в разлуке с мужем? И от понимания безысходности ситуации?
Понимаю, сейчас набросятся некоторые. Но скажу сразу- я из Харькова. Самый жаркий район.
Особо возвращаться некуда...
Я не выдерживаю тут. Никогда не мечтала жить в Европе..
Крыша едет жутко, кажется, что просвета в нашей стране не будет, но я стараюсь верить...
Я в жутком состоянии..
Мне просто интересно, есть ли тут такие, кому всё нравится и не парится?
Понимаю, сейчас набросятся некоторые. Но скажу сразу- я из Харькова. Самый жаркий район.
Особо возвращаться некуда...
Я не выдерживаю тут. Никогда не мечтала жить в Европе..
Крыша едет жутко, кажется, что просвета в нашей стране не будет, но я стараюсь верить...
Я в жутком состоянии..
Мне просто интересно, есть ли тут такие, кому всё нравится и не парится?
показать весь текст
255
0
Не все так просто. Даже взрывы рядом дают скрытые трещины в фундаменте целых домов и такие дома эксплуатировать нельзя. Поэтому, только комиссия по конкретному дому скажет, возможен ли ремонт
Домой возвращаться некуда. В Европе нравится, не хватает только мужа. Тем не менее, мы вернемся в Украину с дочкой, как только будет возможность и решится вопрос с жильем.
А тут пока живем - язык учить очень интересно, дочка в восторге от школы, быт у них интересный. Если б не война за спиной...
А тут пока живем - язык учить очень интересно, дочка в восторге от школы, быт у них интересный. Если б не война за спиной...
Авторе, знайдiть собi психолога-волонтера. Вiн скоординуе вашу увагу на те, що приноситиме позитив. А ви зараз зацикленi на переживаннях та негативi. Це нормальна реакцiя, але з нею треба боротися. Iнакше ви не зможете прийняти те, що сталося i жити нормальним життям.
Если бы работа была в пределах пары сёл от нашего - уверена, что с гостиницы, где мы живём (50 укр.беженцев) желающих было бы много. Но из нас нашли работу только двое: одна женщина оставила ребенка на свою маму тут и уехала за 600 км упаковывать обувь, вторая женщина уехала на другой конец польши работать посудомойкой, но у неё нет детей. Обе работы по 12 часов в день и минус 500 злотых с з/п за койкоместо, с детьми не берут.
Я не выдержала в Европе, была в Германии, в Польше, но все таки вернулась в ЗУ, муж приехал ко мне. Стало немного легче, но все равно до ужаса хочется домой. Мы тоже из Харькова, но мужа мобилизовали и сейчас мы привязаны к определённому городу, есть вариант уехать в Харьков, но опять же без мужа. Но я уже не хочу без него уезжать.
Теж накриває періодично...
Намагаюся триматися, згадуючи півника і котика!💙💛
В пріоритетах - безпека і навчання дітей, за це і тримаюся.
Для себе - практично щоденно годинне тренування, це моя рутина, моя дисципліна, які підримують ресурс.
Ще із приємного і надихаючого - море)
Поки так...
Намагаюся триматися, згадуючи півника і котика!💙💛
В пріоритетах - безпека і навчання дітей, за це і тримаюся.
Для себе - практично щоденно годинне тренування, це моя рутина, моя дисципліна, які підримують ресурс.
Ще із приємного і надихаючого - море)
Поки так...
Теж так подумала. Жінка з дітьми та її мамою живуть та харчуються за кордоном, очевидно, за кошти спонсорів та волонтерів. Чоловік живе з мамою на ЗУ. Тепер уявіть, що в ту оселю хочуть заселитися жінка з дітьми, та ще й теща. А їх же всіх треба ще й годувати якось.
Знаєте, я розумію чоловіка автора:)
Знаєте, я розумію чоловіка автора:)
Згодна з Вами на всі 100!
Моя зовиця живе в Луцьку, працює, живе звично, по підвалах не ховається. Зате її невістка, яка в 8 ранку 24 лютого вже стояла на кордоні з Польщею і досі за кордоном, дуже-дуже боїться))
Щодо дітей. Слухала нещодавно дитячих психологів, які працють з переміщеними дітьми. Так от вони говорять, що дитяча психіка дуже лабільна. За їхнім досвідом діти навіть після величезного переляку та стресу в нормальній обстановці заспокоюються вже через 2-3 доби. Але стан дитини на 99% залежить від поведінки дорослих поруч з ним. Якщо мама б’ється в істериці через звуки сирен, то що чекати від дитини?
Моя зовиця живе в Луцьку, працює, живе звично, по підвалах не ховається. Зате її невістка, яка в 8 ранку 24 лютого вже стояла на кордоні з Польщею і досі за кордоном, дуже-дуже боїться))
Щодо дітей. Слухала нещодавно дитячих психологів, які працють з переміщеними дітьми. Так от вони говорять, що дитяча психіка дуже лабільна. За їхнім досвідом діти навіть після величезного переляку та стресу в нормальній обстановці заспокоюються вже через 2-3 доби. Але стан дитини на 99% залежить від поведінки дорослих поруч з ним. Якщо мама б’ється в істериці через звуки сирен, то що чекати від дитини?
Стрес був дуже сильний. Приїхала додому - стало значно легше, не дивлячись на повітряні тривоги. Але мені легше, мені є куди повертатися.
Постоянно на нервах, плохо сплю, хотя опять начала пить успокоительное. Заканчивается безвиз и очень хочу хоть на недельку вернуться домой. Во-первых, есть к кому, во-вторых, хоть вещи какие-то взять.
И вроде уже на чемодане, но пишет из дома, что вроде настурать будут, сдерживать товарищей нет возможности. Боюсь, приехать в самую жару.
Я из никообласти. ((
И вроде уже на чемодане, но пишет из дома, что вроде настурать будут, сдерживать товарищей нет возможности. Боюсь, приехать в самую жару.
Я из никообласти. ((
А почему?
Мы долго выбирали между Канадой и Европой. Не рискнули ехать далеко, уехали в Европу для начала.
Теперь очень интересно почему в Канаде может не нравится?
Мы долго выбирали между Канадой и Европой. Не рискнули ехать далеко, уехали в Европу для начала.
Теперь очень интересно почему в Канаде может не нравится?
Привіт. Зараз в Німеччині з двома дітьми та батьками, чоловік у Франківську. 2 тижні тому загинув брат, самогубство... Він був в рашці, ми звісно навіть не змогли туди поїхати, щоб поховати. Я спочатку думала, що я просто не переживу цього, ми були дуже близькі. Заради дітей мені потрібно якось зібратися. Але відчуваю я себе дуже кепсько. Дзвонила на лінію підтримки, спілкувалася з психологом, це трохи допомагає. Можливо комусь потрібні контакти психологів, звертайтеся в особисті.
Співчуваю вам.
Як давно ви в Німеччині? Добре влаштувалися? Проходили через табір чи зразу десь дали житло?
Як давно ви в Німеччині? Добре влаштувалися? Проходили через табір чи зразу десь дали житло?
Дякую...
Ми з 19 березня в Німеччині. Спочатку були в таборі в Баварії кілька днів, але потім я знайшла наших чудових хостів, і ось з березня ми живемо в окремій квартирі, правда на першому поверсі живуть наші хости і мені дуже незручно через те, що дитина бігає. Намагаємося його виводити на вулицю частіше. Добре те, що є окрема кухня та ванна, ми фактично розділяємо лише вхід. Серед мінусів це тільки те, що це малесеньке село, до найближчого магазину йти хвилин 30, а серез транспорту є тільки залізна дорога в 15 хвилинах ходьби. Але треба сказати, що залізничне сполучення дуже класне, до Мюнхена ходять потяги кожної години, і їхати туди лише 25 хвилин. Це з побутової точки зору.
З психологічної ж це дуже складно, особливо останній час через смерть брата. Але наш дім в Донецькій області, і зараз туди повернутися немає можливості, хоч це і не окупована територія. Там зараз найзапекліші бої. А знімати щось на довгий період десь на Франківщині або де інде на Західній частині України я не впевнена, що ми зможемо фінансово... Чоловік так виішло, що ’прибився’ до двох інших своїх друзів, та сплачує лише комунальні, але для нас там вже місьця немає.
Ми з 19 березня в Німеччині. Спочатку були в таборі в Баварії кілька днів, але потім я знайшла наших чудових хостів, і ось з березня ми живемо в окремій квартирі, правда на першому поверсі живуть наші хости і мені дуже незручно через те, що дитина бігає. Намагаємося його виводити на вулицю частіше. Добре те, що є окрема кухня та ванна, ми фактично розділяємо лише вхід. Серед мінусів це тільки те, що це малесеньке село, до найближчого магазину йти хвилин 30, а серез транспорту є тільки залізна дорога в 15 хвилинах ходьби. Але треба сказати, що залізничне сполучення дуже класне, до Мюнхена ходять потяги кожної години, і їхати туди лише 25 хвилин. Це з побутової точки зору.
З психологічної ж це дуже складно, особливо останній час через смерть брата. Але наш дім в Донецькій області, і зараз туди повернутися немає можливості, хоч це і не окупована територія. Там зараз найзапекліші бої. А знімати щось на довгий період десь на Франківщині або де інде на Західній частині України я не впевнена, що ми зможемо фінансово... Чоловік так виішло, що ’прибився’ до двох інших своїх друзів, та сплачує лише комунальні, але для нас там вже місьця немає.
Да, снимает, но вопрос в том, что он сейчас всех не прокормит. У меня ещё со мной и мама, которая лишилась работы
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу