Більше 2 місяців з дітьми закордоном. Для дітей тут однозначно краще, безпечніше, в нас періодичні прильоти є, а будинок в нас 22 пов, в нас 11й, нема де ховатись. Закордоном я відразу пішла на роботу як тільки приїхали. Вже трохи налагодили побут, вивчили місто. А я особливо на вихідних просто помираю від розлуки сім´ї, встати не можу, робити вдома нічого не можу. Знайомі всі в один голос подумай про дітей, роботи нема, ціни жахливі, а там є робота, типу не придумуй. Думаю хоч на тиждень би з´ їдити додому, але на роботі наврят чи відпустять. Війні кінця не видно, чекати невідомо скільки. Мама каже, що от не на війні ж, в інших ще гірше. Так мене це ніяк не тішить, навпаки засмучує. На фоті стресу їм дуже багато, набрала багато, зупинитись не можу. Як взяти себе в руки?
33
0
Я так же! Мы с мужем 10 лет не разлучались больше чем на 3 дня. Работа у нас айти дома. Мы всегда вместе, а тут 2 месяца... и страх что с ним что то случиться.... ребёнок 3 годика отпраздновал со мной... чем помочь Вам не знаю.. может моя история Вам поможет что вы не одна!
Я сама з 2 дітьми, мама в Україні з татом залишилась. Якби не діти, я б нікуди не поїхала. Але мала 9р істерила під час обстрілів і тривог, на фоні стресу почались проблеми зі здоров´ям.
Розумію вас
Діти не повинні бачити війну
А з дітьми поїхати хоч на вихідні до дому вам дуже далеко?
Тримайтеся, може чоловіків почнут випускати
Діти не повинні бачити війну
А з дітьми поїхати хоч на вихідні до дому вам дуже далеко?
Тримайтеся, може чоловіків почнут випускати
Детей на родителей и к мужу. Нет, другую встретит. Наблюдаю таких уже одиноких, которые находят *фронтовых* жен.
Ніколи не розуміла, тих що переживають що чоловік знайде ’фронтову жінку’. Це дно стосунків. Як і особистостей...
Ми ж не на відпочинку, поїхали, почекаєм повернемось, все налагодиться.
А взагалі подумайте, чого ви там сумуєте? Ну так, не вистачає чоловічого плеча, вільної хвилини, та міцних обіймів. Але таке, можна потерпіти.
Ми ж не на відпочинку, поїхали, почекаєм повернемось, все налагодиться.
А взагалі подумайте, чого ви там сумуєте? Ну так, не вистачає чоловічого плеча, вільної хвилини, та міцних обіймів. Але таке, можна потерпіти.
Якщо ви з Рівного, Вінниці, Києва, Львова і тп, то я не розумію, навіщо ’сидіти’ зараз за кордоном. Хіба що довгострокові плани залишитись там назавжди.
Родина на те і є, щоб бути разом, поруч з коханим.
П.С.
Це моя думка, кожний вирішує для себе, як йому краще
Родина на те і є, щоб бути разом, поруч з коханим.
П.С.
Це моя думка, кожний вирішує для себе, як йому краще
Я уже жила раніше в Німеччині з чоловіком, до народження дітей. Закордон точно не моє, хоча добре володію 3ма іноземними мовами. Біля мого будинку зовсім близько аеропорт і військова часиина, які якогось фіга досі обстрілюють ракетами, в мому будинку 22 поверхи, мені страшно страшно за дітей. Плюс я не сиджу, я працюю кожного дня, діти ходять в школу, сина в музичну школу взяли тут навіть.
Якщо війна триватиме ще 6-12-18 місяців половина цих роз´єднаних родин чекає на розлучення.
І чоловіки, і жінки свідомо чи ні, будуть шукати собі нового партнера. Людям властиво паруватись, так як вдвох легше переживати складні часи.
І чоловіки, і жінки свідомо чи ні, будуть шукати собі нового партнера. Людям властиво паруватись, так як вдвох легше переживати складні часи.
Я не витримала ,також два місяця сиділа в Польші і повернулася з дітьми додому(Кривий Ріг),чоловік в ЗСУ, в прифронтовій зоні,і знаєте ,вдома мені легше витримувати розлучення з ним,я вже один раз їздила до нього на два дні,хочу ще)))
Автор, розумію вас, все те ж саме. Але в Київ, напевно, повернулась би. Ми з Харкова. Теж думки про повернення, але це навіть не Київ, на Салтівку повертатись все ж таки не буде розумним рішенням
В Києві майданчики заповнені дітьми, все працює, давно не чула від знайомих, щоб залишали квартиру під час тривоги.
Знакомая из Киева с марта сидит в отеле в Болгарии. Муж остался в Киеве. Возвращаться не собирается, ее все там устраивает, периодически ему мозг выносит по телефону со словами ’ну я ж тут не на отдыхе!’
Ага, а как потом обратно ехать? У меня есть возможность поехать на один день, но я понимаю, что назад меня уже не выпихнешь 
Такие и с женой рядом найдут, нормальные мужчины сейчас никого себе не ищут под боком. Поэтому не пугайте женщин, если муж нормальный, то никакой фронтовой жены у него не будет.
У меря родственники 10 уже в Бучу вернулись. Все есть, только свет с перебоями. Ремонтируются дома и даже новьіе строятся.
Киев уже живет нормально, многие бизнес налаживают. Например, производство мешков для мусора, строительног мусора, упоковочной тарьі. Хотя предприятие частично пострадало от обстрелов. Сейчас просто переедут на другой склад и будут налаживать производство.
Ну якщо ви не виїхали, то мені нема що вам пояснювати. Для вас очевидно, що ми тут ’відпочиваєм’ тільки.
Я з дітьми повернулась в Київ два тижні тому. Повітряних тривог не чую практично (ми на окраїні). Не знаю, кожен сам приймає рішення, але в Києві відносно спокійно.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу