{СоJIнТсЕ}• 25 сентября 2022
Вагітність і війна.
Всім доброго дня.Мені 34р., дуже хочемо другу дитину,планували,лікувалися і як і у всіх війна змінила наші плани. Зараз дуже переживаю,чи час... Але роки йдуть. Хто наважився зараз на дитинку,як ви, підтримайте будь ласочка.
показать весь текст
44
0
Моєму сину теж 1.2. Війну зустріли в Макарівському районі. Я Вас чудово розумію.
Тримайтеся. Далі буде все тільки краще.
Тримайтеся. Далі буде все тільки краще.
2
Я наверное не правильно выразилась, своего ничего нет . Приютил нас человек возрастной , есть одна кровать сплю с двумя детьми я на ней(старший подросток) . Муж на полу на матрасе .Пару тарелок , одна кастрюля , постельного один комплект . Просить все не удобно. коляску отдали соседи недавно , она такая старая ( а все дома было .
Дома было все . Наживали все чтоб родить второго ребенка и не нуждались чтоб .
Дома было все . Наживали все чтоб родить второго ребенка и не нуждались чтоб .
фігня, в мене все було прораховано і в грошах і на випадок якщо залишусь одна і тд і тп, але життя приподносить сюрпризи, чоловік не пішов, але дитина з особливостями, це величезні суми, а потім ми взагалі втратили всі наші заощадження, а потім ковід, а потім війна, а от-от буде 2 дитина
життя цікаве
життя цікаве
До речі, ідея. Автор, зможете виїхати і прожити пару місяців без чоловіка на час пологів і перших місяців життя?
Автор, мені також 34, завагітніла першою дитинкою перед війною, а під час війни втратила вагітність...
Зараз відновлююсь і будемо планувати знов. Бо вік минає проти нас. Бо далі може бути ще важче і так можна ніколи не наважитись. І я точно знаю, що завагітніти з першого циклу - не наша історія, бо до цього йшли за мрією 1,5 роки, потім 5 міс вагітності + вже 3 міс після неї... ось вже скоро й 2,5 роки буде, як йдемо цією стежкою... а якщо знов не одразу вийде, та всякі там ЗБ і викідні, то ще втратимо час... тому ми ні, чекати не будемо, ми ’відчинемо двері’, а далі доля хай розпоряджається...
Зараз відновлююсь і будемо планувати знов. Бо вік минає проти нас. Бо далі може бути ще важче і так можна ніколи не наважитись. І я точно знаю, що завагітніти з першого циклу - не наша історія, бо до цього йшли за мрією 1,5 роки, потім 5 міс вагітності + вже 3 міс після неї... ось вже скоро й 2,5 роки буде, як йдемо цією стежкою... а якщо знов не одразу вийде, та всякі там ЗБ і викідні, то ще втратимо час... тому ми ні, чекати не будемо, ми ’відчинемо двері’, а далі доля хай розпоряджається...
1
Спасибо вам большое! Что есть такие люди как вы ,которые готовы протянуть руку помощи . Я далеко и комбез уже есть , муж второй месяц как работает . Пытаемся приспособиться в чужой стране. Очень много встретили хороших людей .. чужой человек пустил пожить , кто-то отдал вещи детские, были и такие люди в кафе ,которые не брали деньги за ночной ужин по дороге . Спасибо всем им . И вам за предложенную помощь.
от страны зависит.
Врт нас расселяли в дорогие квартиры та в которой мы жили 180 евро сутки на букинге, у них было треьование, чтотбы дети были не младше 5ти лет. и квартира была выставлена на продажу когла просмотр надо было все убрать хорошо и 2 часа тусоваться на улице. А с детьми в городке многие долго жили, расселять их не спешили.
Врт нас расселяли в дорогие квартиры та в которой мы жили 180 евро сутки на букинге, у них было треьование, чтотбы дети были не младше 5ти лет. и квартира была выставлена на продажу когла просмотр надо было все убрать хорошо и 2 часа тусоваться на улице. А с детьми в городке многие долго жили, расселять их не спешили.
Вот в июне родила. В начале войны загремела даже на сохранение. Все супер) боялась, что еды не хватало и одеждой, коляской, манежем помогли. Сейчас уже работа есть, деньги, товары, жить можно😊
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу