Зашла на 5минут• 15 декабря 2022
Що переживають наші хлопці(
Контузія чи ПТСР.
Безсоння в ніч.
Контузія:
- це коли з подивом виявляєш, що забув слово. Ось знаєш його значення і слово це просте, але ж ні;
- не можеш згадати що ти вечеряв 20 хвилин тому, і згадуєш тільки дивлячись на помитий посуд;
- це коли після ранкової сигарети тремор в руках, як у алкоголіка, а ти не пив;
- це коли болить голова;
- це коли у тебе падає зір;
- це коли шумить у вухах;
- це коли лінійні нерівності перестали бути простими і логічними, але перетворилися в набір незрозумілих символів;
- це коли ти можеш просто залипнути на 2-3 секунди;
- це заїкання, яке може досить довго докучати...
ПТСР:
- це коли ти чужий в цивільному житті і свій серед армійців (але тільки бойових);
- це коли загострене почуття справедливості (найчастіше занадто);
- це коли уві сні ти виходиш на бойові;
- це коли уві сні відірвало праву руку по плече і уві сні ти думаєш: “- Блядь, потрібно було на САТі залишити петлю, а не розпускати. Встигну накласти до критичної крововтрати?” І прокидаєшся...;
- це коли вночі, в півсні рукою шукаєш автомат;
- це коли гірко і соромно на кладовищі біля могил;
- це коли не боїшся смерті, від слова зовсім. Але боїшся того, що її несе;
- це коли взагалі не дивишся нічого про війну, або тільки всюди шукаєш відео з твоїми і чужими боями;
- це коли йдеш від конфлікту, бо замість звичної бійки боїшся вбити мудака;
- це коли запах дизельного вихлопу від вантажівки давно розвіявся, а ти стоїш посеред людей і дивишся в свою пам’ять, де гуде Беха на якій вивозять 300-го і звучать знайомі голоси в ефірі;
- це коли ти не можеш нікому пояснити, що для тебе означають слова: “- Сьогодні в зоні проведення антитерористичної операції...”
- це коли ти в натовпі ловиш погляд і розумієш, що людина “наша” - АТОвець;
- це коли ти прокручуєш всі моменти з людьми яких не вдалося врятувати, і навіть коли розум тобі каже: “- Не, ну б..дь! Ну без шансів же було...” все одно болить в душі, і знову і знову прокручуєш “а якби ось так і так “;
- це коли ти розмовляєш з дружиною двічі загиблого Брата по зброї і намагаєшся їй довести, що він дійсно загинув, а вона не вірить в його смерть;
- це коли алкоголь не допомагає і не рятує, коли зриває запобіжний клапан і ти не плачеш, а виєш в подушку, тому що з могили ніхто не встане;
- це коли назва населених пунктів які раніше не знав, тепер ніколи не забудеш;
- це коли...
Людині, що не воювала не пояснити війну, точно так само, як сліпому не пояснити відчуття зеленого, як чоловікові не дано зрозуміти, що значить виносити і народити дитину.
У них просто немає необхідних органів почуттів.
Війну не можна розповісти або зрозуміти.
Її можна тільки пережити.
Безсоння в ніч.
Контузія:
- це коли з подивом виявляєш, що забув слово. Ось знаєш його значення і слово це просте, але ж ні;
- не можеш згадати що ти вечеряв 20 хвилин тому, і згадуєш тільки дивлячись на помитий посуд;
- це коли після ранкової сигарети тремор в руках, як у алкоголіка, а ти не пив;
- це коли болить голова;
- це коли у тебе падає зір;
- це коли шумить у вухах;
- це коли лінійні нерівності перестали бути простими і логічними, але перетворилися в набір незрозумілих символів;
- це коли ти можеш просто залипнути на 2-3 секунди;
- це заїкання, яке може досить довго докучати...
ПТСР:
- це коли ти чужий в цивільному житті і свій серед армійців (але тільки бойових);
- це коли загострене почуття справедливості (найчастіше занадто);
- це коли уві сні ти виходиш на бойові;
- це коли уві сні відірвало праву руку по плече і уві сні ти думаєш: “- Блядь, потрібно було на САТі залишити петлю, а не розпускати. Встигну накласти до критичної крововтрати?” І прокидаєшся...;
- це коли вночі, в півсні рукою шукаєш автомат;
- це коли гірко і соромно на кладовищі біля могил;
- це коли не боїшся смерті, від слова зовсім. Але боїшся того, що її несе;
- це коли взагалі не дивишся нічого про війну, або тільки всюди шукаєш відео з твоїми і чужими боями;
- це коли йдеш від конфлікту, бо замість звичної бійки боїшся вбити мудака;
- це коли запах дизельного вихлопу від вантажівки давно розвіявся, а ти стоїш посеред людей і дивишся в свою пам’ять, де гуде Беха на якій вивозять 300-го і звучать знайомі голоси в ефірі;
- це коли ти не можеш нікому пояснити, що для тебе означають слова: “- Сьогодні в зоні проведення антитерористичної операції...”
- це коли ти в натовпі ловиш погляд і розумієш, що людина “наша” - АТОвець;
- це коли ти прокручуєш всі моменти з людьми яких не вдалося врятувати, і навіть коли розум тобі каже: “- Не, ну б..дь! Ну без шансів же було...” все одно болить в душі, і знову і знову прокручуєш “а якби ось так і так “;
- це коли ти розмовляєш з дружиною двічі загиблого Брата по зброї і намагаєшся їй довести, що він дійсно загинув, а вона не вірить в його смерть;
- це коли алкоголь не допомагає і не рятує, коли зриває запобіжний клапан і ти не плачеш, а виєш в подушку, тому що з могили ніхто не встане;
- це коли назва населених пунктів які раніше не знав, тепер ніколи не забудеш;
- це коли...
Людині, що не воювала не пояснити війну, точно так само, як сліпому не пояснити відчуття зеленого, як чоловікові не дано зрозуміти, що значить виносити і народити дитину.
У них просто немає необхідних органів почуттів.
Війну не можна розповісти або зрозуміти.
Її можна тільки пережити.
10
43
0
Зараз мій друг військовий з контузією в госпіталі,не спить зовсім,постійний головний біль,падає зір...лікування не допомагає(
Сподіваюсь, ваш друг відновиться.
У мого діда була контузія під час Другої світової. Причому його дивом врятували - уже несли за руки-ноги до загиблих в братську могилу, але нащупали пульс.
Лікувався, потім продовжив воювати.
Дожив до 94
У мого діда була контузія під час Другої світової. Причому його дивом врятували - уже несли за руки-ноги до загиблих в братську могилу, але нащупали пульс.
Лікувався, потім продовжив воювати.
Дожив до 94
11
У них тоже самое.
Добавлю.
Это когда ты сидишь за столом и продолжаешь воевать на чьм-то дне рождения. И с весь вечер об этом говоришь. И тебе дают выговориться, потому что понимают... Но не понимают что это такое и что ты пережил.
Добавлю.
Это когда ты сидишь за столом и продолжаешь воевать на чьм-то дне рождения. И с весь вечер об этом говоришь. И тебе дают выговориться, потому что понимают... Но не понимают что это такое и что ты пережил.
Чоловік з березня в гарячих точках, контузія була... Приїжджав на пару днів восени. Багато з переліку співпадає
Я дивилися на нього і розуміла, що після перемоги буде справжнє протистояння між тими, хто з окопів і місцевими *негодними*... Несправедливість дуже дошкуляє. Теж говорив, що став більше стримуватись в конфліктах, бо боїться вчасно не зупинитись. І так всі його побратими, що перейшли межу. Війна переписала його цінності.
Зараз знову під Бахмутом
Я дивилися на нього і розуміла, що після перемоги буде справжнє протистояння між тими, хто з окопів і місцевими *негодними*... Несправедливість дуже дошкуляє. Теж говорив, що став більше стримуватись в конфліктах, бо боїться вчасно не зупинитись. І так всі його побратими, що перейшли межу. Війна переписала його цінності.
Зараз знову під Бахмутом
5
Це зрозуміло, просто чому і досі хтось називає те, що в 2014 році не війною, а АТО. Чи може текст старий.
у меня муж в 14..до сих пор не дошел до нормы
И хороошо бы у нас лечили, у мужа крое списка..приступы неконтролируемой агрессии были
таблетки израильские восстановили, а то он сам боялся себя
и на бокс каждый день ходил, чтобы оно дома не взорвало
И хороошо бы у нас лечили, у мужа крое списка..приступы неконтролируемой агрессии были
таблетки израильские восстановили, а то он сам боялся себя
и на бокс каждый день ходил, чтобы оно дома не взорвало
2
Дай бог вашому чоловіку повернутись цілим та неушкодженним! я молюсь за кожного нашого воїна, предайте велике дякую від моїх малих та мене...
4
Нехай повертається живим та неушкодженим найскоріше
Всім дочекатися своїх рідних та близьких з цього пекла
Всім дочекатися своїх рідних та близьких з цього пекла
3
Это, конечно, жесть(((
У моего папы после Афганистана было 2 контузии, это реально сложная неврологическая история(( а сейчас у моей дочки эпилепсия. И это тоже не весело.
Но мозг такая штука, что может удивить. Мы видим это в своей семьей. Главное, чтобы человек не сдавался.
Ну и самое главное, чтобы все поскорее вернулись живыми и не сломанными морально. Потому что восстановиться можно, если на это есть внутренние силы.
Черт, как же хочется, чтобы эта война поскорее закончилась и все вернулись домой
У моего папы после Афганистана было 2 контузии, это реально сложная неврологическая история(( а сейчас у моей дочки эпилепсия. И это тоже не весело.
Но мозг такая штука, что может удивить. Мы видим это в своей семьей. Главное, чтобы человек не сдавался.
Ну и самое главное, чтобы все поскорее вернулись живыми и не сломанными морально. Потому что восстановиться можно, если на это есть внутренние силы.
Черт, как же хочется, чтобы эта война поскорее закончилась и все вернулись домой
5
И это страшно. После войны герои станут опасными для мирных граждан, так как психика повреждена навсегда.
3
на самом деле, если будет система реабилитации, то все будет ок.
Главное, чтобы ребят реабилитировали психиатры таблетками, психологи терапией. И они смогут вернуться к нормальной жизни
Главное, чтобы ребят реабилитировали психиатры таблетками, психологи терапией. И они смогут вернуться к нормальной жизни
Ну это понятно, но какой % пойдёт к психиатру? Давайте будем реалистами. У меня есть знакомый с контузией, после Афганистана. Сколько лет прошло, но психика не стабильна. Агрессия капец. Ещё и оружие с собой носит и не раз его применял. Благо, не убил никого. И агрессия не так из-за контузии, как от того, что он там видел
1
Так,нажаль чоловіків і так до лікаря звичайного важко вмовити піти(думаю так в більшості ),а якщо до психотерапевта-то навряд чи...хіба що близькі і рідні переконають,а якщо сам живе-не піде
Так и есть к психологу и психиатру насильно не загонишь, а сейчас хоть и более спокойное отношение в обществе к этому, чем во времена Афганиста, но большинство ребят туда ни за что не пойдут и даром. Я не одному знакомому с фронта со времен АТО, с явными признаками ПТСР намекала обратится к специалистам, в лучшем случае они отшучиваются, а то и на открытую агрессию можно нарваться ’ ты что меня психом считаешь?’
Дівчата,вмовляйте будь ласка після війни піти до психотерапевта чоловіків військових,підтримуйте їх,навіть якщо не було контузіі та зовнішне все норм виглядає..не мине війна бесслідно ні для кого,нажаль..
1
Война - это самое большое зло на свете.
Нельзя допускать до войны, выруливать до последнего.
Потому что война это горе миллионов людей
Душа болит за всех, а еще больше болит за то, что ничего исправить уже невозможно и эти травмы навсегда.
Нельзя допускать до войны, выруливать до последнего.
Потому что война это горе миллионов людей
Душа болит за всех, а еще больше болит за то, что ничего исправить уже невозможно и эти травмы навсегда.
1
Говорили з чоловіком про сеанси в психіатра. Не сприймає серйозно, каже, що він мені може сказати, він такого не переживав. Думаю, що можливо було б переконати, якби це була якась державна програма, з досвідченими в такому лікарями. Бойові військові починають довіряти тільки своїм, з таким же досвідом. Вони ніби протиставляють себе мирняку, я бачу це в багатьох.
1
І куди їх дівати? Щоб мирним не було страшно 
. Бо тут вони герої, а в мирному житті ’ небезпечні’
. Бо тут вони герої, а в мирному житті ’ небезпечні’
1
Мій погоджувався, що після війни піде. Але він ще й в відпустці з лютого не був і зараз під Бахмутом ( ненавиджу вже цю назву) .
Ответ дляСегодня я не я
І куди їх дівати? Щоб мирним не було страшно . Бо тут вони герої, а в мирному житті ’ небезпечні’
. Бо тут вони герої, а в мирному житті ’ небезпечні’
По-хорошому, їм би після війни кожному з психологом попрацювати. В першу чергу для них самих, бо вони заслуговують на нормальне життя. Але наскільки це реалізуємо 
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу