Катька Пушкарева• 09 августа 2022
Подвал, погреб как на украинском будет? Ступеньки вниз, сверху земля горбом,
крутится на языке
показать весь текст
100
0
нет. была тут тема, и не одна, про всякие слова и диалекты. многие не знают обычных литературных слов. и не какой-то там ’реманент’ или ’клуня’, а самых простых, которые всем известны, казалось бы.
1
Ответ дляИграюся
Збагачуючи українську, ви хотіли сказати 
Ну да, русский -засоряют, а польский и венгерский -збагачують. А в чем разница?
2
причем в самом русском полно слов польского, немецкого и т.д. происхождения. никогда не понимала эти выпады от россиян в сторону укрмовы (насчет типа выдуманного языка-диалекта. в котором они ни бум-бум). своего бревна не видно же.
5
Просто решила поучаствовать в беседе)
А як російська може збагачувати українську, старшу за неї на декілька століть? )
Нема у нас історично ’русского діалекту’, як є галицький, наприклад
Нема у нас історично ’русского діалекту’, як є галицький, наприклад
4
Ну , ляда - это , скорее , дверка , крышка погреба .
’ЛЯ́ДА, и, жін.
1. Рухома покришка, дверцята, що прикривають отвір всередину чого-небудь. Він хижку з лободи зліпив Та ще з огудини дві ляди Неначе двері притулив (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 195); Підняла [Ася] з землі важку дубову ляду і зручно спустилася в отвір (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 423); Засмаглий танкіст відкривав гримучу і ковану ляду (Микола Бажан, Нашому юнацтву, 1950, 12); * У порівняннях. Глухо, наче ляда підземелля, грюкнули ковані залізом двері (Петро Колесник, Терен.., 1959, 261);
// Отвір, люк з такою покришкою, дверцятами. Нав´язавши брудну ганчірку на палицю, я виставив її в ляду. Кілька куль пронизало її одразу (Юрій Яновський, II, 1958, 72); Венцель провів нас у підвал, до якого була ляда з кухні (Василь Минко, Вибр., 1952, 337);
// Покришка, якою закривають скриню; віко. [Трохим:] Панове громадо! Нещастя сталось — батька убила ляда од скрині!.. (Марко Кропивницький, IV, 1959, 235); Вона підняла ляду скрині, дістала ряднину (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 82). ’
’ЛЯ́ДА, и, жін.
1. Рухома покришка, дверцята, що прикривають отвір всередину чого-небудь. Він хижку з лободи зліпив Та ще з огудини дві ляди Неначе двері притулив (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 195); Підняла [Ася] з землі важку дубову ляду і зручно спустилася в отвір (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 423); Засмаглий танкіст відкривав гримучу і ковану ляду (Микола Бажан, Нашому юнацтву, 1950, 12); * У порівняннях. Глухо, наче ляда підземелля, грюкнули ковані залізом двері (Петро Колесник, Терен.., 1959, 261);
// Отвір, люк з такою покришкою, дверцятами. Нав´язавши брудну ганчірку на палицю, я виставив її в ляду. Кілька куль пронизало її одразу (Юрій Яновський, II, 1958, 72); Венцель провів нас у підвал, до якого була ляда з кухні (Василь Минко, Вибр., 1952, 337);
// Покришка, якою закривають скриню; віко. [Трохим:] Панове громадо! Нещастя сталось — батька убила ляда од скрині!.. (Марко Кропивницький, IV, 1959, 235); Вона підняла ляду скрині, дістала ряднину (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 82). ’
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу