Дитина повернулася від бабусі і каже, що не хоче з нами жити(

Автор по справжньому сприймає донькино ’хочу жити в бабусі’ як зважене рішення, а не просто захоплення від того, як їй було добре. І ображається, наче це їй 9.

Она обижена, что вы не приезжали. Даже скорее всего не осознает этого, ей было хорошо у бабушки, причину почему вы не приезжаете ей озвучили вполне логичную.
Т.е вроде, как и все ок для нее казалось, но в глубине души она чувствовала и переживала это все, видела других детей, вероятно, которые хвастались, что к ним приехали, привезли что-то и т.д. И все это подмечала. Она как взрослая анализировать свои чувства не может ещё, но три месяца это огромный срок, чтобы почувствовать, что тебя как будто бросили, что не захотели приехать, привезти что-то, вместе там всем время провести, на речку сходить, чтоб папа шашлыки сделал и все сидели вместе.

И в тоже время, она уже не настолько маленькая, чтобы у бабушки ’плакать за мамой’ и просить приехать. Ей может и хотелось, но боялась бабушку обидеть, чтоб та не подумала, что ей у нее плохо без мамы.

Это сложно всё очень. Сейчас ее поведение типично для детей. Она ждёт доказательств, что ее любят. И это все и на фоне стресса, дороги, разлуки с бабушкой и друзьями. Ей не хватало вашего внимания долгое время, другого способа восполнить эти три месяца она не может придумать. Тортика здесь мало.
Она требует этих доказательств любви вот таким способом-на грани истерики. И ей важно сейчас видеть, что ее любят и такую, даже ’непослушную ’.

Тут дело не в садить на шею и потакать. Просто наберитесь терпения и любите. Не просто замечания делайте, а задавайте вопросы. Почему ты меня ударила? Ты обижена? Давай поговорим в чем я не могу тебя понять и вместе разберемся. Ну, такое.

повежливее! вы со взрослыми людьми общаетесь, а не с подчиненной дочкой!

возможно у ребёнка там появились друзья, коты, собаки, двор. Плюс бабули обычно балуют внуков. А тут забрали из этой среды, в этом возрасте все воспринимается как трагедия. В детстве, когда я ездила куда-то отдыхать, то за неделю две успела так привыкнуть, что всегда плакала когда уезжали домой. Подождите пару дней. Если ребёнок не отойдёт, то нужно искать причину глубже и понять, что случилось в том селе, что ребёнок так изменился

Вашій дитині 9 років. Три місяці це 1/36 всього її життя. Якщо і минулого літа було так же, то це вже 1/18 її життя без батьків.

Да без разговоров из дома гнать. Вот прям щас.
Если за 3 месяца не возникло желание увидеть ребенка, оно надо? Сдать ещё куда, если бабушка отказывается, может другие родители найдутся. Кто захочет любить ребенка. Вместо этого живого завести беби Борна, его можно брать в руки по желанию- раз в 10 лет. Очень удобный ребенок.

Виникали звичайно, не робіть з мене вже монстра

Где посадил там и сидит. Мыть не надо… одни плюсы.
Даже тамагочи надо было кормить и поить по часам, а тут свобода 😂

200 км

Треба було довести цю справу до кінця. Бо на заспокоєння потрібен час і увага, а не просто пояснити що її тривога дурна і все добре. Це ж людина, а не механізм з кнопкою

Та, бросілі на 3 мєсяца... В дітдом віддали

Вы за 3 месяца ни разу не навестили ребенка 9 лет у бабушки????
Я не понимаю, как можно в вашем контексте перевести слово ’отвыкла’

Именно монстрами вы с мужем и являетесь ребёнку.
Она вас боится. А боится из за страха. Страх из за криков.
Любите ребёнка, какой бы она не была, это ваша кровиночка.

Отже, якщо виникали потреби, чому їх не було реалізовано жодного разу за три місяці? Дійсно далеко їхати, чи дорого, чи просто нащо, бо не дуже й треба, незабаром кінець літа?

Ну что вы хотите? у автора не получилось даже первый день - праздник встречи - типа автор соскучилась провести без рева дочери и командного тона, и без воплей папы на ребенка.
Такие отношения и такая семья.
Что поделаешь?

Послушный, ласковый, покладистый- положила и лежит.
Очень удобно. Никаких подростковых загонов. Иногда можно сшить новое платьице или вывезти погулять в ресторан- никаких криков и капризов.

ну может внутреннему ребенку автора и 9 или 8.)
Поэтому она не мама в отношениях с дочкой, может быть. а обиженный ребенок, но с властью. Власть как умеет , так и применяет.

А зачем его навещать? Живой. Теоретически его покормили. Наверное. И норм. Жить то 3 месяца родителям не мешал, удобно.
Опять же потратились- целый торт купили. Понимать надо. Ну не любили целое лето и сдали считай как приютского, но исключительно ради ребенка, а не ради личного эгоизма.

Я чесно кажучи трошки в шоці. Нє, ну якщо ви пишете одним голосом шо на 3 місяця лишити дитину в бабусі і не навістити це ужас ужасний, то напевно в чому ви праві, я не спорю вже. Ок. Но всі діти шо там були приїхали на все літо, батьки на роботі, всі весело проводять час. Всі щасливі і довольні. Мене мама в село на все літо з іншої країни привозила, і в мене не було з цим ніяких проблем. Ну тепер бачу, що напевно я даремно не приїзжала... Якщо це все через це

Десь загубився її внутрішній дорослий. Як раз він мав би там контейнерувати її власне роздратування на розбіжність очікувань і реальності, а також емоції дитини. Батько там взагалі без коментврів, цільна особистість.. мда....

Чесно, читаю і то жах. Отак кинути дитя і все. На тобі відео папа і мама живуть щасливо без тебе. Цьомочки.
Я досить сувора мама, але хіба робота обох батьків- то нейрохірургія біля фронту. Отоді ще зрозуміло. І то якось в межах України можна приїхати на пару днів за місяць.

Пардон, але була би в мене така мама зозуля - жоден торт би в горло не поліз.

Ну ви ж не з іншої країни привезли. Ви знаходились за 200 км, це 3 години дороги. Невже у вас не виникло бажання сісти в авто чи автобус у вихідний і просто її побачити та потримати за руку? Ну хоч раз у місяць?

Так не ногою). Показувала фокус, в кінці фокусу удар по голові

То може то ще й випадково в неї вийшло

Автор, на вас тут накинулись, дитину на стільки лишили і т.д... Але я вас розумію. Мій син 8 років був всього тиждень у бабусі, мама привезла його сьогодні, а він ввечері, хочу назад, я так хотів би на пару днів ще лишитись, і каже, що зовсім не скучив за мною. Хоча стосунки у нас з ним гарні, весь час обіймаємось, цілуємся, говоримо, що любимо один одного. А він приїхав сьогодні і так каже. А мені, як вам, сльози на очах. Але ми в великому місті, а у мами природа, річка, кіт, залізниця, яку він обожнюю. До того ж, ми з чоловіком працюємо, часу менше йому приділяємо, а бабуся все для нього. Думаю, пару днів пройде, адаптується, і все буде як раніше. Не тисніть на неї. Прорсто треба звикнути. Але обідно, не те слово.

Автор, это просто адаптация, резкая смена обстановки после трёх месяцев лета. Пройдёт несколько дней и все наладится.

Вы завтра на работу? Она одна дома?

Так все в було, коли вона приїхала. Все було дуже добре. Ми багато говорили, ніжилися. Це все почалося вечером.

Автор, зі сторони: ви реально кинули дитину на 3 місяці. З власних егоїстичних міркувань. Спробували відкупитись тортом і вимагали любові і поваги від дочки, хоча ви обоє її не любите і не поважаєте. Здали ви її в сиротинець чи здихались до бабці особливого значення нема- її не люблять і вона це бачить. Торт це дуже дешево, замість маминих обійм і турботи.