Клин_Кляйн• 11 декабря 2022
Ми погані діти. Від нас поїхали батьки
Восени вмовили батьків чоловіка виїхати з лінії фронту. Віддали їм квартиру в Києві, яку в нас винаймали квартиранти, все там прибрали, підготували. Коли вони приїхали - допомогли їм зареєструватися ВПО, купували продукти, декілька разів забирали до себе в область погостювати. Кожен раз гостювання завершувалося напружено (важко спілкуватися) але ми якось опановували себе, та незважаючи ні на що продовжували допомагати. Коли наші діти бували в Києві - завжди до бабусі з дідусем заходили, щоб їм не сумно там зовсім було.
Вчора проїздили повз квартири, хотіли зайти на каву, але вікна були темні, машини їх у дворі нема, мобільник вимкнутий. Вирішили що може вони в магазин поїхали та не стали заходити. Не могли до них достукатися декілька годин. Потім чоловік все ж таки з´єднався та почув що вони... Вдома. У родичів в сусідньому селі, від фронту 10 кілометрів. "А не віриш то піди подивись у квартирі, ми всі речі забрали". Як, що, чому? "Ну ось так ми вирішили, що в Києві сидіти? Роботу нам ви не знайшли, матір до лікарів не повезли, сидіти в коробці в стелю плювати набридло. Не треба нам така поміч, будемо краще тут на руїнах жити"
Онуки дізналися, питають "вони що, здуріли?". А я не знаю що навіть і відповісти. Чоловік теж ходить потилицю чухає. Що ми зробили таке, щоб нам навіть не сказати "діти, бувайте, ми хочемо додому"
Вчора проїздили повз квартири, хотіли зайти на каву, але вікна були темні, машини їх у дворі нема, мобільник вимкнутий. Вирішили що може вони в магазин поїхали та не стали заходити. Не могли до них достукатися декілька годин. Потім чоловік все ж таки з´єднався та почув що вони... Вдома. У родичів в сусідньому селі, від фронту 10 кілометрів. "А не віриш то піди подивись у квартирі, ми всі речі забрали". Як, що, чому? "Ну ось так ми вирішили, що в Києві сидіти? Роботу нам ви не знайшли, матір до лікарів не повезли, сидіти в коробці в стелю плювати набридло. Не треба нам така поміч, будемо краще тут на руїнах жити"
Онуки дізналися, питають "вони що, здуріли?". А я не знаю що навіть і відповісти. Чоловік теж ходить потилицю чухає. Що ми зробили таке, щоб нам навіть не сказати "діти, бувайте, ми хочемо додому"
4
47
0
Вони сумують за домом просто я все, хоч і за 10км від нього.Мої родичі з Херсону валізи пакують додому хоч як ми їх вмовляємо не їхати (живуть повністю окремо в будинку, ЗУ), дуже сумують за домом (((
9
Тю. Да просто тяжело немолодым людям менять место, еще и кардинально.
Моя мама без света сидит в Одессе одна, хотя я вообще за границей живу и приглашаю со всеми удобствами на полное содержание
Моя мама без света сидит в Одессе одна, хотя я вообще за границей живу и приглашаю со всеми удобствами на полное содержание
6
Пожилые? У старости свои тараканы. Сидели, сидели, что-то себе придумали, накрутили друг друга и уехали.
11
От я розумію, що сумують, все не таке, хліб черствий і вода не мокра.
Та як би не було, просто подякувати дітям, ну хоч смскою, могли б.
Дуже не хочеться у такому віці ставати такою впертою і нетямущою.
Та як би не було, просто подякувати дітям, ну хоч смскою, могли б.
Дуже не хочеться у такому віці ставати такою впертою і нетямущою.
20
Автор, начались бы уговоры, конфликты. А так поставили перед фактом и все. Я тоже после оккупации (вот так уехали из Чернигова и попали к оркам) летела домой. Воды, тепла, света нет, но мы ДОМА! Поверьте, как хорошо где бы ни было, но дома лучше.
2
Не расстраивайтесь, возможно обратно вернутся. У родственников это не дома.
Нам было по 40 лет, когда в Киев переехали и то долго ассимилировались, а тут люди в возрасте.
Нам было по 40 лет, когда в Киев переехали и то долго ассимилировались, а тут люди в возрасте.
Я свою маму из Одессы забрала еще в феврале.Не представляю как бы она сейчас на 9 этаже в холоде и темноте сидела
2
Ви все зробили так, якщо нічого не замовчуєте. Дивна поведінка, спишіть на вік , доречі скільки ім? , та на стрес від війни. Зробили як ліпше ім, не думаючи про вас. Ну нехай посидять біля фронту(((
3
Ну я еще до 24 февраля забрала) она посидела, мне с мужем мозг вынесла и уехала таки весной. теперь не дозовешься.
Чтоб вы понимали, даже отдельную жилплощадь можем предоставить, реально не в удобстве дело. Человек хочет быть дома и хоть камни с неба
Чтоб вы понимали, даже отдельную жилплощадь можем предоставить, реально не в удобстве дело. Человек хочет быть дома и хоть камни с неба
1
Їм просто все не так,які б не були умови і як би ви не допомагали. Їм треба додому.
Дивно,що ось так поїхали,навіть не попередили.
Дивно,що ось так поїхали,навіть не попередили.
1
Ви ні в чому не винні. Є така приказка, що старе дерево не пересаджують. Дайте їм дожити своє життя так, як вони хочуть.
2
По кілька повідомлень на день вибухи в Херсоні.
Там ще довго будуть рівняти все. Пробуйте ще вмовляти
Там ще довго будуть рівняти все. Пробуйте ще вмовляти
Ну чего ж автор не замовчує. Она как раз-таки и умалчивает. ’Каждое гостевание заканчивалось напряжённо. Тяжело общаться’ - слова автора. Автор это так бегло написала, мимоходом, и дальше продолжила вопрошать ’Что мы сделали не так?’
Я думаю, автор, вы прекрасно знаете, что было не так. И что это за постоянное напряжение у вас там было тоже знаете. И как это проявлялось. И как родители себя чувствовали при этом. Думаете легко морально жить ’в гостях’ и чувствовать постоянное напряжение от хозяев? Вот они и уехали.
Я думаю, автор, вы прекрасно знаете, что было не так. И что это за постоянное напряжение у вас там было тоже знаете. И как это проявлялось. И как родители себя чувствовали при этом. Думаете легко морально жить ’в гостях’ и чувствовать постоянное напряжение от хозяев? Вот они и уехали.
3
Ой, у нас родители мужа гостили, так у нас и масло не такое масляное, и соль не солёная, и вода не мокрая 
А еще, пока мы на работе были, свекровь нам полы перемыла (мы перед их приездом прогенералили по полной) и вещи наши в шкафу поскладывала по своему (мои трусы в том числе), и ночнушку из-под подушки куда-то переложила, что я потом найти не могла
Но они приезжали издалека и на неделю, я себе ДО их приезда дала слово никак не реагировать на их выходки, хотя их до этого не знала, но предполагала, что может что-то быть. Терпела сцепив зубы, слушала про несолёную соль молча и с почтением
Не знаю, понравилась ли свекрови или нет, они ничего при отъезде не сказали, когда мы их на вокзале провожали обратно в дальний путь...
Допускаю, что у стариков могут быть заскоки, у меня мама похлеще будет, но она к нам и ехать не хочет, хочет у себя дома ’царевать’ )))
А еще, пока мы на работе были, свекровь нам полы перемыла (мы перед их приездом прогенералили по полной) и вещи наши в шкафу поскладывала по своему (мои трусы в том числе), и ночнушку из-под подушки куда-то переложила, что я потом найти не могла
Но они приезжали издалека и на неделю, я себе ДО их приезда дала слово никак не реагировать на их выходки, хотя их до этого не знала, но предполагала, что может что-то быть. Терпела сцепив зубы, слушала про несолёную соль молча и с почтением
Не знаю, понравилась ли свекрови или нет, они ничего при отъезде не сказали, когда мы их на вокзале провожали обратно в дальний путь...
Допускаю, что у стариков могут быть заскоки, у меня мама похлеще будет, но она к нам и ехать не хочет, хочет у себя дома ’царевать’ )))
3
Ну да, работу не нашли, к врачу не отвезли. А они дети малые, их нянчить надо было, забросив все свои дела 
2
Ответ дляПушкининиана
Ну да, работу не нашли, к врачу не отвезли. А они дети малые, их нянчить надо было, забросив все свои дела
Хто б знав, що їм до лікаря треба або на роботу... Їм казали - якщо треба щось кажіть, зробимо. Ані слова не будо про лікарів. А робота... Яка? Гроші їм на побут пропонували щотижня, вони відмовлялися, бо свої заощадження привезли
5
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу