На самом деле очень сложно в чужой странно,я вот В Варшаве почти четыре года,ни одной подруги и т.д...но я очень самостоятельная и сильная,хотя тоже иногда крышка едет,ну и сем ьи нет.Мама есть, сейчас в Северодонецке....
Да, будет долго. Поэтому, по возможности, нужно пытаться там зацепиться. Найти работу - пусть даже низкоквалифицированную на первое время, учить язык. Отдавать детей в местные школы, чтобы они быстрее адаптировались. Это я написала для тех, кто сейчас за границей с детьми, и хочет для них нормальное будущее, и, возможно - даже для будущих внуков...
В ЄС більшості світить лише некваліфікований труд, це краще? Чи краще чекати поки вишвирнуть звідти?
Я приїхала три дні тому , щаслива. Правда я з львівської області. Літо , тепло , наші ароматні помідори , молода картопля з кропом , мій рідний дім і мої рослинки . Але до вересня поїду знову (
В першу чергу потрібно думати про безпеку дітей. Психологічну в тому числі. Від того що ви повернетесь, війна швидше не закінчиться... нажаль. А дітям ті жахіття, сирени і підвали в майбутньому можуть повилазити серйозними психологічними проблемами.
А в Європі просто пісня, як легко 
Повернулася вчора, бо діти не аленткі, треба наздоганяти пропущене по школі (ходили в німецьку, що за часом збігалося з українською онлайн).
Я там працювала, так зп вища, за українську (хочая частково онлайн і на укр.офіс працювала, тому був день сірка). Але загальні витрати таки вищі + країна чуда, робота моя була радше тимчасовою, якщо лишатися довго, треба було б шукати іншу. +так нам допомогли з житлом, але я ж розумію, що треба й честь мати, не можна жити там вічно безкоштовно. А якщо працюєш - житло теж треба за свої, та й соціальне там, де ми власне жили, не знайдеш і не впишешся в ліміти. Вчора повернулися. У мене робота є, хоч зп і нижча ніж до 24 лютого, але є. Протягнемо якось. Не буде морів, нового одягу, але протягнемо.
Чим довше там сидиш, тим складніше повертатися, бо і дітям наздоганяти, і мені тоді нову роботу шукати, та і сім´ї через кордони таке собі.
АЛЕ в мене є де жити, цілий дім
Повернулася вчора, бо діти не аленткі, треба наздоганяти пропущене по школі (ходили в німецьку, що за часом збігалося з українською онлайн).
Я там працювала, так зп вища, за українську (хочая частково онлайн і на укр.офіс працювала, тому був день сірка). Але загальні витрати таки вищі + країна чуда, робота моя була радше тимчасовою, якщо лишатися довго, треба було б шукати іншу. +так нам допомогли з житлом, але я ж розумію, що треба й честь мати, не можна жити там вічно безкоштовно. А якщо працюєш - житло теж треба за свої, та й соціальне там, де ми власне жили, не знайдеш і не впишешся в ліміти. Вчора повернулися. У мене робота є, хоч зп і нижча ніж до 24 лютого, але є. Протягнемо якось. Не буде морів, нового одягу, але протягнемо.
Чим довше там сидиш, тим складніше повертатися, бо і дітям наздоганяти, і мені тоді нову роботу шукати, та і сім´ї через кордони таке собі.
АЛЕ в мене є де жити, цілий дім
Ответ дляAny
А в Європі просто пісня, як легко
Повернулася вчора, бо діти не аленткі, треба наздоганяти пропущене по школі (ходили в німецьку, що за часом збігалося з українською онлайн).
Я там працювала, так зп вища, за українську (хочая частково онлайн і на укр.офіс працювала, тому був день сірка). Але загальні витрати таки вищі + країна чуда, робота моя була радше тимчасовою, якщо лишатися довго, треба було б шукати іншу. +так нам допомогли з житлом, але я ж розумію, що треба й честь мати, не можна жити там вічно безкоштовно. А якщо працюєш - житло теж треба за свої, та й соціальне там, де ми власне жили, не знайдеш і не впишешся в ліміти. Вчора повернулися. У мене робота є, хоч зп і нижча ніж до 24 лютого, але є. Протягнемо якось. Не буде морів, нового одягу, але протягнемо.
Чим довше там сидиш, тим складніше повертатися, бо і дітям наздоганяти, і мені тоді нову роботу шукати, та і сім´ї через кордони таке собі.
АЛЕ в мене є де жити, цілий дім
Повернулася вчора, бо діти не аленткі, треба наздоганяти пропущене по школі (ходили в німецьку, що за часом збігалося з українською онлайн).
Я там працювала, так зп вища, за українську (хочая частково онлайн і на укр.офіс працювала, тому був день сірка). Але загальні витрати таки вищі + країна чуда, робота моя була радше тимчасовою, якщо лишатися довго, треба було б шукати іншу. +так нам допомогли з житлом, але я ж розумію, що треба й честь мати, не можна жити там вічно безкоштовно. А якщо працюєш - житло теж треба за свої, та й соціальне там, де ми власне жили, не знайдеш і не впишешся в ліміти. Вчора повернулися. У мене робота є, хоч зп і нижча ніж до 24 лютого, але є. Протягнемо якось. Не буде морів, нового одягу, але протягнемо.
Чим довше там сидиш, тим складніше повертатися, бо і дітям наздоганяти, і мені тоді нову роботу шукати, та і сім´ї через кордони таке собі.
АЛЕ в мене є де жити, цілий дім
Саме омновне , що є у вас робота, є кошти на існування
Була в Чехії , збираюсь в Англію. Або в Германію , там живе батько мого сина , то можемо отримати візу там.
Також думаю і за Чехію , але буде важко одній , дуже важко.
Також думаю і за Чехію , але буде важко одній , дуже важко.
Ответ дляAny
А в Європі просто пісня, як легко
Повернулася вчора, бо діти не аленткі, треба наздоганяти пропущене по школі (ходили в німецьку, що за часом збігалося з українською онлайн).
Я там працювала, так зп вища, за українську (хочая частково онлайн і на укр.офіс працювала, тому був день сірка). Але загальні витрати таки вищі + країна чуда, робота моя була радше тимчасовою, якщо лишатися довго, треба було б шукати іншу. +так нам допомогли з житлом, але я ж розумію, що треба й честь мати, не можна жити там вічно безкоштовно. А якщо працюєш - житло теж треба за свої, та й соціальне там, де ми власне жили, не знайдеш і не впишешся в ліміти. Вчора повернулися. У мене робота є, хоч зп і нижча ніж до 24 лютого, але є. Протягнемо якось. Не буде морів, нового одягу, але протягнемо.
Чим довше там сидиш, тим складніше повертатися, бо і дітям наздоганяти, і мені тоді нову роботу шукати, та і сім´ї через кордони таке собі.
АЛЕ в мене є де жити, цілий дім
Повернулася вчора, бо діти не аленткі, треба наздоганяти пропущене по школі (ходили в німецьку, що за часом збігалося з українською онлайн).
Я там працювала, так зп вища, за українську (хочая частково онлайн і на укр.офіс працювала, тому був день сірка). Але загальні витрати таки вищі + країна чуда, робота моя була радше тимчасовою, якщо лишатися довго, треба було б шукати іншу. +так нам допомогли з житлом, але я ж розумію, що треба й честь мати, не можна жити там вічно безкоштовно. А якщо працюєш - житло теж треба за свої, та й соціальне там, де ми власне жили, не знайдеш і не впишешся в ліміти. Вчора повернулися. У мене робота є, хоч зп і нижча ніж до 24 лютого, але є. Протягнемо якось. Не буде морів, нового одягу, але протягнемо.
Чим довше там сидиш, тим складніше повертатися, бо і дітям наздоганяти, і мені тоді нову роботу шукати, та і сім´ї через кордони таке собі.
АЛЕ в мене є де жити, цілий дім
А у меня паника, что на еду не будет хватать денег. Думаю, я не одна в таком положении.
Ну для вас простите низкоквалифицырованая работа это норма.. Для меня нет. Смысл оставаться где то и жить как бомж ущнмляя себя.. И детей.. Смешно такое читать.. Это называется выживать, и так строят будущее кто толком ничего и в Украине не имел.
Ну, скажімо так, зп (хоч і менша) є лише в мене, на неї ч маю годувати не одну сім´ю, але...вирішила, що шукатиму ще варіанти.
Витягнемо.
Панікою ситий не будеш, тому сиділа і обдумувала, як вчинити правильно. На 100% певним бути не можна, бо віцна. Тобто все ж планів кілька, зокрема і те, що можу повернутися до Німеччини протягом найближчих 6 міс.раптом що.
Але просто сидіти далі я вважала неправильним у моїй ситуації.
Але і мою роботу в Україні мені теж ніхто не приніс на тарілці. Це проєкти з моїх колишніх ірилансів, звичка мати їх на додачу до основної
Так, є ті, в кого немає дому, хто з найтяжчих регіонів, як Маріуполь, Чернігів, Херсон... Їм нікуди повертатися, там інша ситуація.
Але... У нашому вількоменкласі були діти з Києва, з-під Чернівців і Черкас,з Одеси...поки повернулися тільки ми, та власне збиралися повертатися тільки ми. Думаю, там інші чинники у батьків, чому вирішили лишитися. Бо домівки теж цілі
Витягнемо.
Панікою ситий не будеш, тому сиділа і обдумувала, як вчинити правильно. На 100% певним бути не можна, бо віцна. Тобто все ж планів кілька, зокрема і те, що можу повернутися до Німеччини протягом найближчих 6 міс.раптом що.
Але просто сидіти далі я вважала неправильним у моїй ситуації.
Але і мою роботу в Україні мені теж ніхто не приніс на тарілці. Це проєкти з моїх колишніх ірилансів, звичка мати їх на додачу до основної
Так, є ті, в кого немає дому, хто з найтяжчих регіонів, як Маріуполь, Чернігів, Херсон... Їм нікуди повертатися, там інша ситуація.
Але... У нашому вількоменкласі були діти з Києва, з-під Чернівців і Черкас,з Одеси...поки повернулися тільки ми, та власне збиралися повертатися тільки ми. Думаю, там інші чинники у батьків, чому вирішили лишитися. Бо домівки теж цілі
Для меня - нет, не норма, у меня высшее техническое образование. И речь вообще не обо мне, я в Киеве и никуда не уезжала - уже не тот возраст для подобных квестов. Но если бы подобное случилось, не дай бог, 25-30 лет назад, и у меня была бы возможность вывезти детей подальше от войны, я бы это сделала, не задумываясь. Даже, если бы пришлось перевое время, полы и санузлы мыть. Но у каждого свои приоритеты, в этом вопросе.
Розумію, що паніка не допомагає, але же не можу себе опанувати. Намагаюсь думати про те, що є люди, яким набагато важче. Прямо зараз у мене все дуже добре. На ближайший місяць заплачено за квартиру, на їжу ще гроші є, але це може скінчитися в будь-який момент. Вже і спати не можу нормально, і взагалі погано себе почуваю. Але розумію, что через ’не можу’ треба діяти, шукати якісь підроботки. На жаль, працювати повноцінно не можу, діти малі. Чоловік працює і шукає ще роботу, але поки що глухо, як в танкі.
Я зараз в Чехії. Переїхали просто так не плануючи нічого. В мене 3 дітей і я думаю чи їхати кудись чи тут залишатись. Я знаю англійську добре. Чеську не вчила тут. чоловік майже не допомагає. Він в Україні
Повернулася в Київ. Не шкодую.
Всі пишуть про майбутнє дітей і тд. А в мене серце розривалося як я бачила, що моя дитина тулиться і горнеться до чужих людей, шукає якогось тепла. А ми ж там нікому не потрібні, ніяких рідних. Хтось раз приголубить дитину, поговорить з нею, а він вже і радий. Вдома дідусь, бабусі, двоюрідні братики, друзі. Син перший місяць плакав вночі за татком. Йому 7 років. Перший тиждень як повернулися, то татка за руку тримав весь час.
Всі пишуть про майбутнє дітей і тд. А в мене серце розривалося як я бачила, що моя дитина тулиться і горнеться до чужих людей, шукає якогось тепла. А ми ж там нікому не потрібні, ніяких рідних. Хтось раз приголубить дитину, поговорить з нею, а він вже і радий. Вдома дідусь, бабусі, двоюрідні братики, друзі. Син перший місяць плакав вночі за татком. Йому 7 років. Перший тиждень як повернулися, то татка за руку тримав весь час.
Я вот общаюсь с девушкой, она с грудничком язык он-лайн учит, для себя. Говорит, нравится язык, хочу выучить, потом лишним не будет.
Но если Вам в облом - то конечно грудничОк отличное прикрытие пересидеть на социале. А в той стране, в которой Вы сейчас, до какого возраста декрет?
Но если Вам в облом - то конечно грудничОк отличное прикрытие пересидеть на социале. А в той стране, в которой Вы сейчас, до какого возраста декрет?
Можно задать вам несколько вопросов относительно возвращения в Германию ? Я сейчас в Германии и хочу вернуться домой. Но, там где я живу не выдают пластик внж. Только фикцион будут продлять. Вы когда уезжали вы снялись везде с учета , закрыли счёт в банке, так? Если вдруг решите вернуться , все заново нужно будет оформлять ?Мне сегодня сказали что если захочу вдруг ещё раз вернуться и просить защиту то можно это сделать и без наличия пластика. Извините за много вопросов ) Хочу понять будет ли у меня возможность вернуться если не дай Бог в городе будет не спокойно.
У мене вже є внж за 24 параграфом, соцдопомога я не отримувала, тому лиш повідомили школу, закрила контракт з роботодавцем і рахунок у банку
Хорошая страна, дили в Праге. Но в Украине лучше, до войны мы даже не подозревали насколько крутая у нас страна...
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу