Злобный карлик с кремлёвских подвалов
Упивается кровью людской,
Красной пасхой, на крови замешанной,
Кормит всех и разносит Москвой
Злобу лютую, горькую ненависть,
Беспричинную злую войну,
Слабый карлик, на крови помешанный,
Сеет смерти у страха в плену.
В каждой клетке рождает он ненависть,
В каждом взгляде тупое враньё.
Будьте прокляты русские нелюди!
Будьте прокляты как воронье!
Чтоб питались вы падалью дохлою,
Чтоб сжирали своих же детей,
Жалкий карлик, на крови помешанный,
Демон зла окровавленных дней.
Упивается кровью людской,
Красной пасхой, на крови замешанной,
Кормит всех и разносит Москвой
Злобу лютую, горькую ненависть,
Беспричинную злую войну,
Слабый карлик, на крови помешанный,
Сеет смерти у страха в плену.
В каждой клетке рождает он ненависть,
В каждом взгляде тупое враньё.
Будьте прокляты русские нелюди!
Будьте прокляты как воронье!
Чтоб питались вы падалью дохлою,
Чтоб сжирали своих же детей,
Жалкий карлик, на крови помешанный,
Демон зла окровавленных дней.
Кажуть, з лютого пекло рідіє,
Біси лізуть у нашу Вітчизну.
На прозріння немає надії.
Ця війна, як обряд екзорцизму.
Виганяємо нечисть зусюди,
А вона до нас лізе і лізе.
Ззовні люди, та точно не люди.
Замість мізків - порожні валізи.
І кричать вони в нон-стоп режимі
Злі і дуже однакові речі.
Це тому що вони одержимі.
Що поробиш, на те вона й нечисть.
Будуть вам тут пекельні заміси.
Ми не варвари, просто навзаєм.
Якщо ми вас вбиваємо, біси,
Це не правда. Це ми вас спасаєм
Златенция Золотова
Біси лізуть у нашу Вітчизну.
На прозріння немає надії.
Ця війна, як обряд екзорцизму.
Виганяємо нечисть зусюди,
А вона до нас лізе і лізе.
Ззовні люди, та точно не люди.
Замість мізків - порожні валізи.
І кричать вони в нон-стоп режимі
Злі і дуже однакові речі.
Це тому що вони одержимі.
Що поробиш, на те вона й нечисть.
Будуть вам тут пекельні заміси.
Ми не варвари, просто навзаєм.
Якщо ми вас вбиваємо, біси,
Це не правда. Це ми вас спасаєм
Златенция Золотова
А скоро Великдень...та, бачиш, війна...
Так склалося з нами наразі.
І плаче в куточку холодна весна
Їй гірко, як нам - бідоласі.
А скоро Великдень... і скоро свята,
Прийде золоте Воскресіння
А моя країна нестиме хреста-
Нестиме, заради спасіння.
Стоятиме там серед чорних руїн
Заплакана... змучена... боса...
Гарматний в вухах колотитиме дзвін
І холод кривавий по косах...
А скоро Великдень... для чого війна?
Для чого прострілені груди ?
І ця - не по-людськи висока ціна
Безглуздим наказом від ’юди’.
А скоро Великдень...та, бачиш, війна...
Та, бачиш, у нас катастрофа...
Тепер у нас своя болюча ціна
Тепер у нас своя ’голгофа’...
©️Аліна Войтенко
Так склалося з нами наразі.
І плаче в куточку холодна весна
Їй гірко, як нам - бідоласі.
А скоро Великдень... і скоро свята,
Прийде золоте Воскресіння
А моя країна нестиме хреста-
Нестиме, заради спасіння.
Стоятиме там серед чорних руїн
Заплакана... змучена... боса...
Гарматний в вухах колотитиме дзвін
І холод кривавий по косах...
А скоро Великдень... для чого війна?
Для чого прострілені груди ?
І ця - не по-людськи висока ціна
Безглуздим наказом від ’юди’.
А скоро Великдень...та, бачиш, війна...
Та, бачиш, у нас катастрофа...
Тепер у нас своя болюча ціна
Тепер у нас своя ’голгофа’...
©️Аліна Войтенко
Медитуємо усією Україною!
Той, що у танку сидить, закипай
Той, що у бехі сидить, подихай
Той, що у небі летить, падай вниз
Той, що з АКа – попустись
Згинете в нашій землі
Втопитесь в нашій воді
Зсохнетесь в наших степах
Пропадете в наших лісах
Той, хто у бункері, Боженька бачить
Той, хто в кремлі, той на гівна собачі
Той, хто на тєлєку, в довічний карцер
Дідько уже натискає на стартєр
Згинете в нашій землі
Втопитесь в нашій воді
Зсохнетесь в наших степах
Пропадете в наших лісах
Той, що у танку сидить, закипай
Той, що у бехі сидить, подихай
Той, що у небі летить, падай вниз
Той, що з АКа – попустись
Згинете в нашій землі
Втопитесь в нашій воді
Зсохнетесь в наших степах
Пропадете в наших лісах
Той, хто у бункері, Боженька бачить
Той, хто в кремлі, той на гівна собачі
Той, хто на тєлєку, в довічний карцер
Дідько уже натискає на стартєр
Згинете в нашій землі
Втопитесь в нашій воді
Зсохнетесь в наших степах
Пропадете в наших лісах
Светланка_Ланка• 23 апреля 2022
у мене є одне поздоровлення - прокльон.
Сіллю тобі в очі сію проти ночі -
Буде тобі, враже, так, як відьма скаже.
Скільки в мою землю впаде зерен жита -
Стільки тебе, враже, буде разів вбито.
Скільки, враже, півень вночі кукуріка -
Стільки днів у тебе доживати віка.
Богові - Боже, ворогу - вороже.
Буде тобі, враже, так, як відьма скаже.
Скільки зробиш, враже, кроків по Вкраїні -
Стільки твого роду ляже в домовині.
Стане на півсвіту чорного пристріту,
Рід твій, враже, буде докорінно вбито.
Буде тобі, враже, так, як відьма скаже.
Витимеш ти вовком, скиглитимеш звіром,
Вмиєшься сльозами й тугою без міри.
Писанку розпишу, люльку заколишу,
Матір твою, враже, без дітей залишу,
Батька твого, враже, смертю заспокою,
Жінку твою, враже, висушу ганьбою,
Діток твоїх, враже, пущу сиротами,
Будуть проклинати вони тата й маму.
Богові Боже, ворогу - вороже,
Буде тобі, враже, так як відьма скаже.
Як просію горе крізь дрібнеє сито -
Станеш ти про пекло Господа просити.
Та не буде, враже, смерть твоя легкою,
І у смерті, враже, не знайдеш спокою:
І земля не прийме, виплюне із себе,
Гнівом над тобою розчахнеться небо,
Слово моє липке, діло моє кріпке,
Буде тобі, враже, так, як відьма скаже.
І земля, і небо ці слова почують
Ворогів Вкраїни ними замордують.
Сіллю тобі в очі сію проти ночі -
Буде тобі, враже, так, як відьма скаже.
Скільки в мою землю впаде зерен жита -
Стільки тебе, враже, буде разів вбито.
Скільки, враже, півень вночі кукуріка -
Стільки днів у тебе доживати віка.
Богові - Боже, ворогу - вороже.
Буде тобі, враже, так, як відьма скаже.
Скільки зробиш, враже, кроків по Вкраїні -
Стільки твого роду ляже в домовині.
Стане на півсвіту чорного пристріту,
Рід твій, враже, буде докорінно вбито.
Буде тобі, враже, так, як відьма скаже.
Витимеш ти вовком, скиглитимеш звіром,
Вмиєшься сльозами й тугою без міри.
Писанку розпишу, люльку заколишу,
Матір твою, враже, без дітей залишу,
Батька твого, враже, смертю заспокою,
Жінку твою, враже, висушу ганьбою,
Діток твоїх, враже, пущу сиротами,
Будуть проклинати вони тата й маму.
Богові Боже, ворогу - вороже,
Буде тобі, враже, так як відьма скаже.
Як просію горе крізь дрібнеє сито -
Станеш ти про пекло Господа просити.
Та не буде, враже, смерть твоя легкою,
І у смерті, враже, не знайдеш спокою:
І земля не прийме, виплюне із себе,
Гнівом над тобою розчахнеться небо,
Слово моє липке, діло моє кріпке,
Буде тобі, враже, так, як відьма скаже.
І земля, і небо ці слова почують
Ворогів Вкраїни ними замордують.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Назад Комментарии к ответу