Мужья военные 8+ месяцев, как вы себя чувствуете?

Не знаю. Я коли з батьками говорю, того, того забрали, ще забрали. Та а хто залишається??? А от з проф тусовки молоді здорові чоловіки сотні - ніхто нічого не отримував. І виходить одна мати всіх дітей віддала і чоловіка, а хтось в листопаді 2022 року ’ ой, що такоє ’0’? Ето нєту дєнєг?’

Я не знаю почему так(((
Есть еще одна кума у меня,ее муж 22 февраля поехал на западную в командировку и застал войну,назад в Херсон вернуться не мог,посижел там неделю и пошел в воинкомат с кумом,прошли учебку,годны,ждут,прождали месяц(,квартиру посуточно снимали)это так к слову,идут в воинкомат и спрашивают что делать мы ждем,ответ,ниче домой едьте,поехали на свою голову,попали под обстрел в Хер,обл,собирали трупов сами,хоронили,и в плен к рашикам попали,а хотели страну защищать(((

Мені здається, що в військоматах потрібно обновляти систему обліку та автоматизації. І людей. Бо ті, хто там сидить , їх пофігу. Просто є ким заміняти. А по факту одні місяцями без обміну, без відпустки, а інші чекають чекають.

Что значит вывезли мужиков???? То уже не мужики . .

Ну как...у меня вот постоянно какие то знакомые выезжают. При этом не попадают они ни в одну из категорий,кто выездной

Кадрових військових не вистачить.
Не відпустять нажаль людей с бойовим досвідом .

Виделись только неделю, когда в госпитале лежал.
И честно говоря лучше бы не виделись.
Я первый раз когда провожала в марте думала с ума сойду.
Второе расставание ещё хуже…
Живу как будто на паузе. Ничего не хочется. Ради детей только стараюсь быть более менее в тонусе.

У мене поки вперше. То поки не можу себе опанувати.
Це жахливо, коли люди звикають до цього ((

Навіщо ви пишете? От з якою метою? Що саме ви хочете донести своїм месенджем?

Вот,а знаете скольким отказали,и я не пойму почему так,в одном месте забирают всех подряд а в другом месте отказывают

Не все кадровые военные. А некадровых можно и заменить. Или у нас мобилизация только для одних?может тогда все послужат?донатить и с зп вленного можно

Я до сих пор не привыкну. Уже плчти 9мес прошло...не приму никогда эту ситуацию

Мій якраз в цьому місті. На днях перекинули. Для мене спочатку то прозвучало як вирок. Тільки ось ось трішки змогла взяти себе в руки

Можна, але я в таке не вірю.
А ще в нас багато військових і мобілізованих яких ніколи на передову не відправлять. А багатьом на передовій не роблять ротацій і зразу з госпіталю назад на фронт.
Життя не справедливе.

І звідти повертаються.
Брат із лютого у тому регіоні. Живий.
Змінювали локації, але майже незмінна лише область - Донецька. Десь 2 тижні лише в Харківській були, але також поряд із Донецькою.
Наші - повернуться. І не смійте думати нічого іншого. Просто вірте, і буде.
І ще. Є Псалом 90. Почитайте про нього. Пишуть, що дійсно береже
І треба в собі сили зберегти, щоб потім йому вилікувати душу. Наш постарів на 10 років за ці місяці, хоча був хлопець -хлопець, хоча й під 30.

Мамин колега пройшов Афган. Якісь дуже складні райони, і дуже довго. При чому там дуже досвідчені були головним чином, а їх достатньо молодих кинули туди, куди не мали з такою підготовкою (майже ніякою). І на довгий якось строк. Чомусь 2 роки крутяться, але можу й помилятися. І повернувся. Хоча кожного дня прощався із життям. Там були якісь каньйони, вони їхали по дну, а зверху мали можливість сховатися ті, хто нападав. І вдарити в будь-який момент. Це зараз згадалося... І багато чого іншого розповідав. Зараз у нього родина: жінка, діти. Здається, ще й мама жива, але також не впевнена. І якось усе налагодилося. До речі, якось навіть зараз консультує наших хлопців. Не на лінії зіткнення, а в тилу

Тож і ми маємо вірити

А о чем речь? Поясните. Я действительно не знаю.

Вы из параллельной реальности? Как можно не знать...

Не все могут убивать,не все,осуждайте как хотите,но должны идти те кто морально может а не принудительно и знаете как много желающих,но не берут их