Магістратура за кордоном, хлопці

Йой, автор. Пишу як є, без перебільшень. Брат мій вчився в Польщі і трохи підробляв там, десь за пів року до війни приїхав додому на милицях, кастилях кароче. Щось з ногами - ступати не міг. Робота була стояча багато годин. І ми його ставили на ноги тут, по лікарях возили. Доки всі є. Він ходить сам зараз, але так не дуже, довго не може йти, до машини і так пересувається(свою машину батьки віддали, щоб пересувався по місту)
І вот зараз на продовження навчання вирішив все таки їхати. Оплатив навчання .
Перший раз поїхав на кордон- вернули. Тримали на митниці, 5 кругів приниження. ’А чого це в тебе всі документи такі ’ідеальні’?, не придатний він-зараз зробимо придатним ’і тому подібне. Повернувся додому не живий ні мертвий. Навчання оплачене, житло знайти треба, кароче машину шукав щоб довезла до місця призначення, а його висадили з чемоданом прямо на таможні і сказали-вали.
Але через добу поїхав на іншу таможню, вже без чемодана, бо то ще та каторга для людини,яка ледь ноги соває ще і сумку пхати(ми йому її загружали з мамою в ту машину). То теж 2 чи 3 години перевіряли, все випитували...Але пропустили, дякувати Богу. Брату 24 роки вже виповнилось, молодий. Студент реальний, не купили чи там що. Він і правда хоче мати диплом там і якби не те здоров*я не приїжав би сюди зовсім, а так.... і ще й комісований, він реально не може стояти довго, ходити. Діагноз встановити так і не вдалось, якісь поперечні плоскостопості і ще щось, що ноги так болять і не може на них стояти. Кароче за таких людей обідно, що наші прикордонники, які часто хитрі хабарники і порушники закону дозволяють собі такі речі. Але добре, що проїхав. Вивчиться, знайде роботу і поїде обстежуватись в європейських клініках.