Я - погана невістка, або допомога свекрухи

Попереджаю: простиня.
Я - та невістка, якій вічно якась недогода.
Умови: живемо у кількаквартирному будинку разом із свекрухою і її донькою (сестра чоловіка). У кожного свій окремий вхід з вулиці у свою власну квартиру.
А тепер ситуації.
Моя донька (2р.) не вилазить вже більше місяця із таких симптомів: соплі, нечастий кашель, температура 37. Іду до лікаря, підлікую, далі знов то саме. Природньо, що я цікавлюсь станом здоров´я свекрухи ( вона кашляє і голос сів) і її внуками від дочки, бо вони контактують щодня. Це сприймається як особиста образа.
Вчора дитина дуже довго не могла заснути (до пів першої ночі), а перед цим ввечері була в бабусі з іншими внуками. Сьогодні я запитала, чи не давали дитині шоколад/печиво/вафельку. Пояснила причину. Прозвучала фраза: вічно вам недогода, як не я, то діти дочки. Всі вам винуваті.
В серпні у моєї доньки був понос, але такий "хитрий": з понеділка по п´ятницю лише. На вихідних все було нормально. Мама чоловіка била на сполох - роби щось, йди в інфекційну лікарню, здавай аналізи. Я просила - не годуйте дитину виноградом, яблучками, сливами, горішками з городу. Відповідь: "нє, то не від того!" А на вихідних все нормально, бо свекруха їхала в село до своєї мами допомагати. Ну то таке, пройшло, та й добре, але знов у мене вона винна (звучала фраза).
Не давати дитину не можу - живуть через стіну, дитина проситься, свекруха зранку приходить і сама її забирає на кілька годин (я щоразу дякую). Я сама рідко прошу посидіти, знову ж таки слова свекрухи: "якщо я не подзвоню, щоб дитину забрати, то ніхто й не подзвонить".
І ще одне, постійна брехня, дрібна, але постійно. Питаюсь: а чим ви дитину на вулиці годували, я просила такого не робити.
- Та нічим я її не годувала, зразу додому пішли з магазину.
- Ну я ж через вікно бачила, що мала щось жувала в колясці.
- Та то хлібчика кусок і все, більше нічим.
Деколи до смішного доходить:
- Що ти знову дрантя якесь малій купила?
- Та це та футболка, що Ваша тьотя з Італії передала.
- Аааа, бачиш яка файна!
Чоловік з мамою взагалі по мінімуму спілкується, каже дитину туди не давати. Я між ними вічний миротворець-демпфер.
Якщо треба посидіти із дітьми її дочки, без проблем залишаюсь, в нас взаємовиручка. Але от такі дрібні ситуації вибивають мене повністю з колії.
Цікава думка інших свекрух, що я роблю не так?