Что вы в себе не любите?

Нет

Себе любіть,от і все,в мене 2 дитини,якщо стоїть вибір наприклад купити моб.тел.я виберу в першу чергу себе,а потім іншим,але не забуду ні прокого,якось так

Неинтересно, вам и так нормально, низкий жизненный тонус. По крайней мере у меня так было.

Ну я к приклад привела,може роботою зайняті,і дохід гарний?

Да?)

В моём случае наоборот. У меня все нормально, счастье любит тишину. Вижу какие есть проблемы у других - часто у просто нет опыта, информации, поэтому пытаюсь всем упростить жизнь, рассказать, разобраться в проблеме.

Да) я не ленивая, мне просто неинтересно

И от того я часто витаю в облаках?

Скорее раньше витала в облаках) сейчас чуть на землю опустилась. Просто по жизни недооценивала себя, боялась что либо начинать, ошибок. Так и укоренилось во мне ,,ничегонеделанье,,

О какая полезная тема. Раз - и Вы уже ’раньше витала в облаках’)

Знаете, я ещё ответы других перечитала, кучу всего у себя нашла))

А я вот редко когда читаю все ответы в темах 🤔, а если еще и большааая простынь от автора, то точно не дочитаю 🤫
Но с другой стороны думаю, человек ведь старался, потратил столько времени, надо хоть дочитать 😄

Прикольно вышло

Тему я создала, поэтому мне интересно читать)

Неуверенность
Лень
Отсутствие силы воли
Откладывать на потом
Всех жалеть

1.Лінощі(але це стосується лише спорту, фігури, знаю що могла б мати значно кращий вигляд, бо коли пахала над тілом, то й був і результат)
2. Невпевненість в своих силах. Де я б не працювала, в якій би сфері, які б результати та зп не були, мені завжди здається, що я якось не так зробила, можу 2 піксели під лупою роздивлятися, видивлятися та шукати недоліки, артефакти і вилизувати до свого ідеалу. Нащастя вже 6 років з чоловіком працюю в одній сфері(але різні обов´язки, але праця взаємопов´язана) то він каже все добре, супер, бо я б кожен проект робила місяцями, видивлялась і як каже мій чоловік ’тепала’ до примарного ідеалу. Бо завжди знайду до чого причепитись, до того що люди навіть не бачать.
А якщо ще все дуже легко та швидко вийшло, то можу сто разів перевіряти та передивлятися,бо чого воно так все легко, не може ж такого бути))
3. Тривожність. Мені перед виходом з дому треба все передивитись по 50 разів, чи вимкнена праска, чи вимкнено світло, чи вимкнена плита, сто разів на те дивлюсь і в голові промовляю ось все вимкнено, але коли вийшла з дому, все одно буду перейматися, чи я справді то вимкнула

И я. С себя снять, только что купленное подарить кому больше надо. Это из детства, когда заставляли делиться всегда, даже когда не хотелось.

Не-не у меня не так. Я с себя не снимаю. То что лишнее, да отдаю, это больше мое время тратит и силы.

Тут трохи в іншому ситуація. Якщо телефон або якусь буденну річ я куплю і собі і дитині, благо дохід дозволяє.
А от проблема в іншому.
Перед війною чоловік затіяв один проект. Я була проти і він це знав з самого початку. Звичайно проект провалився. І не війна в цьому винна. А недалекість чоловіка і це вже не вперше.
Із за своєї недалекості залишився без основної роботи (хорошої і добре оплачуваної) і з купою боргів.
І от в мене перша думка - вижину його нафіг, хай робить що хоче.
Потім думаю, а як же він сам в такій ситуації? А дитина як і так далі.
Уже декілька місяців думаю про це все.
Але і стосунків як раніше не буде все одно. Я повністю в ньому розчарувалася

А чоловік, він визнає свою відповідальність за це? Намагається виправити?

В тому то і справа, що як на мене то ні. Сидить і манни небесної чекає, депресія в нього. А я на нього така зла, що навіть не розмовляю з ним вже декілька місяців.
І така ситуація вже не вперше. Але вперше сума боргу була мізер.
А зараз величезна навіть для моїх хороших доходів.
Якби я була на його місті, я б сама зібрала речі і пішла.
Але в нього навіть для такого вчинку сміливості не вистачає.

Так а чому на своєму місці не хочете прийняти рішення? Просто мені здається, що розумна жінка із своїми доходами може зробити своє життя кращим

Мені всі так кажуть, а я все тягну і вагаюся