішов з дому. Діти проснулися він зайшов і попросив пробачення у сина і в мене.
Син зразу сказав, що не обрається і пробачає, але щоб так боляче більше не бив.
Я сказала, що нема за що вибачатися переді мною, так як знаю, що син неслухняний.
І що не проти, шоб він давав по заслугам, але по попі, а по обличчу більш ніколи.
Син каже ми всі помирилися. Осадок все одно лишився, кожен в собі переживає цю ситуацію.
Дідусь видно, що не забуде

и материальную ответственность ввести для родителей, чтобы возмещалась порча имущества и вред чужому здоровью, нанесенные их невменяемыми детками ’активными’ )))

Ну мы же взрослые люди. Зачем с все пропускать через себя? Бери то, что нужно. Не умеешь, учись. А иначе, зачем ее создавать? В теме достаточно рациональных и имеющих смысл комментариев. Есть по форме не айс, но по сути в точку.

А потом такие дети как ваши, приходят в школу и творят что хотят, пусть лучше дед по морде заедет, чем жизнь потом так ударит от того что ребенок не понимает что творит.
И я деда вашего поддерживаю, а вы ревите дальше , только погромче, попробуйте еще головой о стену, может вам поможет

Полностью с вами согласна. В идеале было бы поселить отдельно таких детишек вместе с родителями, представляете размах баттла? Можно было бы шоу снимать, такие себе Голодные игры.

і тільки ви і ваша б дитинка жили на волі на це все дивилися. Ідеальних дітей немає, моі не ідеальні, але і “невминяемыми ” іх називати перебор.
В деяких рисах характеру мій неслухняний син в рази ліпший за ваших, повірте

Як? Як мені його навчити розуміть?
Я ж не з вредності.
Я не заглядую йому в попу, зриваюся вже на крик і він знає, що мені це не подобається знає, що я засмучуюся і що він не правий.
Але поки не доведе задумане діло.до кінця, хороше воно чи погане, то трава не рости, а він зробить.
Я не знаю як із цим боротися.
От чесно！ в мене опускаються руки. Я так із ним втомлююся, що з молодшим коли лишаюся вдвох, то мені здається, що з ним мега легко.
Мабуть трохи більше дозволяла, ніж було варто, коли народився менший, щоб він не відчував себе обділеним, забутим і тд. Кожну вільну хвилину намагалася йому присвятити, навіть коли годувала грудьми малого, то читала старшому книжки.
Знову ж таки, по порадам психологів, щоб не було ревнощів, то обох годувала з ложки, не говорила йому, що він дорослий і не змушувала самому вдягаться, взуваться.
І за порадами психологів довела до того, що йому майже 5 , а він сам не хоче ні істи, ні вдягатися, ні попу витерти.
Я не знаю.як мені себе.з ним поводить, щоб.виховать.у нього ці всі.якості.
Доречі в садочку найслухняніший по словам виховательки, ніколи ні голос не підвищить, в усьому слухає, ість, вдягається, дуже акуратний і дружний

Якраз цим я і займаюся. Говорю, говорю, говорю....пояснюю, розжовую.
Причину-наслідок, як понано, а як добре.
Аналізуємо повчальні казки, що хотів скащатм автор.
Ви що думаєте ви одна така “вумниця” і всі навколо дибіли.
Всі б мами вкладали скільки сил у виховання, як я.
Я ніколи не відмахувалася від дітей.
Молодший син спокійний і слухняний поки в 3 роки. Розуміє з першого разу заборони, йому чомусь не треба 10 разів говорить.
Завжди питає дозволу навіть печиво взяти.
І чому так? Чому діти такі різні? Я виховую іх однаково. Ми разом проводимо 80％ часу. Всі розмови і настанови слухають удвох.
Молодший вчорашньоі ситуаціі доречі здякався, коли побачив як плаче старший. Жалів його, сам засмутився. Вночі спали обоє дуже погано, плакали і крутилися.

Доброго дня ,Авторе,маю надію,що прочитаєте мій коментар. З Ваших слів я зрозуміла,що старший син у Вас з неврологічними проблемами. Так ось,як мама такого вертлявого парубка хочу Вам написати : у Вас малі діти,різниця між ними не величка. На який ляд Вам ті хризантеми? Крім того,що малому треба постійно повторювати ,виховувати та дивитися,щоб він нічого не втнув не собі , не молодшому брату,потрібно щоб і Ви , і Ваші рідні розуміли,що у вас в сім*ї ’маленька мавпочка с гранатою’. Якщо Ваші батьки так сильно потребуюсь допомоги по городу та господарству,що без вас прям картопля не росте,то хай дідусь свої нерви візьме в ’ тряпочку’ та не розпускає руки. Моєму старшому сину вже 15 років,слава Богу ,всі наслідки родових травм залишилися в минулому,але він на все життя запам*ятав,як його п*ятирічного рідна бабуся назвала ’ уродом’ и не ’ воспитанным мальчиком без царя в голове’. Ми з чоловіком прийняли рішення зменшити спілкування с бабусями на той момент. Зараз- це улюбленний внук,вихований юнак,спортмен . Але він пам*ятає ті слова-(

Не надо все настолько драматизировать. Меня в детстве били, я своих детей не бью. Травмы у меня, вот прямо психологической, нет, как и наследования примера воспитания. Совсем иные взгляды на этот процесс. Понимаю, старшее поколение воспитывало так, как умело. Чтобы наказать ремнем, много усилий и времени не надо, это проще. А вот донести без ремня так, чтобы тебя услышали, это да. И таких, как я, уверена, очень много.
П.-м: Не говорим о крайностях, конечно в виде систематических избиений.

А кто, папа? Как раз сын

я прочитала ваш комент.
Ви із тих людей, які лікують душу, а не добивають ногами. Дякую Вам！
А то тут садизм на рівні ідеі продвигають пост за постом.
Чи то вони так радикально тільки до чужих дітей готові використовувать.
Чужих дітей кожна друга тут і сама б по голові хряснула б, аби голосно не сміявся навіть.
Злість і ненависть в жінках！ чим це обумовлено? Такі попались чоловіки, що вони стали злими на всіх підростаючих чоловіків і готові ім голову скрутити ще в дитинстві?！
Тут всі з ідеальними і слухняними дітьми. Де ці діти на практиці ваші? Чому я іх не бачу? Ви іх ховаєте вдома, бо вони у вас з синцями і побитими щоками і вам соромно показати сусіду, що ви садист за закритими дверима, а не та турботлива і добра мама,якою вас всі вважають?
От таке враження склалося

Нет, нет изоляция таких детей это не решение проблемы, да и кто бы решел кого изолировать, а кого нет? Где та тонкая грань между обыкновенной невоспитаностью, баловством и неконтролируемой психопатией угрожающей окружаемым. Наоборот деток с проблемами в поведении надо социализировать. Если речь идет не о заболеваниях ЦНС, где требуется врачебное вмешательство, то идеальным мог бы быть вариант помешения ребенка в семью, со здоровой устойчивой псизикой, где правильно выстроена иерархическая лестница, где есть здоровые дети, желательно ровесники тому ребенку у которого проблемы. Что бы на примере другой семьи ребенок увидел правильную, здоровую модель поведения в семье и социуме.

Да как вы не понимаете, ребёнок целый день не слушал я. А это последняя капоя

Автор, ваши дети - жертвы вашего воспитания и ваших родителей. В 5 лет ребёнок не может построить причинно-наследственной связи. Если он и будет спокойнее, то не потому что что-то понял, а потому что боится. Вы поделили обязанности, приехав к родителям: вы помогаете маме, а ваш дед сидит с вашими маленькими детьми. Вы с обязанностями справились, дед - нет. Не справляется, пусть помогает маме, а вы сидите со своими детьми. Дед - взрослый человек, который может контролировать свои эмоции, ваш ребёнок в силу возраста - нет. Силы неравны.
А когда вы станете старой и глупой, у вас будет склероз, вы будете капризничать в силу возраста, вас тоже можно бить по лицу, потому что вы довели?
Защитите же своего сына, он на всю жизнь запомнит, что мама просто вплакнула и всё.
Перед такими поездками готовьте детей, рассказывайте, что будет.
Поговорите с дедом, у ребёнка есть родители, он не сирота.
И ещё раз - характер не наследуется! Наследуются генетические болезни. А всё остальное - из семьи, ребёнок лишь копирует поведение взрослых. В вашей семье не умеют договариваться и нет уважения друг к другу. Всё оттуда.

та ні, то вони маму, тобто мене, дибілкою повною тут намагаються зробити.
Та робіть....ви всі пахучі квіти, еачитані правильною інформацією, завжди з ремнем за спиною

Якраз цим я і займаюся. Говорю, говорю, говорю....пояснюю, розжовую.
Причину-наслідок, як понано, а як добре.
Аналізуємо повчальні казки, що хотів скащатм автор.
Ви що думаєте ви одна така “вумниця” і всі навколо дибіли.
Всі б мами вкладали скільки сил у виховання, як я.
Я ніколи не відмахувалася від дітей.
Молодший син спокійний і слухняний поки в 3 роки. Розуміє з першого разу заборони, йому чомусь не треба 10 разів говорить.
Завжди питає дозволу навіть печиво взяти.
І чому так? Чому діти такі різні? Я виховую іх однаково. Ми разом проводимо 80％ часу. Всі розмови і настанови слухають удвох.
Молодший вчорашньоі ситуаціі доречі здякався, коли побачив як плаче старший. Жалів його, сам засмутився. Вночі спали обоє дуже погано, плакали і крутилися.

Якраз цим я і займаюся. Говорю, говорю, говорю....пояснюю, розжовую.
Причину-наслідок, як понано, а як добре.
Аналізуємо повчальні казки, що хотів скащатм автор.
Ви що думаєте ви одна така “вумниця” і всі навколо дибіли.
Всі б мами вкладали скільки сил у виховання, як я.
Я ніколи не відмахувалася від дітей.
Молодший син спокійний і слухняний поки в 3 роки. Розуміє з першого разу заборони, йому чомусь не треба 10 разів говорить.
Завжди питає дозволу навіть печиво взяти.
І чому так? Чому діти такі різні? Я виховую іх однаково. Ми разом проводимо 80％ часу. Всі розмови і настанови слухають удвох.
Молодший вчорашньоі ситуаціі доречі здякався, коли побачив як плаче старший. Жалів його, сам засмутився. Вночі спали обоє дуже погано, плакали і крутилися.

чому у вас стільки помилок?
розумвю ,що не по темі,але ....
ось у вас все винен хтось або щось:вдача в чоловікову родину,багато роботи на городі,тато-алкоголік,довбані штани....
дитина не розуміє межі між грою і непослухом-от і все
а проблема тільки в вас,як ви не зрозумієте?

Якраз цим я і займаюся. Говорю, говорю, говорю....пояснюю, розжовую.
Причину-наслідок, як понано, а як добре.
Аналізуємо повчальні казки, що хотів скащатм автор.
Ви що думаєте ви одна така “вумниця” і всі навколо дибіли.
Всі б мами вкладали скільки сил у виховання, як я.
Я ніколи не відмахувалася від дітей.
Молодший син спокійний і слухняний поки в 3 роки. Розуміє з першого разу заборони, йому чомусь не треба 10 разів говорить.
Завжди питає дозволу навіть печиво взяти.
І чому так? Чому діти такі різні? Я виховую іх однаково. Ми разом проводимо 80％ часу. Всі розмови і настанови слухають удвох.
Молодший вчорашньоі ситуаціі доречі здякався, коли побачив як плаче старший. Жалів його, сам засмутився. Вночі спали обоє дуже погано, плакали і крутилися.

моему 36 лет,работает в филиале швейцарской фирмы в Киеве.в совершенстве знает 4 языка.о з/п писать не буду,но она достойная,а у вас кто ,мальчик ,девочка ? или никто?