Вот так провела вечер

какие те дни? их много было?) от метро дойти как? мы сами с оболони не могли доехать на отрадный с 22 до 4-х утра, метро бы не спасло, так как до него не факт, что успели бы добраться пока работает (да-да, полярная улица тоже оболонь) ну, а идти от шулявки нам минут 40 при хорошей погоде, а тогда ночью часа 4-5 пришлось бы если бы не замерзли.....и да, у многих еще есть пакеты и т.д. особенно у тех кто привык на машине передвигаться+бросить посреди дороги авто не разумно+одежда если ездишь в авто не пригодна для многочасовых прогулок в метель......

кстати, а вы представляете как было бы ночью идти через мосты пешком от петровки до троещины?)

ключевое слово - ’привык на машине’ - вот и мерзли часами, зато в машине. Люди на майдане погибали в то время, так что никто вам не сочувствовал, бедненьким, что в машине сидели часами

молча

какой майдан? его через год только организовали))) привык в машине ездить=одевается легко и на улице долго не сможет провести....не надо нам сочувствовать, перестаньте завидовать

20 років тому я вляпувалась в такі ж історї)
Одного разу йде посередині дороги, пізно ввечері дівчина, наче п’яна. Я підійшла її вивела на тротуар.
І побачила, що це моя знайома.
Родичка сусідів, до того ж, моя мама хресна доньки її двоюрідного брата. Зустрічались в дитинстві на дн похреснисниці. Була така гарна, зразкова дівчинка.
Одним словом почала я її вести додому. А вона не п’яна, а під наркотиком. Починає втикати через кожних 5 хвилин. Присіли на зупинці. Транспорт не ходить вже. На щастя, підійшов знайомий хлопець, який проживав в її районі. Почав разом зі мною її «рятувати». Попросила їсти, купили в кіоску печиво і воду. І вона так з цим печивом в відкритому роті й підвисла, я ще такого не бачила.
Сказав, що сам її доведе, я пішла додому.
Ще один раз, за мною на роботу ввечері зайшла подруга з чорношкірим товаришем її білошкірого хлопця)
Ми потусили і вирішили провести подругу пішки в віддалений район міста.
На трасі побачили жінку яка вночі шурувала по зустрічній. Авто зі свистом гальмували і обїжджали її. Спочатку подумали самовбивця. Коли вивели на тротуар, зрозуміли, що п’яна страшенно.
Пізніше, коли відійшла трохи, розповіла що працює в барі, на кухні, після роботи з працівниками хряпнула і пішла додому. Не могла нормально пояснити де проживає і сказати адресу, тому довелось зробитм величезне коло, хоча її дім був зовсім поряд.
По дорозі до нас дострілялась компанія гопників.
Можна уявити, опівночі дві симпатичних дівчини з негром і п’яною жінкою, в спальному районі.
Але ми з подругою зібрались з силами, гарно посміхались, не хамили у відповідь, молились ,про себе, і вони відвалили, чудом.
Привели додому.
Відчинив чоловік, квартира неочікувано хороша, новий ремонт, меблі. Син у неї був років 5-ти.
Чоловік подумав, що ми собутильниці, на нас ще накинувся, нереально було щось пояснити.
Ми попросили подзвонити, щоб викликати таксі.
Вона винесла трубку.
Одним словом хепі-енд.
Наступного дня вона прийшла з чоловіком і з дитиною, гарно одягнута і твереза нам з подругою подякувати.

если вы про снегопад в марте, то еще лучше)) - выехали в метель на машине. Снег начал идти около 8 вечера, я с курсов добиралась и очень хорошо помню. Оставили бы на оболони машину, на шулявке попутку поймали. Чему тут завидовать?

а метро?

если вы про снегопад в марте, то еще лучше)) - выехали в метель на машине. Снег начал идти около 8 вечера, я с курсов добиралась и очень хорошо помню. Оставили бы на оболони машину, на шулявке попутку поймали. Чему тут завидовать?

вы шо? как же с джипа пересесть в метро?))

Вот только в тех погодных условиях ваш муж и на вертолете с Оболони на Борщагу к вам не долетел)

Ой шли мы через тёмную улицу Педагогическая в Одессе
Возле нас Джип притормозил
Видно видели что девушка пьяна
И я тут такая спасительница блин, мелкая
Картина маслом
Слава богу уехали

А она шла в сторону пляжа Аркадия
Минут 5 ходьбы оставалось до аллеи..
Я её развернула в сторону дома

девушки, что ж вы так себя не бережете, темной ночью в том районе одной ходить я бы не рискнула