Я часто пишу про позитив, силу духа, что всё будет хорошо. Но, сегодня сижу и жду..звонка..и понимаю, что я живу вот уже два месяца от звонка и ..до звонка. Сегодня уже неделя, как муж не выходит на связь..такое и раньше было, но, блин, каждый раз это так мучительно долго длится. Как вы справляетесь? Может таблетки или медитации? Как не сойти с ума? Это уже просто крик ...эта неизвестность..
35
0
таблетки облегчат, но лучше тога когда совсем невмоготу. антиеприсанты облегчать, физические нагрузки до выматывания
В мене чоловік вдома, але, якщо його нарешті візьмут, то є сумніви, що направлять на передову. І в мене подеколи виникає питання: як впоратися із почуттям постійної тривоги...
Нещодавно дізналася, що чоловік знайомої маріупольчанки (вони десь тижня 3 тому вибралися з Маріуполя) пропав. Він був у госпіталі маріупольському, коли їх взяли в полон. Він зрідка, але ж виходив на зв´язок. Потім їх доправили до Оленівки, і він зник. Зовсім. Ніякої інформації про нього немає. Він поранений, без однієї ноги... Я не уявляю собі, що відчуває та жінка. І мені лячно. Дійсно лячно. І через те я намагаюся зробити якомога більше, щоб зберегти наших хлопців та дівчат від ворожнечих куль та снарядів...
Тримайтеся! Я вірю, що вони живі. Я продовжую вірити попри все, і хочу, щоб ви теж вірили... *обіймаю*
Нещодавно дізналася, що чоловік знайомої маріупольчанки (вони десь тижня 3 тому вибралися з Маріуполя) пропав. Він був у госпіталі маріупольському, коли їх взяли в полон. Він зрідка, але ж виходив на зв´язок. Потім їх доправили до Оленівки, і він зник. Зовсім. Ніякої інформації про нього немає. Він поранений, без однієї ноги... Я не уявляю собі, що відчуває та жінка. І мені лячно. Дійсно лячно. І через те я намагаюся зробити якомога більше, щоб зберегти наших хлопців та дівчат від ворожнечих куль та снарядів...
Тримайтеся! Я вірю, що вони живі. Я продовжую вірити попри все, і хочу, щоб ви теж вірили... *обіймаю*
Спасибо! Я тоже верю, иначе не могу. Он когда звонит, мне так спокойно, он всегда на позитиве, успокаивает. Но, после разговора проходит час-два и снова мысли ’’за этот час многое же могло и измениться’’ и опять жду звонка...
Что бы Вам сейчас не сказали ,все будет не то((. Выпила две таблетки магния и жду утра,вот все мои действия. За неделю даже не знаю ,что Вам сказать.
Тримайтеся! Велика вдячність вашим чоловікам❤️ завдяки їм більша частина країни живе спокійно. Віримо в Перемогу! Низький їм уклін. Молимося за кожного воїна🙏🏻 дай Боже, щоб всі чоловіки повернулися живі та здорові до своїх родин
Это не антидепрессанты, это противотревожные. Должен врач назначать.
Я - тревожник со стажем. ((( Сейчас вынужденно не пью, по понятной причине, и это, конечно, ужас. (((
Я - тревожник со стажем. ((( Сейчас вынужденно не пью, по понятной причине, и это, конечно, ужас. (((
.
Не представляю, как Вы держитесь, желаю Вам услышать тот долгожданный звонок и пусть все будет хорошо в вашей семье! Напишу вам по поводу медитаций - мой психолог настоятельно рекомендовал в нынешних обстоятельствах не заниматься духовными практиками, можете нарушить защитные барьеры психики, которые включились усиленно с того момента, как война началась, и сделать себе хуже. У него и его коллег сейчас немало клиентов, которым это сильно навредило. Если вы медитируете давно - можете аккуратно попробовать, если нет - то сейчас не время начинать. Лучше молитва и дыхательные техники на расслабление, ну и противотреводные препараты по назначению врача.
Вчера мне сообщи , что мои два родственника с вещами на выход воевать , не могу поверить боль и страх
Живемо від звісточки до звісточки , молимося😪😪😪Іноді, ,як в тумані, бо спочатку була Луганщина , зараз Донеччина. Це настільки важко...Особливо ,коли двічі виходили з оточення((( Тримаймося, рідні дівчата.
А чого так довго не виходить? Забороняють? Кожного дня наші зранку відправляють смайл. Більше нічого. Зашифрували смайлами текст, тому знаємо що то він
Потому что не всегда есть время писать, даже пару слов. Телефон может попасть в чужие руки. Это же очевидно. Просто у вас не было такой ситуации.
Рідненька, тримайтеся! Так хочетьься обійняти всіх тих матерів, дружин, сестер…
В мене чоловік по стану здоров‘я поки не призивався. Він військовий пенсіонер, до воєнкомату ходив, перездав медкомісію і поки не потрібен.
А ось син і брат діючі військові, обидва на передовій. Я не можу жодної хвилини про них не думати. Тому на жаль як тут пишуть «житя продовжується» не для мене. Я не можу продовжувати повноцінно жити, поки вони там. Хоча і виїхали в спокійний регіон. На наступному тижні планую до дому вертатися. Але боюся що по психичному стану для мене це буде гірше, вдома все про сина буде нагадувати.
Тримайтемя, рідненька, тримайтеся! Не соромтеся плакати. Це нормально.
В мене чоловік по стану здоров‘я поки не призивався. Він військовий пенсіонер, до воєнкомату ходив, перездав медкомісію і поки не потрібен.
А ось син і брат діючі військові, обидва на передовій. Я не можу жодної хвилини про них не думати. Тому на жаль як тут пишуть «житя продовжується» не для мене. Я не можу продовжувати повноцінно жити, поки вони там. Хоча і виїхали в спокійний регіон. На наступному тижні планую до дому вертатися. Але боюся що по психичному стану для мене це буде гірше, вдома все про сина буде нагадувати.
Тримайтемя, рідненька, тримайтеся! Не соромтеся плакати. Це нормально.
Мій зараз на Луганщині,поки зв´язок є,але ж постійно читаю новини.Нерви здають.Накриває,коли кожного дня сповіщають про загиблих звідти,а це вже багато знайомих та просто одномістян.
Мій на передовій, два дні не має зв´язку. Зараз такі там реалії. Молюсь коли накриває, працюю, займаюсь дітьми, зробила програму по їх всебічному розвитку, збільшила навантаження по роботі, поставила собі цілі, плани на літо.
Стараюсь не бути жертвою в цій ситуації. Тривога і страх, це не від Бога, жену їх від себе мітлою і стараюсь відразу переключатись на щось інше. Це був його самостійний вибір, вибір справжнього чоловіка, захищати свою країну і сім´ю. Це був мій вибір підтримувати його, як б не було важко. Вірю все буде добре і це випробування зміцнить мою сім´ю.
Уявіть, як було нашим бабусям під час Другої світової? Мої бабусі багато працювали, бо були в селі, а чоловіків там не залишилось, думаю, це спасає психіку.
І взагалі українки не тільки красуні, а й сильні духом жінки! Тримаємось! Ми всі разом переможемо!
Стараюсь не бути жертвою в цій ситуації. Тривога і страх, це не від Бога, жену їх від себе мітлою і стараюсь відразу переключатись на щось інше. Це був його самостійний вибір, вибір справжнього чоловіка, захищати свою країну і сім´ю. Це був мій вибір підтримувати його, як б не було важко. Вірю все буде добре і це випробування зміцнить мою сім´ю.
Уявіть, як було нашим бабусям під час Другої світової? Мої бабусі багато працювали, бо були в селі, а чоловіків там не залишилось, думаю, це спасає психіку.
І взагалі українки не тільки красуні, а й сильні духом жінки! Тримаємось! Ми всі разом переможемо!
Краще сиайл один раз в день, ніж слова раз в тиждень. Не дозволяють. Включив відправив смайл і знаю, що живий
Важко це. В мене таке враження, що я в іншій реальності зараз живу. Що роблю ? Молюсь багато і вдома , і майже щодня в церкву йду,хоч раніше ходила 2-3 рази в рік. Це єдине, чим я можу допомогти.
Стараюсь підтримувати його, він мене. Багато мріємо, плануємо майбутнє, мабуть це якраз і допомагає не поїхати кукухою.
Та коли довго не виходить на зв’язок, то жую корвалмент і просто плачу… і коли хтось із знайомих жаліється на якісь побутові дрібниці типу бензин, сіль нема де купити чи от грошей не вистачає і тд., то хочеться їх просто прибити. Бо зараз все, про що я мрію, це щоб мій чоловік був просто тут, просто вдома. Як мало людині потрібно для щастя 😔
Стараюсь підтримувати його, він мене. Багато мріємо, плануємо майбутнє, мабуть це якраз і допомагає не поїхати кукухою.
Та коли довго не виходить на зв’язок, то жую корвалмент і просто плачу… і коли хтось із знайомих жаліється на якісь побутові дрібниці типу бензин, сіль нема де купити чи от грошей не вистачає і тд., то хочеться їх просто прибити. Бо зараз все, про що я мрію, це щоб мій чоловік був просто тут, просто вдома. Як мало людині потрібно для щастя 😔
В нас є група де дружина командира пише ранком та вечером
Ось сьогодні написала що ніч без втрат
Так хоч трохи легше
Ось сьогодні написала що ніч без втрат
Так хоч трохи легше
А я и не справляюсь. Отвлекают только бытовые дела немного. Но нет ни минуты, когда б я об этом не думала. Дышу через раз. ’Всё норм’ раз в день, иногда звонок с плохой связью. Вот этим и живу, этим и успокаиваюсь.
Вот и я так(( вся жизнь в ожидании звонка... Днём легче, на детей отвлекаюсь, да и дел много, а ночами накрывает.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу