Нікого не хочу образити цією темою. Але питаю саме в тих, хто знаходиться в більш менш спокійних місцях, бо розуію, що подальші питання до тих, хто у зоні бойових дій - є абсолютно не доречними.
Як взагалі ви себе почуваєте зараз? Чи вдалося, якщо це можна так назвати, адаптуватися хоча б трішки до війни? Чи є у вас синдром вцілілого? І як ви з цим справляєтеся? Є мотивація підніматися і починати щось робити? Можливо хтось знайшов якесь цікаве заняття, яке хоч трішки заспокоює. Чи є емоційні качелі?
Питаю, бо зовсім у собі заплуталася. Намагаюся по максимуму допомагати і фіансово, і волонтерити іноді. Проте ламає. Найстрашніше зараз впасти в депресію. Розумію, що багатьом зараз гірше, молюся за них. Не хочу стати розмазньою, хочу бути корисною, проте ресурсу і сил не має.
Як взагалі ви себе почуваєте зараз? Чи вдалося, якщо це можна так назвати, адаптуватися хоча б трішки до війни? Чи є у вас синдром вцілілого? І як ви з цим справляєтеся? Є мотивація підніматися і починати щось робити? Можливо хтось знайшов якесь цікаве заняття, яке хоч трішки заспокоює. Чи є емоційні качелі?
Питаю, бо зовсім у собі заплуталася. Намагаюся по максимуму допомагати і фіансово, і волонтерити іноді. Проте ламає. Найстрашніше зараз впасти в депресію. Розумію, що багатьом зараз гірше, молюся за них. Не хочу стати розмазньою, хочу бути корисною, проте ресурсу і сил не має.
Ответ дляKirkaaa83
Все ок, депресія була в перші тиждні. Зараз настрій незабаром перемога!)
так, перемога незабаром!))
frumoasa17• 20 апреля 2022
Важко у психологічному аспекті. Брат-двійняшка у ЗСУ і не говорить де, дуже хвилююсь, намагаюсь не плакати та підтримувати його жінку. Допомогаю військовим продуктами, грошима, речами. Працюю.
Ответ дляfrumoasa17
Важко у психологічному аспекті. Брат-двійняшка у ЗСУ і не говорить де, дуже хвилююсь, намагаюсь не плакати та підтримувати його жінку. Допомогаю військовим продуктами, грошима, речами. Працюю.
Ваш герой обов´язково скоро повернеться додому! Молимося і віримо!
frumoasa17• 20 апреля 2022
Ответ дляkate101015
Ваш герой обов´язково скоро повернеться додому! Молимося і віримо!
Дякую.
Ответ дляТамилa 1
Дуже важко на душі ... Від якогось тотального безсилля . Читаю погані новини з Маріуполя . За що ?
Маріуполь....
це мабуть велика чорна дира в серці на все життя. Боляче, дуже
це мабуть велика чорна дира в серці на все життя. Боляче, дуже
Ответ дляиванюся
Мне только что стукнуло ..лет. Депрессивно, не смотря на то, что у меня все хорошо, я в безопасности.
Настроение никакое.В чужой стране. Родные далеко.
Настроение никакое.В чужой стране. Родные далеко.
З Днем народження! Нехай цей день, хоча б на декілька хвилин подарує Вам посмішку на обличчі.
Состояние апатии и отмороженности. С трудом понимаю какой день недели. Все мысли только о новостях с дома. Ничего не радует и ни на что нет мотивации. Пытяюсь вытянуть себя, но пока соабо получается. Х.бомбят каждый день, глядя на знакомые улицы- каждая как своя личная. Не думала, что я такой патриот. Мариуполь и города в похожей ситуации просто рана.
Ответ дляиванюся
Спасибо большое)
Дети секретничали, наверное какой сюрприз готовят мне )
Дети секретничали, наверное какой сюрприз готовят мне )
це ж чудово!!!!
Ми практично першими опинилися в окупації (25 лютого) і мабуть найостаннішими з неї вийшли (31 березня ввечері). 36 днів сиділи в повній окупації, без місцевої влади, без світла, води і зв*язку. Поки деякі магазини і аптеки (яких не розікрали місцеві ж) могли відкриватися і розпродуватися, то ми бігали туди і вистоювали великі багаточасові черги, накупили ліків, продуктів і засобів гігієни.
Особисто ми 2 неділі сиділи в погребі на сусідній вулиці у людей. Над головами літали з білорусі літаки, гриміли і гради і танки і пушки, і проча всяка херота. Тряслися вікна і стіни.
Потім запас продуктів закінчився, лишилася пшениця для худоби, мололи її млинком для спецій Мрія і пекли хліб, дріжджів також не було, закваску робили з шишок хмеля. Топили сніг на воду, шукали по сусідам колодязі. Було всяке. Але з 1 квітня ми вже деокуповані,наразі в нас є світло, вода, домашній інтернет, зв*язок, міст понтонний, магазини відновлюють свою роботу, нова пошта. І я перестірую всі речі, які назбиралися за 36 днів (бо маю 3 дітей і 2 дорослих), координую волонтерів по селам нашого району, також годуємо з мамою і сусідкою військових, які знаходяться поряд, роботи купа! Через два дні виходжу на роботу (дистанційно), а ще маю відраду в сукулентах, в свої колекції, яка також багато зазнала невдач... і хвороби і холод і відсутність освітлення.
Це я вам до чого, знайдіть собі якесь заняття! Коли весь час чимось зайнятий, то все якось відходить на задній план, забувається все погане.
Особисто ми 2 неділі сиділи в погребі на сусідній вулиці у людей. Над головами літали з білорусі літаки, гриміли і гради і танки і пушки, і проча всяка херота. Тряслися вікна і стіни.
Потім запас продуктів закінчився, лишилася пшениця для худоби, мололи її млинком для спецій Мрія і пекли хліб, дріжджів також не було, закваску робили з шишок хмеля. Топили сніг на воду, шукали по сусідам колодязі. Було всяке. Але з 1 квітня ми вже деокуповані,наразі в нас є світло, вода, домашній інтернет, зв*язок, міст понтонний, магазини відновлюють свою роботу, нова пошта. І я перестірую всі речі, які назбиралися за 36 днів (бо маю 3 дітей і 2 дорослих), координую волонтерів по селам нашого району, також годуємо з мамою і сусідкою військових, які знаходяться поряд, роботи купа! Через два дні виходжу на роботу (дистанційно), а ще маю відраду в сукулентах, в свої колекції, яка також багато зазнала невдач... і хвороби і холод і відсутність освітлення.
Це я вам до чого, знайдіть собі якесь заняття! Коли весь час чимось зайнятий, то все якось відходить на задній план, забувається все погане.
Ответ дляlerisal
Состояние апатии и отмороженности. С трудом понимаю какой день недели. Все мысли только о новостях с дома. Ничего не радует и ни на что нет мотивации. Пытяюсь вытянуть себя, но пока соабо получается. Х.бомбят каждый день, глядя на знакомые улицы- каждая как своя личная. Не думала, что я такой патриот. Мариуполь и города в похожей ситуации просто рана.
Мои родные не в самом Х, а в ближайшем пригороде.Звоню по 10 раз на день.И если не берут трубку, то уже с ума схожу.
Ответ дляsobacura
Ми практично першими опинилися в окупації (25 лютого) і мабуть найостаннішими з неї вийшли (31 березня ввечері). 36 днів сиділи в повній окупації, без місцевої влади, без світла, води і зв*язку. Поки деякі магазини і аптеки (яких не розікрали місцеві ж) могли відкриватися і розпродуватися, то ми бігали туди і вистоювали великі багаточасові черги, накупили ліків, продуктів і засобів гігієни.
Особисто ми 2 неділі сиділи в погребі на сусідній вулиці у людей. Над головами літали з білорусі літаки, гриміли і гради і танки і пушки, і проча всяка херота. Тряслися вікна і стіни.
Потім запас продуктів закінчився, лишилася пшениця для худоби, мололи її млинком для спецій Мрія і пекли хліб, дріжджів також не було, закваску робили з шишок хмеля. Топили сніг на воду, шукали по сусідам колодязі. Було всяке. Але з 1 квітня ми вже деокуповані,наразі в нас є світло, вода, домашній інтернет, зв*язок, міст понтонний, магазини відновлюють свою роботу, нова пошта. І я перестірую всі речі, які назбиралися за 36 днів (бо маю 3 дітей і 2 дорослих), координую волонтерів по селам нашого району, також годуємо з мамою і сусідкою військових, які знаходяться поряд, роботи купа! Через два дні виходжу на роботу (дистанційно), а ще маю відраду в сукулентах, в свої колекції, яка також багато зазнала невдач... і хвороби і холод і відсутність освітлення.
Це я вам до чого, знайдіть собі якесь заняття! Коли весь час чимось зайнятий, то все якось відходить на задній план, забувається все погане.
Особисто ми 2 неділі сиділи в погребі на сусідній вулиці у людей. Над головами літали з білорусі літаки, гриміли і гради і танки і пушки, і проча всяка херота. Тряслися вікна і стіни.
Потім запас продуктів закінчився, лишилася пшениця для худоби, мололи її млинком для спецій Мрія і пекли хліб, дріжджів також не було, закваску робили з шишок хмеля. Топили сніг на воду, шукали по сусідам колодязі. Було всяке. Але з 1 квітня ми вже деокуповані,наразі в нас є світло, вода, домашній інтернет, зв*язок, міст понтонний, магазини відновлюють свою роботу, нова пошта. І я перестірую всі речі, які назбиралися за 36 днів (бо маю 3 дітей і 2 дорослих), координую волонтерів по селам нашого району, також годуємо з мамою і сусідкою військових, які знаходяться поряд, роботи купа! Через два дні виходжу на роботу (дистанційно), а ще маю відраду в сукулентах, в свої колекції, яка також багато зазнала невдач... і хвороби і холод і відсутність освітлення.
Це я вам до чого, знайдіть собі якесь заняття! Коли весь час чимось зайнятий, то все якось відходить на задній план, забувається все погане.
Боже, это страшно читать
А как такое пережить? Я вспоминаю своих бабушек, они войну пережили детьми и подростками, а помнили все до мелочей до глубокой старости.
А как такое пережить? Я вспоминаю своих бабушек, они войну пережили детьми и подростками, а помнили все до мелочей до глубокой старости.
все ники заняты• 20 апреля 2022
Ответ дляиванюся
Мне только что стукнуло ..лет. Депрессивно, не смотря на то, что у меня все хорошо, я в безопасности.
Настроение никакое.В чужой стране. Родные далеко.
Настроение никакое.В чужой стране. Родные далеко.
С днём рождения ! Пусть в вашей жизни будет много тепла и любви ❤️
magistralchimik• 20 апреля 2022
Сделала зуб сегодня у стоматолога. Болит место укола. Записалась на имплант на конец месяца.
Погавкалась в фейсбуке в группе по аренде. Всем не угодить.
Заказала на лето Zara испания себе и сыну.
Нормально живу. Я в Днепре.
Вчера прилет был возле работы. Это напрягло. Но промах слава б-гу.
Погавкалась в фейсбуке в группе по аренде. Всем не угодить.
Заказала на лето Zara испания себе и сыну.
Нормально живу. Я в Днепре.
Вчера прилет был возле работы. Это напрягло. Но промах слава б-гу.
После 03.04 примерно отпустило, до этого паника накатывала каждый вечер, сама в чужой стране с двумя детьми. Сейчас спокойнее немного. Ездила во Львов на пару дней без детей повидаться с мужем-гул сирен и сообщение о взрывах както не напугало, сделала для себя вывод, что тогда сильно боялась имено из-за детей
Мне было эмоционально тяжело в относительно спокойном регионе. От сирен угнетение полное, а потом в 2 часа ночи прочитала про взрыв на запорожской атомной, спросонья не поняла конкретики. Уехала с дочерью. Скоро возвращаемся. Хочу почувствовать как сейчас будет. Вообще мир открыт, человек может развиваться в любой стране. Я преклоняюсь перед теми, кто остается сознательно и в опасных регионах. Я все же склоняюсь к тому, что хотела бы быть полезной моей стране и учавствовать в восстановлении. Хотя за границей собирать огурцы, я уверена очень интересно. Сейчас очень важно иметь несколько вариантов для действий. Это реально успокаивает. Кстати после стресса просто уехать стресс не снимает, мне помог тренинг с 2 занятий, я после него выспалась и нормально, пришла в себя, страхи ушли. Вернулась способность планировать и действовать. А так да, знакомо ....бродишь как овощ, целый день ни о чем...полная растерянность. Это симптомы травм расстройства, нужно такое проработать.
Tasya-Natusya• 20 апреля 2022
Когда как...Иногда всплески активности - тщательно убираю квартиру, готовлю, тренируюсь, сериал посмотрела, книгу начала читать, потом - апатия, хватает сил только на прогулку и уход за собой. Мысли о будущем сильно туманны и неопределены, да и настоящее, хотя и лучше чем несколько недель назад, но все еще шаткое. Да и погода еще не очень хорошая, дома холодно, впервые за много лет включила обогреватель.
Lapushka777• 20 апреля 2022
Стараюсь абстрагироваться и верить в лучшее. В начале апреля вернулись в Киев с малышом, дома нам лучше. Усиленно учу английский для работы, спортом занимаюсь. Недавно даже должность предложили (отказалась, т.к. не моё но всё же). Зубы ещё решила в порядок привести, пока цены старые и материал есть.
Заграницу не планирую, ибо жила там несколько лет и там далеко не сахар..
Заграницу не планирую, ибо жила там несколько лет и там далеко не сахар..
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Назад Комментарии к ответу
Головне , що ви в безпеці . Бережіть себе .
.