Накладные мюсли• 10 декабря 2022
Всегда была оптимисткой, но сейчас уже все. Не могу стать прежней
Я с детьми в одной из европейских стран. И просто такое отчаяние сегодня окончательно меня накрыло ... Сегодня поняла, что я потеряла карту и с нее сняли все деньги (покупали разное), у ребенка пропадает слух, вчера упал - сотрясение мозга, я не успеваю делать все, что нужно по быту, я не успеваю делать зарядку, я перестала бегать, мне так тяжело, и совершенно что будет дальше ... Так тяжело ... Помогите мне чем-то хорошим, такое отчаяние, просто сил нет, нет ни новогоднего настроения, ничего.
показать весь текст
1
126
0
Ви критикуєте все, починаючи від країни і медицини, закінчуючи умовами. Чому ви чекаєте на шось хороше, коли навіть собі не маєте що дати. Ви шо сієте те пожинаєте. Тут немає виключення, ваше недовольство вам вертається. Вас не тішить те що будучи безробітною ви можете спокійно жити, істи, пити, відпочивати з дітьми і мати всі належні умови. Вам недостатньо цього. А ми,ті хто немає навіть умов, маєм вас втішати. Серьйозно?
4
Возможно, мне легче, чем вам... Я так считаю. Но за время войны у меня тоже всего случилось - живу в зоне БД, потеряла любимую работу, соц.выплаты отменили, потеряла друзей и любимого человека.
Но я знаю, что сложности даются не просто так - это необходимо для нашего развития... главное - почувствовать, куда идти. Тогда будет гораздо легче
Но я знаю, что сложности даются не просто так - это необходимо для нашего развития... главное - почувствовать, куда идти. Тогда будет гораздо легче
1
Так холодно на вулиці, сину треба лежати і не можна нічого дивитися і слухати ... тому сидимо в тиші. І я просто думаю як мені таки виплисти з цього стану, як повернути свій звичний стан ... Дуже хочеться якось відволіктись, але все тримається на мені, нема куди тікати від свого ж життя.
1
Не обращайте на них внимание. Им тоже очень плохо, просто они не умеют это сказать
Вы умничка, у вас все будет хорошо. Просто сейчас период такой, когда все накопилось и кажется, что вот-вот надорветесь. Это пройдет. За ночью всегда наступает утро
Главное только здоровье. Первым делом постарайтесь решить вопрос с ребенком. Потом постарайтесь найти что-то, что вас будет радовать и напитывать энергией и хорошим настроением. Жизнь заиграет другими красками
Когда тяжело есть два выхода - сломаться, опустить руки и сдаться или дать себе возможность чуть отдохнуть, отпустить ситуацию и не гробить себя, а потом с новыми силами продолжать жить. Просто признайте, что у вас временный не самый лёгкий и радостный период. Но он закончится
Вы умничка, у вас все будет хорошо. Просто сейчас период такой, когда все накопилось и кажется, что вот-вот надорветесь. Это пройдет. За ночью всегда наступает утро
Главное только здоровье. Первым делом постарайтесь решить вопрос с ребенком. Потом постарайтесь найти что-то, что вас будет радовать и напитывать энергией и хорошим настроением. Жизнь заиграет другими красками
Когда тяжело есть два выхода - сломаться, опустить руки и сдаться или дать себе возможность чуть отдохнуть, отпустить ситуацию и не гробить себя, а потом с новыми силами продолжать жить. Просто признайте, что у вас временный не самый лёгкий и радостный период. Но он закончится
3
жесть. нет слов. ребенка не водите никуда. пусть лежит.
любое сотрясението нейровоспаление. сон, покой в первую очередь. омегу обязательно(рыбий жир, или из печени трески).
а вы одна? рядом никого нет из близких? муж?
держитесь, вы справитесь! просто этот период нужно пережить. он обязательно пройдет и все наладится!!! нужно время. вы и так герой. с детьми уехать в другую страну...одной, судя по всему. не каждой это под силу
любое сотрясението нейровоспаление. сон, покой в первую очередь. омегу обязательно(рыбий жир, или из печени трески).
а вы одна? рядом никого нет из близких? муж?
держитесь, вы справитесь! просто этот период нужно пережить. он обязательно пройдет и все наладится!!! нужно время. вы и так герой. с детьми уехать в другую страну...одной, судя по всему. не каждой это под силу
1
Єптель, я цьому егоїзму ніколи не перестану дивуватись. Може вам коштів надіслати? Чи навчити турбуватись про власних дітей і зубами вигризати належний медичний огляд і аналізи, ви їх мати. Ви доросла жінка яка прийняла рішення, несіть за нього відповідальність. Не можете жити в іншій країні, живіть у своїй.
4
Ответ дляNatalia505
Ви критикуєте все, починаючи від країни і медицини, закінчуючи умовами. Чому ви чекаєте на шось хороше, коли навіть собі не маєте що дати. Ви шо сієте те пожинаєте. Тут немає виключення, ваше недовольство вам вертається. Вас не тішить те що будучи безробітною ви можете спокійно жити, істи, пити, відпочивати з дітьми і мати всі належні умови. Вам недостатньо цього. А ми,ті хто немає навіть умов, маєм вас втішати. Серьйозно?
Приїжджайте і насолоджуйтесь життям тут. Я буду за вас рада.
Ви можете мене не втішати, я вдруге прошу вас не писати мені, бо я просила підтримки.
Я вдячна країні за можливість тут жити. Але є те, що дуже сильно не дає жити спокійно.
Ви можете мене не втішати, я вдруге прошу вас не писати мені, бо я просила підтримки.
Я вдячна країні за можливість тут жити. Але є те, що дуже сильно не дає жити спокійно.
1
Я живу у своїй країні і не їду нікуди. Бо не хочу. Холодно одягаюсь, немає води роблю запаси, у тазику мию посуд, миємся раз в три дні але ніхто не скаржиться, бо нам не найгірше. Молимся за хлопців. Шо вам від українок треба? Я намагаюсь зрозуміти сенс вашої теми.
4
Нет. Вы знаете, я думаю, что вам тяжелее. Потерять любимого человека (хотя у меня его нет), это большая травма, я понимаю какой кусок жизни у вас забрали. Потерять друзей, жить в мире, где нет тех, кого вы любите ... это намного тяжелее, чем те обстоятельства, в которых нахожусь я.
Я не знаю, я нахожусь в каком-то трансе, я не могу выйти и посмотреть со стороны, меня так сильно засосала постоянная спешка, беспокойство за все, недовольство тем, что не могу все организовать, что не могу вот взять и спокойно понять что важно, а что второстепенно, куда я иду и к чему готова ...
Я не знаю, я нахожусь в каком-то трансе, я не могу выйти и посмотреть со стороны, меня так сильно засосала постоянная спешка, беспокойство за все, недовольство тем, что не могу все организовать, что не могу вот взять и спокойно понять что важно, а что второстепенно, куда я иду и к чему готова ...
Слушайте, вы ещё не весь яд из себя выдавили? Вас тут игнорят и вы не интересны . Носите своё белое пальто у себя в семье
5
Спасибо вам. Я держалась, все время старалась не сгущать краски, верить, что все устаканиться. Но неделю этот слух, вчера это сотрясение, сегодня эти деньги - и все, меня прорвало ...
Забула в вас спитати що мені робити. Біле не носимо не на часі, немає як прати і сушити. Тільки після перемоги. Вам також шось хароше написати, бо ви вмираєте від проблем, не маючи роботи, насолоджуючись життям за кордоном?
1
Автор, держитесь , это все временные трудности . Все проходит , пройдёт и это. Сейчас главное ребёнка вылечить , а потом постепенно, поэтапно решайте другие вопросы
2
Це не страждання а факт який існує в українців, їхнє теперішнє життя. Давайте може проаналізуємо, що реально впливає на настрій і панічні атаки автора. Всі плюси і мінуси.
1
Ваш перелік фактів всі і так знають , не треба нити і тут це писати, ми всі в тому живемо… Людині просто потрібна підтримка , а не та ваша жовч мерзенна
2
Да, я тут одна. Я очень стараюсь не падать духом, верить, что я справлюсь, но я просто чувствую, как эта махина перемалывает жизнь. Но когда любой вопрос должна решать я и только я, у меня просто нет уже энтузиазма на это все. И все на французском. Хотя у меня есть прогресс, и я могу говорить, меня понимают, я понимаю неплохо простые контексты, но меня это все равно не вдохновляет. Вот как будто мои достижения живут отдельной от меня жизнью. Они - сами по себе как будто, вообще не влияют на мою жизнь. А моя жизнь - это бесконечное разгребания бытовых и организационных ситуаций.
А я закордоном і теж мию в тазіку посуд… бо поселили до неадекватних людей в общагу і вони влаштували террор нам з дитиною… првертатися нікуди… і автора я розумію, бо якщо людина так себе відчуває - це означає що їй дуже важко і вона дійсно в такому стані
4
Да, не можу. Я не звикла щось вигризати. У мене цього нема в характері. Мені ніколи не доводилось з таким стикатись.
1
Ви вважаєте війна це чиясь жовч? Дуже дивно. Це умови життя які дуже суттєво відрізняються від авторських. Людина потребує жалості і підтримки коли є об*єктивні на те причини, я їх не бачу. Бо все залежить від її вибору, вона його зробила. Тепер хтось має його змінити, влаштувати ій інше життя? Хто окрім неї самої?
2
Ви вірите, що хоча я і живу в кварирі, але мию посуд також у тазику, а потім цю воду зливаю у відро, щоб змивати унітаз . Бо не знаю скільки перерахують комуналку в кінці року. Я вас також розумію ...
Я сама знаю, что якщо просто подивитись на моє життя, то здається, що все ок. Я сама собі це повторюю. Але якщо копнути глибше ...
Я сама знаю, что якщо просто подивитись на моє життя, то здається, що все ок. Я сама собі це повторюю. Але якщо копнути глибше ...
2
Можливо, ви їх не бачите, бо не наділені альтруїзмом, толерантністю, вихованістю…Пройдіть повз, займіться дітьми, вихованням, але не треба бруду в тяжкий для людини період. І не важливо, що це - відсутність світла чи хвороба дитини. Наша перемога за єдністю, добром, взаємодопомогою всієї нації .
3
а что у других есть настроение Новогоднее? у нас бомбят тут( так что нечего киснуть - будет и белая полоса. Проблемы что не бегаете по утрам? Едьте в Украину будут немного проблемы другие- что света/связи нет по 12 часов( мне вас не понять
Тяжкий період у людини в темі, ось так виглядає пара днів щастя. Немає у автора тяжкого періоду. Є відсутність цінностей, поваги до українок і до чужих бід. Є слабкість та інфантильність. Бо за свою дитину треба горло перегризти, боротися. Ваша оцінка мене або могу тексту, мені нецікава, навіть не намагайтеся.
Я вас розумію… ми живемо в гуртожитку з поганими людьми… от так якось підібралися такий контингент… алкаші та неблагополучні… дуже важко… ми в кімнаті самі… але настрій один день норм а другий - вить хочеться… от як жити коли не знаєш що далі… якось особливо страшно стало сьогодні… бо в мене є один знайомий… він все предсказує і вчора його пророцтво він мені сказав… про нашу країну… я сподівалась на краще але… це ще початок…куди вертатися я також не знаю… ми жили у прифронтовій зоні… я не знаю як і шо далі… сьогодні ще й почуваю себе погано… але зрозуміла що ще багато випробувань буде нашому народу… Господи який час настав… терпіння нам усім і Божої помочі…тримаймося як можемо…
2
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу