Сповідь

хочеться виговоритись!
Подруг немає, мама померла коли мені було 12 років! Прошу не закидати що я троль! Я реальна людина з реальними емоціями і почуттями!
Вийшла заміж і на третьому році спільного життя розумію, що в нас з чоловіком немає нічого спільного.. У нас різні інтереси і світосприйняття!
Я молода 23 річна жінка, яка має своі амбіціі, хоче розвиватись, не сидіти на місці!А реалізовуватись у своіх вподобаннях!
Він 35 річний чолоків, якому цікаво сидіти вдома і займатись сільським господарством!
Ви скажете " а де твоі очі були раніше?!"
Та от...коли ми познайомились, він був зовсім іншим, завжди випрасуваний, напарфумлений, серйозний... Дуже багато допоміг мені коли я ще навчалась в універі, постійно яеісь подарунки, часті візити за кордон, бігборд з моім фото ... В прямому значення носив на руках! Захистив кандидатську роботу по філософіі права!
Вибудовував плани про прекрасне і безтурботне майбутнє, в якому ми разом будемо розвиватись і працювати на благо сімі та майбутніх дітей...
Я розвісила вуха навіть не тому, що мене манило таке життя, а тому, що була сильно ображена на свого колишнього нареченного, який пів року до заручин сказав, що закохався в іншу! І я як кодна жива жінка вирішила спочатку якось помститись, а потім просто переключила всю увагу на сьогоднішнього чоловіка!  
Потім все настільки затягнулось, що ніяких почуттів крім вдячності і поваги у мене не було , і так до тепер!
Жили в місті, переіхали в село, він завів дві корови і повністю іх обходжує...скандалить тоді коли я кричу ,що навіть не дотулюсь до них, бо я це не люблю, і я ще молода, щоб сидіти вдома-крутити ім хвости!  
Він мотивує це так, що це додатковий дохід в сімю, так як здає все молоко на продаж!

Ставлення паршиве! моіх родичів взагалі має нізащо, а його-Боги!
Мене це все дуже бісить і я незнаю що робити далі...((( Я б вже давно пішла від нього, але у нас є дитина, і він грозить постійно, що дитина залишиться з ним, а я можу навіть сьогодні забирати речі і іхати до батька!!!
Ще й до повного щастя зявився колишній наречений, ми спілкуємся через емейл і я відволікаюсь від тих буденних проблем, незнаю що було б , якби чоловік дізнався про наше спілкування... він поставив вже давно мій телефон на прослушку, думаю і до пошти також добереться...

П.С. Не кидайте тапком, я знаю,що ніхто мене силоміць не вів у РАЦС, але перший рік спільного життя не передбачав такого ставлення і повороту подій!!!

Близькості у нас вже давно не було, а якщо і є, то раз у квартал...я не хочу, і він тим більше рідко виступає ініціатором!