Есть у меня подруга, считала близкой.
я эвакуировалась почти сразу - ребенок с инвалидностью. Нелегко сдорогой было, и сейчас не идеально. Но лучше, чем ждать, что прилетит..
подруга -муж защищает, ребенок подросток. То выезжаю, то нет...несколько раз писала посты в соцсети, что осуждает тех, кто выехал
спрашивала каждый день как она, нашла волонтеров, кто поможет при выезде. В итоге я оказалась виновата, что спросила как дела, потому что в этот день прилетело...
в общем, в итоге вчера она мне в очередной раз написала, типа тебе хорошо, с тобой общаться не хочу, извини...
ОЧень жаль, что так дружба разрушается
У вас есть такие подруги? Понимаю, что вес на нервах, но...
я эвакуировалась почти сразу - ребенок с инвалидностью. Нелегко сдорогой было, и сейчас не идеально. Но лучше, чем ждать, что прилетит..
подруга -муж защищает, ребенок подросток. То выезжаю, то нет...несколько раз писала посты в соцсети, что осуждает тех, кто выехал
спрашивала каждый день как она, нашла волонтеров, кто поможет при выезде. В итоге я оказалась виновата, что спросила как дела, потому что в этот день прилетело...
в общем, в итоге вчера она мне в очередной раз написала, типа тебе хорошо, с тобой общаться не хочу, извини...
ОЧень жаль, что так дружба разрушается
У вас есть такие подруги? Понимаю, что вес на нервах, но...
показать весь текст
53
2
В неподходящий момент.
Вы можете чем-то помочь? Нет же. Вы понимаете, что человек чувствует? Нет.
Вы можете чем-то помочь? Нет же. Вы понимаете, что человек чувствует? Нет.
В мене навпаки,всі подруги осуджували мене через те ,що я не виїхала з дитиною.А коли все таки виїхала ,то сказала що молодець.
Не уехала ,но никого из уехавших подруг не осуждаю .
У меня тоже ребкнок с инвалидностью и это как раз и останавливает,как предствлю эвакуацию так сразу в дрож бросает
У меня тоже ребкнок с инвалидностью и это как раз и останавливает,как предствлю эвакуацию так сразу в дрож бросает
Ну бувають і такі реакції у людей в ’гарячих точках’. Моя бабуся в тітки спитала теж саме і отримала таку ж приблизно реакцію. Так що, вона їй тепер не дочка?
Я взагалі зараз стараюся спілкуватися більше з тими, хто в такій же ситуації: ми на одній хвилі.
Я взагалі зараз стараюся спілкуватися більше з тими, хто в такій же ситуації: ми на одній хвилі.
Я никого не осуждаю, кто уехал. Одну заблокировала за посты про ’будемо битися до останнього’, бесит, она свалила с мужем. Вторая обиделась и не общается, я отказалась ездить присматривать за квартирой, цветами и рыбами.
У мене схожа історія з кумою. Шукала варіанти для неї, вона все не знала, їхати чи не їхати, ображалася, що ми виїхали раніше.
А коли прилетіла ракета в сусідній будинок, вона швидко знайшла дорогу до вокзалу і вивезла доньку з онуком. Живе зараз у родичів мого чоловіка, дякує.
Ніхто не винний, зараз війна і всі на нервах. Ви запропонували, скористається чи ні, її вибір.
А коли прилетіла ракета в сусідній будинок, вона швидко знайшла дорогу до вокзалу і вивезла доньку з онуком. Живе зараз у родичів мого чоловіка, дякує.
Ніхто не винний, зараз війна і всі на нервах. Ви запропонували, скористається чи ні, її вибір.
Так автора же не осуждает подруга за то, что она выехала. Будьте справедливы. Автор получила неожиданную реакцию на несвоевременный вопрос. Реакцию от человека в шоке и в беде. И обиделась.
Чому хтось повинен когось осуджувати?
Я з донькою у батьків чоловіка в невеликому містечку.
Моя мама під Києвом за 20 км, спочатку ми всі були там. Ракети і гради над головою літали
Мама не виїхала, бо є ще хвора стара бабуся, яку вивезти не реально
Але мій чоловік залишився з моєю мамою, пішов в ТО
Одна подруга залишилася в Києві, але дитину вивезла. Кожного дня спілкуємося і підтримуємо один одного
Ще одна в Туреччину виїхала, дітей в неї немає
Нікого не осуджую, у кожного свій вибір і своє життя
Подруга, що в Туреччині сказала, що чекає мене в будь який момент з донькою, якщо я надумаю їхати
Тому в мене тільки такі подруги. Всього дві, але справжні
Я з донькою у батьків чоловіка в невеликому містечку.
Моя мама під Києвом за 20 км, спочатку ми всі були там. Ракети і гради над головою літали
Мама не виїхала, бо є ще хвора стара бабуся, яку вивезти не реально
Але мій чоловік залишився з моєю мамою, пішов в ТО
Одна подруга залишилася в Києві, але дитину вивезла. Кожного дня спілкуємося і підтримуємо один одного
Ще одна в Туреччину виїхала, дітей в неї немає
Нікого не осуджую, у кожного свій вибір і своє життя
Подруга, що в Туреччині сказала, що чекає мене в будь який момент з донькою, якщо я надумаю їхати
Тому в мене тільки такі подруги. Всього дві, але справжні
Подруги не осуждают. Мы остались в Украине, но они всячески уговаривают, что нужно выехать. Но я без мужа не поеду. Если бы кто-то мне подобное заявил как вас - я бы прекратила общение. Я очень берегу свои личные границы и в кругу моих людей нет токсичных или обесценивающих людей. Просто отсеялись или я прекратила общение. Каждые сам решает, что ему делать. Более того, я так поставила, что подруги даже мне не дают непрошенных советов, если я сама не попрошу об этом. Я в свою очередь тоже не нарушаю их границы. Всем комфортно.
Это личное дело каждого и личные отношения. Я уже писала, не осуждаю, а вычеркнула одну редедкостную дрянь, которая плакалась и просила о помощи, просила остаться с ней и ее мамой слепой и больной, а потом тихонько с паралитиком свалила аж в Париж и шлет мне видосики тортиков, кофе и музеев с парками. Бежала, аж пятки сверкали и тянула мать 86 лет еле ходячую и слепую. Сейчас обое повисли на шее у общей подруги и в плане жилья и в плане питания и в плане расходов финансовых в Польше пересидеть был не вариант, у чужих она не хотела, домчала до Парижа ( ну как домчала, выплакала билеты на самолет у этой девочки, выдавила возможность переночевать в Варшаве у ее знакомой). Ну рвачиха и точка. Избави бог от таких друзей и от такой наглости.
Не видела чтоб кто-то кого-то осуждал. Но часто замечаю, что выехавшие строят из себя страдальцев. Эмоций не добрали что-ли. И это похоже на Лободу и прочих, которые рыдают на камеру сидя в безопасном месте. Вот именно это подбешивает. Те кто на местах, как-то все спокойнее переносят.
Вибачте, то з головою проблема. Це рішення кожного, що йому робити і коли. В мене хтось виїхав в перший день, хтось пізніше, я залишилась. Як наприклад я можу засуджувати когось через це? Сьогодні сусідці речі відправляла і за квартирою дивлюсь, вона дуже боялась тому і втекла, як можна через це засуджувати. Кожному своє.
Я своей пишу она отвечает коротко да нет не знаю. Хоть и на ЗУ. Больше не пишу раз ей лень говорить
Змінила просто думку і ставлення до тих моїх знайомих, котрі в перші дні виїхали з заходу України, з безпечних місць в Польщу, Німеччину, Іспанію. В повсякденному житті яро любили Україну, носили на всі свята вишиванки, прапори на будинках . Як приїдуть обов´язково скажу , те що думаю. І ще дуже цікавить, як вони там зустрічаючи людей з тих пекельних міст говорять, що повезли дітей від війни, коли навіть пострілу тут не чули. Я тут бачу багато людей, дітей з Харкова, Бучі, і в їх очах біль, вони дійсно бачили війну Тисячі мам тут з маленькими дітьми працюють волонтерами, плетуть сітки, допомагають армії, а ці псевдопатріотки, істерички постять пости в ФБ . Про те, що може на заході теж може бути не треба писати , тут так не буде!
Я нікого не засуджую, але неприємно дивитися, як знайомі виставляють фото с екскурсій, кафе, ті що за кордоном. Я сама виїхала до Львова, навіть хожу на прогулянки, але мені не до фото та не до екскурсій.
Доречі, живу у подруги, вона в перший же день запропонувала нам приїхати до неї, я зібралася тільки через 2 тижні. Ось, що таке дружба.
Друга подруга вирішила їхати на з.у після нас, я допомогала з пошуком транспорту, весь час були на зв´язку.
Доречі, живу у подруги, вона в перший же день запропонувала нам приїхати до неї, я зібралася тільки через 2 тижні. Ось, що таке дружба.
Друга подруга вирішила їхати на з.у після нас, я допомогала з пошуком транспорту, весь час були на зв´язку.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу