Замість того, щоб підти до психолога - тікаю

Є у мене проблема з відстоюванням особистих кордонів з ріднею. Виховували мене правильною та зручною дівчинкою. Тому в дорослому віці мала купу проблем в спілкуванні , відносинах. Дуже завеликий кредит довіри видавала, що часто потім на шию сідали. Але з часом, з чужими то я навчилася вибудовувати відносини з повагою особистих кордонів. А от рідня... Є в мене молодша сестра за яку я , за словами наших батьків , маю відповідати . Я її люблю. Але вона з тих, хто приїхав на день , і через місяць ще спробуй вигнати. Хочу побути сама/інші плани /не хочу нікого бачити і тд - не сприймаються. Вона з чужими не дуже спілкується , а от мене ощасливлює кожні вихідні. Я намагалася якось коректно , і навіть дуже прямо поговорити . Не виходить. Зараз прийняла рішення виїхати подалі, куди вона точно не доїде. Від цього все рівно гидко. Бо я, доросла тітонька, не можу розібратися з сестрою і їду хз куди, забираючи дітей з місця, де їм комфортно. Та, чого брехати, мені теж тут добре.(