Всегда была оптимисткой, но сейчас уже все. Не могу стать прежней

Аатор, вы чего. Ребенок может глухим остаться, зарисывайтесь к врачу срочно.

а что у других есть настроение Новогоднее? у нас бомбят тут( так что нечего киснуть - будет и белая полоса. Проблемы что не бегаете по утрам? Едьте в Украину будут немного проблемы другие- что света/связи нет по 12 часов( мне вас не понять

Да, не можу. Я не звикла щось вигризати. У мене цього нема в характері. Мені ніколи не доводилось з таким стикатись.

Языкавая школа с 9 до 4? Семь часов?

Я была сразу же у врача, в прошлый понедельник. Выписали капли, сказали, что если не станет лучше, то в пятницу прийти за направлением. Но в пятницу случилось сотрясение, и направление я не смогла взять. Вот сейчас я записана на понедельник, должна взять направление, а потом уже запись к ЛОРу. И тут уже не понятно на когда...

Тяжкий період у людини в темі, ось так виглядає пара днів щастя. Немає у автора тяжкого періоду. Є відсутність цінностей, поваги до українок і до чужих бід. Є слабкість та інфантильність. Бо за свою дитину треба горло перегризти, боротися. Ваша оцінка мене або могу тексту, мені нецікава, навіть не намагайтеся.

Я не знаю как у других. Может, у кого-то есть. Для меня все важно. Бег для меня очень снимал стресс и я не строчила на советчице. Я не хочу соревноваться кому хуже. Потому что я не хочу, чтобы мне было хуже. Мне и так плохо.

Я вас розумію… ми живемо в гуртожитку з поганими людьми… от так якось підібралися такий контингент… алкаші та неблагополучні… дуже важко… ми в кімнаті самі… але настрій один день норм а другий - вить хочеться… от як жити коли не знаєш що далі… якось особливо страшно стало сьогодні… бо в мене є один знайомий… він все предсказує і вчора його пророцтво він мені сказав… про нашу країну… я сподівалась на краще але… це ще початок…куди вертатися я також не знаю… ми жили у прифронтовій зоні… я не знаю як і шо далі… сьогодні ще й почуваю себе погано… але зрозуміла що ще багато випробувань буде нашому народу… Господи який час настав… терпіння нам усім і Божої помочі…тримаймося як можемо…

Милая Автор, я понимаю, Вы устали, не привыкли. Можете сегодня поплакать, а лучше испеките детям шарлотку, разложите вещи по местам, примите душ. Завтра вставайип и занимайтесь здоровьем ребенка, никто кроме Вас жтого не сделает, всем наплевать. А у него Вы стена и опора. И модет ну ее, эту школу на годик, если это возможно по ювенальной юстиции. Привыкнет ребенок, адаптипуется. Год же ничего не решает особо. Не вощвращайтесь. Вы ОЧЕНЬ пожалеете.

Я вас розумію… ми живемо в гуртожитку з поганими людьми… от так якось підібралися такий контингент… алкаші та неблагополучні… дуже важко… ми в кімнаті самі… але настрій один день норм а другий - вить хочеться… от як жити коли не знаєш що далі… якось особливо страшно стало сьогодні… бо в мене є один знайомий… він все предсказує і вчора його пророцтво він мені сказав… про нашу країну… я сподівалась на краще але… це ще початок…куди вертатися я також не знаю… ми жили у прифронтовій зоні… я не знаю як і шо далі… сьогодні ще й почуваю себе погано… але зрозуміла що ще багато випробувань буде нашому народу… Господи який час настав… терпіння нам усім і Божої помочі…тримаймося як можемо…

Інтенсивні курси, мабуть.
Дуже важко дорослим, а якщо ще й з дітками...
Автор, це Ваші проблеми не вирішить, звичайно, але - може, валер’янки хоча б? До психолога є можливість записатись?
І так, приєднуюсь до поради вести записи та розбивати великі проблеми на сегменти...

Автор ви чекаєте на те що світ буде навколо вас кружляти, а цього не буде. Ви біженка як і ваші діти. У вас є шанс адаптуватись, ви маєте навчитись жити в нових умовах. Чого ви скаржитесь, на що? Що Європа це не Україна, інші умови? Плюсів величезна кількість, ви їх не бачите, чого сидіти недовольною? Не влаштовує- вертайтесь у тихій регіон і живіть. Тільки тут ви взвиєте на третю добу бо то натура така ваша.

Єптель, я цьому егоїзму ніколи не перестану дивуватись. Може вам коштів надіслати? Чи навчити турбуватись про власних дітей і зубами вигризати належний медичний огляд і аналізи, ви їх мати. Ви доросла жінка яка прийняла рішення, несіть за нього відповідальність. Не можете жити в іншій країні, живіть у своїй.

Спасибо вам большое ... Я читаю и плачу, так вы все точно написали ... Я плакала сегодня, мне сын салфеткой начал вытирать слезы и спрашивать почему я плачу, а я ничего не могу объяснить, кроме того, что я очень устала, устала морально. Столько неизвестности, не понятно, что будет с нами, с нашей страной, столько страшилок, я не смотрю и не ищу, но нет-нет, и кто-то такое ляпнет страшное, что я потом вспоминаю неделями ... Я не знаю куда это все идет, как выдержать, как выплыть, как разрешить себе не успевать, не тянуть учебу, как сохранить хотя бы то хорошее, что есть. И еще эти деньги сегодня ... просто хочется, чтобы кто-то сказал: да, надо немножко потерпеть и все станет лучше, все будет, все удачно разрешиться, найдется выход, найдется путь, проложиться дорожка, просто держись, а там все будет ...

Єптель, я цьому егоїзму ніколи не перестану дивуватись. Може вам коштів надіслати? Чи навчити турбуватись про власних дітей і зубами вигризати належний медичний огляд і аналізи, ви їх мати. Ви доросла жінка яка прийняла рішення, несіть за нього відповідальність. Не можете жити в іншій країні, живіть у своїй.

Я живу у своїй країні і не їду нікуди. Бо не хочу. Холодно одягаюсь, немає води роблю запаси, у тазику мию посуд, миємся раз в три дні але ніхто не скаржиться, бо нам не найгірше. Молимся за хлопців. Шо вам від українок треба? Я намагаюсь зрозуміти сенс вашої теми.

Як це не скаржетесь ? Он у вас Цілий перелік ваших страждань

Я вас розумію… ми живемо в гуртожитку з поганими людьми… от так якось підібралися такий контингент… алкаші та неблагополучні… дуже важко… ми в кімнаті самі… але настрій один день норм а другий - вить хочеться… от як жити коли не знаєш що далі… якось особливо страшно стало сьогодні… бо в мене є один знайомий… він все предсказує і вчора його пророцтво він мені сказав… про нашу країну… я сподівалась на краще але… це ще початок…куди вертатися я також не знаю… ми жили у прифронтовій зоні… я не знаю як і шо далі… сьогодні ще й почуваю себе погано… але зрозуміла що ще багато випробувань буде нашому народу… Господи який час настав… терпіння нам усім і Божої помочі…тримаймося як можемо…

Що за пророцтво?

Як ви знаєте що пророцтва завжди були… але є люди які вірять а є такі що будуть сміятися. Але цей пророк що мені його сказав- він за рік до війни в Україні побачив війну… ще хочу сказати що з його пророцтв буде затоплення Києва через дамбу… звичайно не хочеться щоб так було… але… вчора він пророкував ядерний удар і в той же день з‘явилася новина про те що путін сказав про превентивні удари… я ввечорі так розстроїлася а сьогодні взагалі настрій що всі ми зараз не знаємо майбутнього свого… тому я автору написала що вірю шо накриває іноді так… і коли світло є і коли нема… і коли ти за кордоном і коли дома… просто якби я десь та прочитала наприклад якихось ясновидців чи галалок, то то таке… а тут я бачу що людина все шо каже- воно збувається… навіть про затоплення Київу… за день до його пророцтва мені наснилася крізь вода під ліжком моїх батьків … багато води, а вони у Київі живуть… просто є такі люди що бачать все наперед… а вірити чи ні то то діло кожного. Я наприклад буду наблюдати по цьому пророцтву той час коли закінчиться війна і той час коли буде ядерний удар… як кажуть « попереджений значить озброєний»

Дякую((

Що сказав Ваш знайомий? Поділіться, будь ласка

Я хожу в языковую школу с 9 до 4 каждый день. У меня двое детей, я не успеваю с ними делать дом задания, я не успеваю убирать, постоянно какие-то ситуации, визиты, звонки кому-то, и все на незнакомом языке. Хочется прежнюю привычную жизнь, где я все успевала и была собой довольна. Когда детям нравились их школы, было много кружков, когда можно было попасть к врачу в тот же день, когда за вменяемые деньги можно попасть к врачу и на любое исследование. Я так устала от постоянного не понимания что я и когда должна делать, куда звонить в каких-то ситуациях ...

Если мы вернемся, то выехать, если хуже станет не смогу. Из Киева. Да, медицину просто не сравнить. Хотя палаты у них отлично оборудованы, это да, но больше ничего не могу сказать. Анализы даже без перчаток берут ...

Звичайно ми всі хочемо щоб було все добре але ж… якщо дивитися правді в очі… то це важко наприклад але можна врятувати своє життя… я завтра його пророцтво мабуть тут напишу… бо це мають люди знати… розумні люди будуть хоча б ближче до ударів намагатися виїхати… путін зазнає поразки але після закінчення війни не треба розслаблятися… бо він після закінчення війни хоче вдарити ядерною зброєю… перемога буде але це ще не кінець його нападок на нашу землю

В этой теме напишете? Хочу прочитать

Добре.

Нет. Вы знаете, я думаю, что вам тяжелее. Потерять любимого человека (хотя у меня его нет), это большая травма, я понимаю какой кусок жизни у вас забрали. Потерять друзей, жить в мире, где нет тех, кого вы любите ... это намного тяжелее, чем те обстоятельства, в которых нахожусь я.

Я не знаю, я нахожусь в каком-то трансе, я не могу выйти и посмотреть со стороны, меня так сильно засосала постоянная спешка, беспокойство за все, недовольство тем, что не могу все организовать, что не могу вот взять и спокойно понять что важно, а что второстепенно, куда я иду и к чему готова ...

Если хотите, я могу посмотреть (я астролог), возможно есть какие-то явные указания, что эмиграция - это не ваше. Или просто напряжённый период сейчас. Мне надо дату, время и место рождения.
Не захотите светить, напишу личку

Спасибо! Пожалуйста, посмотрите, вы очень мне поможете!
Я родилась 3 апреля 1986 г. г. Белгород-Днестровский
Время точное неизвестно, но скорее всего 8:30.