Ми з західної України,відносно спокійно,з чоловіком працюємо,але так як усім дуже не спокійно,особливо переживаю за дітей 11,14 років.Є бабуся в Італії,думаю відвезти дітей,там влаштувати в школу ,але мови взагалі не знають чи все таки залишатись тут ,нехай діти сидять вдома,але біля батьків .Всі хочемо на швидке закінчення в миру,але бачу що з дня на день стає гірше,і може бути наступ ,ракетний удар і на зу
106
0
Если вас тут особо ничего не держит, ехать с детьми и обустраиватт жизнь в новой стране, это все надолго
Дуже складно зараз щось радити ( Бо ніхто не знає, що далі і на скільки…
Я би відвезла дітей до бабусі, оформила в українську онлайн школу. І повернулась би, щоб працювати.
Я би відвезла дітей до бабусі, оформила в українську онлайн школу. І повернулась би, щоб працювати.
Автор, за вас це ніхто не вирішить. Ми теж вже три неділі в Італії, дитина на дистанційному. Роботи немає, так як мови не знаю. Добре, що тут моя мама та тітка, то допомогають. Думаю, може вже краще в дома сиділи б.
Ні,я думаю все таки відвезти дітей і повернутись в Україну,так як тут власний бізнес ,хоч малі гроші ,але надходять ,не будуть діти ж повністю на забезпеченні бабусі.Але вже от старша дівчинка 14 років вперлась,нікуди не поїду ,тата не залишу .Але розумію,що їм так краще буде ,а не сидіти і слухати сирени і переживати що буде далі ,як проснешся
Тю, если бы у меня была бабушка в Италии, я бы там с детьми была уже в первый день войны. Хотя и очень люблю свою Родину. Но безопасность детей превыше всего
Дітям завжди краще з батьками. Під час другої світової був випадок, коли дітей вивезли від батьків, щоб не сиділи в окупаційному місті в підвалі, вивезли в село, на природу, де в доступі сільська їжа, молоко, але діти почали масово хворіти, бо в підвалі, без сонця, але з батьками їхня імунна система була міцніша.
Мне так нравится это движение ) вся Украина едет на ЗУ , чтобы укрыться и снимают довольно дорогое жилье- цена мнимой безопасности , а жители ЗУ , предоставляя своё безопасное жильё за бешеные деньги , пытаются скрыться за границей )
Ніхто не впевнений що буде завтра. І можливо, не дой Боже там де було безпечно, стане навпаки, тоді хто зна. Он біженців вже не приймають деякі країни. Звичайно люди подивившись, що відбувається з містами переживають за своїх рідних
Нас уже вчать (!) жити з цим. Діти на дистанційному, бізнес під ракетними обстрілами. Нам говорять, що це нормально і так має бути, а як інакше? Спочатку гарно нагодували десертом, нібито за тиждень два, ну максимум місяць і будемо святкувати перемогу. Тепер же це все входить в повсякденність. Як з АТО.
На початку карантинів теж всі думали - тиждень два. А як вийшло?
На початку карантинів теж всі думали - тиждень два. А як вийшло?
О как раз сегодня рассказали историю, как девушка в Италии приютила у себя онкобольную сестру с маленьким ребенком. А сожитель этой девушки итальянец через неделю устав от плача и шума малыша и указал больной сестре на дверь. Девушка заступилась, так он и ее тоже выгнал. Так что советую согласовывать ваш приезд с мужем бабушки.
Ракеты дурные (а главное, ещё более дурные те, кто ими управляет) , вы и сами видите, что творится. Я бы отправила однозначно. Тем более, там родные.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу